Постанова

від 23.09.2015 по справі 802/2182/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/2182/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

представників відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" ( далі - ТОВ "Фірма "Авіценна", позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, суперечать нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

Позивачем зазначено, що, на підставі акта перевірки №1627/2202/13327671 від 18.06.2015, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми В«РВ» №0003372202 від 09.07.2015, відповідно до якого ТОВ "Фірма "Авіценна" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 148906,00 грн., в тому числі за основним платежем - 119125,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29781,00 грн. та №0003362202 від 09.07.2015, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов"язання по податку на прибуток в загальній сумі 475346,00 грн., в тому числі за основним платежем - 380277,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 95069,00 грн.

Як зазначено в висновках акта перевірки, підприємством порушено п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.12.2013 по 31.12.2014 всього на загальну суму 119125,00 грн. та заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року в сумі 96 грн., а також порушено п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 у загальній сумі 380277,00 грн. Проте, такі висновки відповідача, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджуючись із зазначеними висновками податкової інспекції, позивач також вказує на те, що відповідач безпідставно прийшов до переконання про відсутність здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом ТОВ "Фра-М" лише з підстав відсутності товарно-транспортних накладних та інших документів, на підставі яких здійснювалось перевезення товару, що, в свою чергу, на думку податкового органу, призвело до заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість. Також позивач вказує на безпідставність висновків податкового органу щодо не здійснення товариством коригування в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік собівартості повернутих ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 товарів медичного призначення, які були реалізовані та включені до складу витрат в іншому податковому періоді.

Враховуючи наведене позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення форми В«РВ» № НОМЕР_1 від 09.07.2015 та №0003372202 від 09.07.2015, прийняті відповідачем за наслідком проведеної перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки господарські операції, вчинені на виконання укладених між позивачем та ТОВ "Фра-М" договорів, є реальними та підтверджуються належними первинними документами, а собівартість повернутих ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 товарів медичного призначення в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік відкоригована.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просили адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши суду письмові заперечення ( том 10 а.с. 110-115 ), в яких вказали, що встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства в дійсності мали місце. Додатково зазначили, що відсутність в позивача під час проведення перевірки документів, які б підтверджували факт переміщення придбаного у ТОВ "Фра-М" товару за договором купівлі-продажу №317/К від 09.12.2013, свідчить про безтоварність проведеної господарської операції, що передбачає відсутність будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Також зазначили, що за наслідком часткового повернення ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 придбаних у ТОВ "Фірма "Авіценна" товарів медичного призначення, позивачем не здійснено коригування в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік собівартості повернутих товарів. А тому, на думку представників відповідача, податкові повідомлення - рішення прийняті законно та обгрунтовано, в зв"язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" зареєстровано, як юридична особа, 20.01.1993 та перебуває на податковому обліку у Вінницькій ОДПІ.

В період з 27.04.2015 по 11.06.2015 Вінницькою ОДПІ, відповідно до наказу від 27.02.2015 № 598, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма "Авіценна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки оформлено актом від 18.06.2015 №1627/2202/13327671 ( том 1 а.с. 15-66 ).

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

1. п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 у загальній сумі 380277 грн., в тому числі за:

- 1 квартал 2012 року - 43583 грн.;

- 4 квартал 2012 року-46391 грн.;

- 2013 р. - 8 грн.;

- 2014 р. -290295 грн.;

2. п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.12.2013 по 31.12.2014 всього на загальну суму 119125 грн., а саме:

- грудень 2013 року в сумі 42 грн.;

- січень 2014 року в сумі 599 грн.;

- лютий 2014 року в сумі 1251 грн.;

- березень 2014 року в сумі 599 грн.;

- квітень 2014 року в сумі 12559 грн.;

- травень 2014 року в сумі 13107 грн.;

- червень 2014 року в сумі 9763 грн.;

- липень 2014 року в сумі 13842 грн.;

- серпень 2014 року в сумі 9561 грн.;

- жовтень 2014 року в сумі 45368 грн.;

- листопад 2014 року в сумі 12434 грн., та занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за грудень 2014р. в сумі 96 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення форми В«РВ» № НОМЕР_2 від 09.07.2015, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 148906,00 грн., в тому числі за основним платежем - 119125,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29781,00 грн. та №0003362202 від 09.07.2015 по податку на прибуток в загальній сумі 475346,00 грн., в тому числі за основним платежем - 380277,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 95069,00 грн.

