Вирок

від 23.12.2010 по справі 1-671/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

23.12.2010

Справа № 1 -671 /10 р.

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

міста МИКОЛАЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого по справі судді - Олефір М.В.,

при секретарі судового засідання - Семеновій О.О.,

з участю прокурора - Кошурко Р.В., розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та

мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 Поздовжня, 59, українця, громадянина України, з

середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

1.11 грудня 2000 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ст.ст. 81 ч.3 КК

України /редакція 1960 року/ до трьох років позбавлення волі - звільнений 04 вересня

2003 року за відбуттям строку покарання;

2. 29 листопада 2004 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 185 ч.2 КК

України до 3 років позбавлення волі - звільнився 04 липня 2007 року за відбуттям строку

покарання;

3. 09 листопада 2009 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 263 ч.2 КК

України до 120 годин громадських робіт, в злочині передбаченому ст. 185 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2010 року, близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_1, знаходячись на території ПП

«Горєлов» за адресою вул. Казарського, 3/5 в м. Миколаєві, маючи умисел на таємне

викрадення чужого майна, діючи повторно, шляхом розбиття вікон, проник в автомобіль

марки «УАЗ 3303» державний номерний знак НОМЕР_1, звідки таємно викрав майно,

належне ОСОБА_2, а саме: 15 кг. картоплі загальною вартістю 75 грн., що знаходились в

пластмасовому ящику, що не представляє матеріальної цінності для потерпілого,

алюмінієву миску вартістю 91 грн., металеву табуретку, яка не представляє для

потерпілого матеріальної цінності, чим завдав потерпілому матеріальні збитки на загальну

суму 166 грн.

Після цього з місця події зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому обвинуваченні

визнав повністю, суду пояснив, що 04 квітня 2010 року він знаходився на території бойні

по вул. Казарського в м. Миколаєві, де намагався знайти металобрухт, так як метала там

він не знайшов, а йому потрібні були гроші, то він з автомобіля, який був припаркований

на території бойні, викрав алюмінієву миску та металеве стілець, які одразу ж здав на

пункт прийому металобрухту, та ящик картоплі, продав за 8 грн.

Суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 скоєні злочину передбаченого ст. 185 ч.2

КК України, крім його власного визнання підтверджується письмовими доказами:

Протоколом огляду місця події від 05 квітня 2010 року /а.с.3/ та фототаблицями до нього /а.с.4-5/, відповідно до якого в присутності понятих оглянуто

автомобіль НОМЕР_2, що знаходився на

території бойні ПП «Горєлов», звідки було вчинено крадіжку майна;

Протоколом виїмки від 07 квітня 2009 року /а.с.31/, відповідно до якого

Багрянцев 1.1, добровільно, в присутності понятих, видав працівникам міліції алюмінієву

миску та металеве стілець;

Протоколом огляду предметів від 10 квітня 2010 року /а.с.37/, відповідно до

якого в присутності понятих оглянуто речі, що були вилучені в ході проведення виїмки у

Багрянцева 1,1.;

Розпискою потерпілого /а.с.39-40/, відповідно до якої він отримав від

працівників міліції викрадені у нього алюмінієву миску та металевий стілець;

Протоколом виїмки від 08 квітня 2010 року /а.с.44/, відповідно до якого в

присутності понятих вилучено відеозапис спостереження території ПП «Горєлов»;

А тому суд вважає, що дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані вірно

за ст. 185 ч.2 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна /крадіжку/,

повторно, а тому по даній статті він і повинен нести кримінальну відповідальність.

При призначенні підсудному ОСОБА_1 покарання, суд враховує, що ним скоєно

злочин, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, має непогашену та не

зняту в законному порядку судимість, за місцем проживання він характеризується

посередньо.

Враховуючи сукупність обставин, що пом’якшують покарання, а саме те, що він щиро

розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання не встановлені.

А тому, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1, можливе з застосуванням до нього

покарання у виді арешту.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 185

ч.2 КК України та призначити йому покарання по даній статті у виді трьох місяців арешту.

На підставі ст. 71 ч 1 КК України ОСОБА_1, частково приєднати невідбуту частину

покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2009

року та остаточно призначити до відбування три місяці та десять днів арешту.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити утримання під вартою до вступу вироку в

законну силу. Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з 11 грудня 2010 року дня його

фактичного затримання.

Вирок суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в 15 діб з дня

його проголошення, засудженим в той-же строк з дня вручення копії вироку.

Головуючий по справі суддя: М.В. Олефір