Постанова

від 01.10.2015 по справі 804/8924/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 р. Справа № 804/8924/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О.

при секретарі судового засідання Гелетій М.Т.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Сан" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському раойні м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Дніпропетровську, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокарголім" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Сан» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокарголім», в якому просить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 року №0000012203, винесене ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, з вимогою сплатити податок на додану вартість у сумі 63 406,00 грн. за основним платежем, та 15 851,50 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Виробнича компанія «Сан». ОСОБА_4 №270/04-62-22-3/35044009 від 23.01.2015 року, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.02.2015 року №0000012203 вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. ОСОБА_4 зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ТОВ «Виробнича компанія «Сан» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.01.2015 року №33 податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ ВК «Сан» (код ЄДРПОУ 35044009) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Автокарголім» (код ЄДРПОУ 39168890) за період вересень 2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено ОСОБА_4 №270/04-62-22-3/35044009 від 23.01.2015 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Виробнича компанія «Сан»: п.185.1 ст.185, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.207 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість у вересні 2014 року, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 63 406 грн.

10.02.2015 року, не погодившись з висновками акту, ТОВ «Виробнича компанія «Сан» надало до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт №270/04-62-22-3/35044009.

16.02.2015 року, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, розглянувши заперечення, висновки акту залишила без змін.

На підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012203 від 19.02.2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Сан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 63 406 грн. за основним платежем та 15 851,5 грн. за штрафними санкціями.

12.03.2015 року ТОВ «Виробнича компанія «Сан» подало до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скаргу на податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 року №0000012203.

30.04.2015 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, розглянувши скаргу позивача, відмовила у її задоволенні.

13.05.2015 року ТОВ «Виробнича компанія «Сан» подало до Державної фіскальної служби України скаргу про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2015 року №0000012203 та на рішення про результати розгляду скарги №4706/10/04-3610/0709 від 30.04.2015 року.

03.07.2015 року Державна фіскальна служба України, розглянувши скаргу ТОВ «ВК «Сан» залишила її без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьому статтею 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

У відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив непідтвердженість факту придбання товарів у ТОВ «Автокарголім» з огляду на відсутність в них основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів для виконання умов договору, а також належним чином оформлених паперових носіїв, та як наслідок непідтвердженість факту здійснення господарських операцій стосовно її подальшої реалізації покупцям та правомірність визначення суми податкового зобов'язання від такої реалізації.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «Автокарголім» з позивачем, у останнього не виникає податкових зобов'язань та відсутнє право на податковий кредит.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 04.09.2014 року позивачем ТОВ «Виробнича компанія «Сан» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Автокарголім» (Постачальник) за №149.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар за номенклатурою, кількістю і цінами, зазначених у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

На виконання умов договору позивачем та ТОВ «Автокарголім» були підписані товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та податкові накладні

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору позивача з ТОВ «Автокарголім». Факт укладення такого договору і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

Сума податку на додану вартість у розмірі 63 406,3 грн. за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за вересень 2014 року.

Розрахунки відбувались в безготівковій формі та підтверджуються наданими до перевірки платіжними дорученнями.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи, виписані особою, яка на час їх видання не втратила статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Суд також не погоджується з позицією податкового органу про те, що недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, що підтверджує транспортування та зберігання товару є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність деяких реквізитів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорівВ» .

Крім того слід зазначити, що у разі підтвердження дійсного виконання вiдповiдних господарських операцій певні недоліки первинних документів є свідченням недобросовiсностi постачальника та не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до вiдповiдальностi.

Щодо посилань податкового органу на відсутність сертифікатів якості на товарно-матеріальні цінності, що передавались контрагентом за договором поставки, суд зазначає, що договорами поставки не було передбачена необхідність надання таких сертифікатів.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Виробнича компанія «Сан» та ТОВ «Автокарголім» та як наслідок завищення податкового кредиту в сумі 63 406,3 грн.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції між ТОВ «Виробнича компанія «Сан» та ТОВ «Автокарголім» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Виробнича компанія «Сан» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Виробнича компанія «Сан». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не відповідає вимогам законодавства, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Виробнича компанія «Сан» підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи задоволення адміністративного позову, суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Сан'' до Державної податкової інспекції у Бабушкінському раойні м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Дніпропетровську, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокарголім" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 року №0000012203, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 63 406,00 грн. за основним платежем, та 15 851,50 грн. за штрафними санкціями. .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Сан'' (код ЄДРПОУ 2553504400924477) судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2015 року

Суддя ОСОБА_5