Позивач вважає вище зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, прийнятими в порушення норм податкового законодавства, в зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом щодо скасування спірних рішень суб"єкта владних повноважень.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, доводам позивача в обгрунтування заявлених позовних вимог та запереченням відповідача, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Щодо збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ "Фірма "Авіценна" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вказано в акті перевірки ( том 1 а.с. 21), контролюючим органом за результатом проведеної перевірки відображених у рідку 05.1 Декларацій з податку на прибуток підприємств "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 в загальній сумі 149839005 грн., встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 Декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" в сумі 2041411,00 грн., в тому числі:

- 1 квартал 2012 року - 207540,00 грн.;

- 4 квартал 2012 року - 220909,00 грн.;

- 2013 року - 210,00 грн.;

- 2014 року - 1612752,00 грн.

На порушення п.138.4 ст. 138 ПК України ТОВ "Фірма "Авіценна" в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік не відкоригувало собівартість повернутих товарів медичного призначення, які були реалізовані та включені до складу "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" ( рядок 05.1 Декларації на прибуток підприємств ) в іншому податковому періоді, на загальну суму 428449 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Фірма "Авіценна" в період, що перевірявся, перебувало в господарських відносинах з ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8

Зокрема, між позивачем та ФОП ОСОБА_7 12.03.2010 було укладено договір №8 на реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та інші товари.

Згідно з п.1.8 зазначеного договору покупець має право на повернення товару при умові належного зберігання із терміном придатності не менше 3 місяців до його закінчення.

Як було встановлено під час проведення перевірки та підтверджується дослідженими в ході судового розгляду справи доказами, станом на 01.01.2012 у ТОВ В«Фірма В«АвіценнаВ» по рахунку 36 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" по взаєморозрахункам з ФОП ОСОБА_7 рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 256685,30 грн.

Станом на 31.12.2012 р. сальдо розрахунків між контрагентами відсутнє.

В січні 2012 року ФОП ОСОБА_7 частково розрахувалась за раніше отриманий товар, а решту товару було повернуло на адресу позивача в сумі 207540,00 грн.

Крім того, на підставі укладеного договору на реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та інших товарів, в період з 01.01.2012 по 21.12.2012 іншим контрагентом - ФОП ОСОБА_8 у позивача було придбано товару на 380535,99 грн. та оплачено в сумі 688035,96 грн., а решту товару було повернуто на адресу ТОВ "Фірма Авіцена" в сумі 220909,00 грн.

Вищевказане повернення товару від ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 було відкориговано до зменшення ряд. 02 Декларації з податку на прибуток підприємств "Доходи, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування" за 2012 рік.

Проте, як зазначає податковий орган в акті перевірки, ТОВ "Фірма "Авіценна", в порушення вимог п. 138.4 ст. 138 ПК України, в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік не відкоригувало собівартість повернутих ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 товарів медичного призначення, які були реалізовані та включені до складу "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" (рядок 05.1 Декларації на прибуток підприємств) в іншому податковому періоді на загальну суму 428449,00 грн., що, на думку відповідача, призвело до заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43583,00 грн. за 1 квартал 2012 року та 46391 грн. за 4 квартал 2012 року.

Суд критично ставиться до вищенаведених висновків податкового органу з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п.п. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Проаналізувавши вищенаведені норми Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити, що собівартість придбаних позивачем товарів формується з ціни, за яку відповідний товар був придбаний, та з урахуванням витрат, понесених підприємством на доставку та доведення товару до стану придатного для продажу, в той час як сума вартості товару (сума доходу, ціна ), за яку вказаний товар був реалізований позивачем ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8, а в подальшому повернутий покупцями, істотно відрізняється в сторону збільшення від собівартості придбаного товару.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган невірно визначив в акті перевірки суму, на яку необхідно здійснити коригування собівартості повернутих ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 товарів.

