Ухвала

від 01.12.2014 по справі 640/20671/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційне провадження № 11сс/790/1626/14 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Справа № 640/20671/14-к Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст. 171 КПК України

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 грудня 2014 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

її представника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Харкові матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42013220000000384,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Харківській області підполковника міліції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором, про арешт тимчасово вилученого майна в ході проведення обшуку в нежитлових приміщеннях, які належать на праві приватної власності ОСОБА_7 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя вважав, що майно, вилучене в ході проведення обшуку, може бути доказом у кримінальній справі, яка розслідується за ч. 3 ст. 176 , ч. 3 ст. 229 КК України і має значення для досудового розслідування.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.

Апелянт зазначає, що їй не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, та у вказаному кримінальному провадженні взагалі підозра нікому не повідомлялась.

Крім того, як зазначено в апеляційній скарзі, в матеріалах провадження відсутні будь-які документи, що підтверджують право власності на арештоване майно будь-якої особи, а також документи, які підтверджують наявність шкоди. Апелянт вважає, що арештоване майно не підпадає під перелік речей, визначених у ст. 167 та ч. 2 ст. 173 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Згідно витягу з кримінального провадження № 42013220000000384 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) 18.12.2013 року вбачається, що до реєстру були внесені данні за фактом незаконної реалізації контрафактної продукції відомих марок на території ринку Барабашово.

13.01.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220000000384 внесені відомості за ч. 3 ст. 229 КК України, з фабули якого вбачається, що в ході досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження № 42013220000000384 від громадянина ОСОБА_10 отримано заяву про те, що невідомі громадяни на ім`я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на протязі тривалого часу займаються розповсюдженням продукції шляхом незаконного використання знака для товарів та послуг, а саме олії для двотактних двигунів торгівельної марки STIHL в великих об`ємах, чим офіційному представнику торгівельної марки STIHL в Україні ТОВ Андреас Штіль завдано матеріальної шкоди на суму понад 600 000 грн.

23.05.2014 року до ЄРДР за № 42013220000000384 внесені відомості за ч. 3 ст. 229 КК України, з фабули якого вбачається, що 23.05.2014 року в ВДСБЕЗ УМВС України на Південній залізниці надійшов рапорт про те, що в результаті проведення оперативно-розшукових заходів задокументовано злочинну діяльність громадянина ОСОБА_13 , який разом зі своєю дружиною - громадянкою ОСОБА_14 займаються виготовленням та реалізацією підроблених олій для двотактних двигунів шляхом незаконного використання відомих торгівельних марок STIHL та HUSQVARNA, в об`ємах, що сягають понад 60 кубічних метрів в місяць, вартістю понад 700000 грн., чим завдають матеріальної шкоди офіційним представникам зазначених торгівельних марок в Україні ТОВ Андреас Штіль та ТОВ Хускварна Україна в особливо великих розмірах.

Відповідно до клопотання слідчого, управлінням ГУМВС України в Харківській області здійснюється досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження №42013220000000384, внесеного 18.12.2013 до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 176 , ч. 3 ст. 229 КК України, за фактом умисного порушення авторських і суміжних прав та незаконного використання знаку для товарів і послуг, що завдало матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

У клопотанні слідчого вказано, що на території м. Харкова здійснюється незаконне виготовлення та реалізація підробних олій для двотактних двигунів шляхом незаконного використання відомих торгівельних марок STIHL та HUSQVARNA, чим завдається матеріальна шкода офіційним представникам зазначених торгівельних марок в Україні ТОВ Андреас Штіль та ТОВ Хускварна Україна в особливо великих розмірах.

Слідчим зазначено, що ОСОБА_15 , являючись директором ПП Маnnol - Харків (код ЄДРПОУ 31557391), юридична адреса: місто Харків, проспект Московський, 133, разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 , 1976 року народження, яка працює бухгалтером вказаного підприємства, крім основної діяльності підприємства пов`язаної з наданням послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, яка здійснюється через мережу автомагазинів та станцій технічного обслуговування автомобілів під назвою концерн СуперАвто, додатково займаються виготовленням та реалізацією підробних олій для двотактних двигунів шляхом незаконного використання відомих торгівельних марок STIHL та HUSQVARNA, в об`ємах, що сягають понад 60 кубічних метрів в місяць, вартістю понад 700 000 грн., чим завдають матеріальної шкоди офіційним представникам зазначених торгівельних марок в Україні ТОВ Андреас Штіль та ТОВ Хускварна Україна в особливо великих розмірах.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.11.2014 року було задоволено клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку у вказаному кримінальному провадженні, та надано дозвіл на обшук приміщень і прилеглої території за місцем розташування станції технічного обслуговування автомобілів СуперАвто за адресою АДРЕСА_1 , які зареєстровані на праві власності ОСОБА_7 , з метою відшукання і вилучення речей та документів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні.

На підставі вищевказаної ухвали слідчого судді, слідчим 19.11.2014 року було проведено обшук приміщень за вказаною адресою, в ході якого були вилучені речі та документи, що підтверджується протоколом обшуку від 19.11.2014 року (а.с. 12-16).

Постановою слідчого від 20.11.2014 року вилучені 19.11.2014 року в ході проведення обшуку приміщень речі та документи були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Пунктом 1 частини 2 статті 167 КПК України визначено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Разом з тим, п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України передбачає такий критерій для накладення арешту на майно, якщо воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.

На підставі аналізу вказаних правових норм, апеляційний суд вважає, що діючий КПК України не пов`язує можливість накладення арешту на таке майно, як зазначено вище та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні виключно з наявністю у особи, яка є власником цього майна, конкретного процесуального статусу.

При цьому апеляційний суд відмічає, що при розгляді апеляційної скарги її автор заявила апеляційному суду, що не вона є власником вказаного вище вилученого майна, оскільки приміщення, де воно зберігалось вона передала в оренду своєму чоловіку - ОСОБА_15 , який, напевно, і є власником цього майна, що у такому разі, враховуючи вимоги положень ст. ст. 174, 393 КПК України, позбавляє права ОСОБА_7 подавати апеляційну скаргу.

З урахуванням викладеного, колегія судів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, яке було вилучене при вищенаведених обставинах, оскільки не застосування його арешту у якості заходу забезпечення кримінального провадження може привести до втрати цього майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2014 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42013220000000384 залишити без змін.

Оскарження вказаної ухвали в порядку ст. 424 КПК України в касаційному порядку не передбачено.

Головуючий

Судді