Так, за даними податкового та бухгалтерського обліку ТОВ В«Фірма В«АвіценнаВ» в податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в рядку 05.1 В«Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарівВ» зазначена сума 13309772 грн., яка визначена з урахуванням по рядку 05.1.1 від'ємного значення суми собівартості товару, який повернула ФОП ОСОБА_7Ю , в сумі 200344,27 грн., що підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 (том 1 а.с. 67-70 ), оборотно-сальдовою відомістю В«Валові витрати за 1 квартал 2012В» , рядок 05.01.1 (том 1 а.с. 71-72 ), карткою рахунку В«Валові витрати (по р.05.1.1 Прямі матеріальні витрати (собівартість реалізованих товарів) за 1 квартал 2012В» , операція 150973 ( том 1 а.с. 73-75), а також возвратними накладними від ФОП ОСОБА_7 ( том 1 а.с. 78-250, том 2 а.с. 1-2).

Собівартість повернутих товарів по ФОП ОСОБА_8 складає 216761грн., розмір якої підтверджений возвратними накладними (том 8 а.с. 62-170).

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, ТОВ В«Фірма В«АвіценнаВ» при визначенні показників Декларації з податку на прибуток за 2012 рік відкоригувала витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування ( рядок 04 ), і складають 57939366,00 грн. в рядку 06 В«Інші витратиВ» , шляхом включення суми собівартості повернутих товарів в розмірі 216761,00 грн. зі знаком В«мінусВ» у Додатку ІВ В«Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витратиВ» код рядку 06.4.25, що підтверджується наявними в матеріалах справи: податковою декларацією з податку на прибуток за 2012 рік (т.8, а.с. 55-57), додатком ІВ до рядку 06.4. податкової декларації (т.8, а.с. 58-59), карткою рахунку "Валові витрати (06.4.25) Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів" (том 8 а.с. 60).

Більш того, в ході розгляду справи судом був досліджений наданий представниками позивача реєстр кореспонденції розрахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат ТОВ "Фірма "Авіценна" за 2012 рік (далі - Реєстр за 2012 рік), з якого слідує, що позивачем в першому кварталі 2012 року було здійснено коригування собівартості придбаних та реалізованих товарів на суму 195130,45 грн. та в четвертому кварталі 2012 року відбулось коригування на суму 216761,00 грн. При цьому, судом встановлено, що зазначений Реєстр був також предметом дослідження і в ході проведення перевірки відповідачем, про що, зокрема, свідчить наявність підписів головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_6, директора ТОВ В«Фірма В«АвіценнаВ» ОСОБА_9 та головного бухгалтера товариства ОСОБА_10 ( т. 10 а.с. 176 ). Проте, представниками відповідача в судовому засіданні не надано обґрунтованих пояснень щодо причин неврахування зазначених відомостей при складанні акту перевірки. Разом з тим, суд зауважує, що відомості, зазначені у вказаному реєстрі, узгоджуються з даними аналізу рахунку 90.1 за 1 квартал 2012 р., журналу проводок 90.1, 28.1.1 за 1 квартал 2012 р., бухгалтерської довідки ( т. 10 а.с. 177 - 179 ).

Крім того, представниками позивача в ході розгляду справи було також надано документи, що підтверджують достовірність зазначених у вищенаведеному реєстрі сум корегування собівартості придбаних та реалізованих товарів, зокрема, відомість витрат за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, яка містить дані щодо сум закупки товару, відпускної та роздрібної сум ( том 10 а.с. 156-157).

Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини та наявні в матеріалах справи докази в повній мірі спростовують викладені в акті перевірки №1627/2202/13327671 від 18.06.2015 висновки Вінницької ОДПІ щодо не проведення позивачем у 2012 році коригування собівартості придбаних та реалізованих товарів, яке мало відбутись внаслідок повернення СПД ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 частини придбаного товару та, як наслідок, заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Щодо тверджень податкового органу, наведених в акті перевірки, про безпідставність віднесення ТОВ "Авіценна" до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат по придбанню лікарських засобів та товарів медичного призначення, які були закуплені у ТОВ "Фра-М", на загальну суму без ПДВ 1612961,00 грн., в тому числі: за 2013 рік в сумі 210 грн.; за 2014 рік в сумі 1612751,00 грн., а також щодо заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.12.2013 по 31.12.2014 на загальну суму 119125,00 грн. та податку на прибуток на загальну суму 290303 грн., суд зазначає наступне.

Як видно з акту перевірки та встановлено з пояснень представників відповідача, наявність зазначених порушень Вінницька ОДПІ мотивує тим, що в ході проведення перевірки ТОВ "Авіценна" не надано всі первинні документи, які б підтверджували факт здійснення поставки придбаних у контрагента ТОВ "Фра-М" лікарських засобів та товарів медичного призначення, а саме документи, які підтверджують фактичне транспортування товару зі складу ТОВ «Фра - М» на склад позивача ( товарно - транспортні накладні, подорожні листи тощо ) (т. 1 а.с. 23 ). У зв'язку з вищезазначеним, податковий орган стверджує про неправомірність включення ТОВ "Авіценна" до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Фра-М" за період 2013 - 2014 роки та безпідставність віднесення до складу "Собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" витрат по придбанню товарів у зазначеного контрагента.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД ( для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України ).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Так, судом встановлено, що в ході проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку щодо відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фра-М" і, як вже зазначалось вище, такий висновок ґрунтується на твердженні відповідача про відсутність у позивача всіх первинних документів, які б підтверджували факт здійснення поставки придбаних у ТОВ "Фра-М" лікарських засобів та товарів медичного призначення, а саме документів, які підтверджують транспортування товару.

Проте, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Фірма "Авіценна" - покупець та ТОВ "Фра-М" - продавець здійснювалась господарська діяльність на підставі договору поставки товару №317К від 09.12.2013, відповідно до якого, постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та інше, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного Договору ( том 8 а.с. 173 ). Відповідно до п.п. 1.2 Договору загальна кількість товару, що має бути поставлена, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Поставка товару, згідно умов договору, здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем, або на умовах самовивозу (п. 2.1 Договору). Сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

Факт виконання поставки товарів за вищезазначеним договором підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом, а саме: витягами з відомості приходу, приймальними актами, видатковими накладними, податковими накладними отриманими від ТОВ "Фра-М", витягами з реєстру податкових накладних (том 10 а.с. 1 - 104).

Факт оплати позивачем отриманих товарів підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Судом також встановлено, що всі первинні бухгалтерські документи щодо даної господарської операції були досліджені ревізором - інспектором та відображені в акті перевірки, при цьому зауважень щодо їх оформлення у податкового органу не виникло ( том 1 а.с. 37-38 ).

Разом з тим, не зважаючи на вищенаведені первинні документи, досліджені ревізор-інспектором під час проведення перевірки, останнім, з посиланням на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, зроблено висновок про відсутність підтвердження фактичного придбання товару.

Разом з тим, в спростування вищенаведених тверджень податкового органу, представниками позивача під час судового розгляду справи надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, які були сформовані в ході виконання Договору поставки №317К від 09.12.2013.

З пояснень представників ТОВ "Фірма "Авіценна" в судовому засіданні судом встановлено, що всі товарно-транспортні накладні разом з рештою первинних документів надавались перевіряючим під час проведення перевірки, однак чомусь не були взяті до уваги. В обґрунтування викладеного представники ТОВ "Фірма "Авіценна" послались на лист податкового органу від 08.07.2015 ( том 10 а.с. 241), в якому головний державний ревізор-інспектор ОСОБА_6 на підтвердження фінансово-господарських операцій з поставки та придбання товарів (робіт, послуг) запропонувала позивачу надати належним чином завірені копії всіх документів по взаємовідносинах з відповідними ( зазначеними в листі ) контрагентами за 2012-2014 роки, однак, про необхідність додаткового надання буд-яких документів на підтвердження проведених господарських операцій з ТОВ "Фра-М" податковим органом в листі не зазначено. При цьому, позивач листом від 09.06.2015 року №58 повідомив податковий орган про неможливість виготовити копії всіх документів у визначений термін, в зв'язку з великим об'ємом робіт, що потребує багато часу, додаткових матеріальних затрат, робочого часу працівників ТОВ "Фірма "Авіценна", та зазначив про надання для ознайомлення всіх документів в оригіналі ( т. 10 а.с. 241 - 242 ).

З приводу вищенаведених обставин представники відповідача зазначили, що перелік наданих до перевірки документів міститься в додатку до акту перевірки №3 "Узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки ТОВ "Фірма "Авіценна", який був наданий представниками відповідача для доручення до матеріалів справи. При цьому, представники відповідача акцентували увагу на тому, що у вказаному додатку перевіряючими зазначено, що в ході проведення перевірки товарно-транспортні накладні, що засвідчують факт транспортування товару від ТОВ "Фра-М" (код 20322326), позивачем не надавались ( том 10 а.с. 244).

Втім, суд критично оцінює наданий представниками відповідача зазначений вище документ, оскільки останній, по-перше, не містить підпису посадових осіб ТОВ "Фірма "Авіценна", що є обов'язковою умовою при складанні відповідних документів, оскільки сприяє запобіганню внесення будь-яких виправлень в складені під час проведення перевірки документи без згоди усіх її учасників, а, по-друге, представниками позивача в судовому засіданні був наданий інший примірник додатку до акту перевірки №3 "Узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки ТОВ "Фірма "Авіценна" (том 10 а.с. 243), в якому відсутні будь-які посилання щодо ненадання контролюючому органу ТТН, виписаних на виконання поставки товару за договором №317К від 09.12.2013, укладеним між позивачем та ТОВ "Фра-М". Як пояснили представники позивача, зазначений додаток був їм наданий разом з актом перевірки по закінченню її проведення. Також суд констатує, що зазначений додаток підписаний державними ревізорами - інспекторами, які проводили перевірку ТОВ «Фірма « Авіцена».

Таким чином, суд приходить до висновку, що ревізором - інспектором в ході проведення перевірки не витребовувались у позивача додаткові документи щодо його господарських відносин з контрагентом ТОВ «Фра - М».

Крім того, представниками позивача на підтвердження факту придбання у ТОВ "Фра-М" товарів (лікарських засобів та товарів медичного призначення) та їх подальшого використання у власній господарській діяльності було надано та досліджено в ході судового розгляду справи наступні документи: картки складського обліку, фіскальні та товарні чеки, а також накладні №23564 від 10.11.2014, №23346 від 06.11.2014, № 27075 від 23.12.2014, №20667 від 03.10.2014, 10250 від 22.05.2014, № 13303 від 02.07.2014 (том 10 а.с. 190-240).

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту.

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд враховує також правову позицію сформовану в справах такої категорії Вищим адміністративним судом України.

Так, в Інформаційному листі від 2 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, у Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд зауважує, що відсутність ТТН на перевезення товарів сама по собі не свідчить про безтоварність операцій з їх поставки.

Як вбачається з преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.97 № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються винятково порядку здійснення перевезень і не мають (і по визначенню не можуть мати) відношення до бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення зазначених видів обліку.

Самі ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу. Перевізником, що здійснив транспортування товару до покупця-позивача в даному випадку був сам продавець-контрагент ТОВ «Фра-М» за власний рахунок. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПКУ.

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних та товарно-транспортних накладних свідчать про правомірність включення ТОВ "Фірма "Авіценна"" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень форми В«РВ» № НОМЕР_1 від 09.07.2015 та №0003372202 від 09.07.2015 є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0003362202 від 09 липня 2015 року та № НОМЕР_2 від 09 липня 2015 року, прийняті Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" (код ЄДРПОУ 13327671).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Авіценна" (код ЄДРПОУ 13327671) понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 487,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна