Постанова

від 20.10.2015 по справі 810/3687/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року 810/3687/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Елкор» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Елкор» (далі - позивач або ТОВ «Компанія Елкор») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2015 №0002622201.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 27.07.2015 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Елкор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтертехдизайн» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014» про заниження податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що господарські операції на підставі яких ТОВ «Компанія Елкор» сформувало показники податкового кредиту мали реальний характер, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, видатковими і податковими накладними, а придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте за результатами розгляду акта перевірки рішення, якими позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач правом на подання заперечень проти позову не скористався.

У судове засідання, призначене на 06.10.2015, з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Елкор» (ідентифікаційний код 38559746, місцезнаходження: 08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 1), зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 18.02.2013 як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №992854 (а.с. 41). Позивач взятий на податковий облік 19.02.2013, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Основним видом економічної діяльності ТОВ «Компанія Елкор» відповідно до КВЕД є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення (46.43).

У період з 14.07.2015 по 20.07.2015 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 14.07.2015 №592 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Елкор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Інтертехдизайн» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складений акт від 27.07.2015 №237/10-13-22-05/38559746 (далі - Акт перевірки) (а.с. 10-16), який містить висновки про порушення позивачем пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 57630,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Інтертехдизайн», що ґрунтується на податковій інформації, яка міститься у довідці від 03.09.2014 №474/22-03/39116329 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтертехдизайн» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за червень, липень 2014 року.

У зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтертехдизайн» з огляду на відсутність останнього за зареєстрованим місцезнаходженням, посадові особи ДПІ у Києво-Святошинському районі дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Інтертехдизайн» первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Інтертехдизайн» без мети настання правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій у перевіряємий період.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2015 №0002622201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 86445,00 грн., у тому числі, 57630,00 грн. за основним платежем та 28815,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 17).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку господарським операціям між ТОВ Компанія Елкор» та ТОВ «Інтертехдизайн» при укладанні та виконанні договору купівлі-продажу, який на переконання відповідача вчинений без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ТОВ «Компанія Елкор» (Покупець) та ТОВ «Інтертехдизайн» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу від 01.07.2014 № ІТД-31 (а.с. 19-22), за умовами якого Продавець бере на себе зобов'язання передати у власність Покупця продукцію (товар), а Покупець зобов'язується прийняти його та здійснити оплату в строки і порядку, передбаченими договором.

Сторони домовились, що перелік та найменування товару зазначається у видаткових накладних, ціна на товар є договірною і визначається сторонами у рахунках-фактурах та видаткових накладних (пункти 1.2 та 1.5 договору).

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Інтертехдизайн», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи-контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Позивач зауважив, що лише після отримання перелічених документів товариством було укладено відповідний договір.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Інтертехдизайн», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

Судом встановлено, що на виконання договору від 01.07.2014 № ІТД-31 у липні 2014 року ТОВ «Інтертехдизайн» передало у власність позивача товар, що підтверджується наданими до перевірки та матеріалів справи видатковими накладними:

- №ІД-0000401 від 07.07.2014 на суму 54900,00 грн., №ІД0000408 від 14.07.2015 на суму 55248,00 грн., №ІД-0000417 від 21.07.2014 на суму 58728,00 грн., №ІД-0000421 від 25.07.2014 на суму 58050,00 грн., №ІД-0000426 від 29.07.2014 на суму 58140,00 грн., №ІД-0000427 від 30.07.2014 на суму 37473,54 грн., №ІД-0000429 від 31.07.2014 на суму 16568,88 грн., №ІД-0000430 від 31.07.2014 на суму 6674,06 грн. (а.с. 23-30).

В оплату за поставлений товар, позивач відповідно до платіжних доручень перерахував на користь ТОВ «Інтертехдизайн» кошти на загальну суму 345782,48 грн. (а.с. 39-40).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 57630,00 грн., позивач отримав від ТОВ «Інтертехдизайн» податкові накладні №10 від 07.07.2014 на суму 54900,00 грн.,у тому числі, ПДВ 9150,00 грн.; №17 від 14.07.2014 на суму 55248,00 грн., у тому числі, ПДВ 9208,00 грн.; №19 від 21.07.2014 на суму 58728,00 грн., у тому числі, ПДВ 9788,00 грн.; №20 від 25.07.2014 на суму 58050,00 грн., у тому числі, ПДВ 9675,00 грн.; №22 від 29.07.2014 на суму 58140,00 грн., у тому числі, ПДВ 9690,00 грн.; №25 від 30.07.2014 на суму 37473,54 грн., у тому числі, ПДВ 6245,59 грн.; №26 від 31.07.2014 на суму 16568,88 грн., у тому числі, ПДВ 2761,48 грн.; №27 від 31.07.2014 на суму 6674,06 грн., у тому числі ПДВ 1112,34 грн. (а.с. 31-38).

Суми ПДВ у загальному розмірі 57630,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за липень 2014 року.

Відповідно до пункту 3.3 договору купівлі-продажу від 01.07.2014 №ІТД-31 передача товару здійснюється за видатковою накладною на складі ТОВ «Інтертехдизайн».

Як вбачається з письмових пояснень позивача, перевезення товару від складу позивача здійснювалось власним автомобільним транспортом ТОВ «Компанія Елкор».

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ «Інтертехдизайн» товар доставлявся до складу позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, ОСОБА_1 Лепсе, буд. 16 та підтверджується товарно-транспортними накладними №Е-000395 від 07.07.2014, №Е-000396 від 14.07.2014, №Е-000397 від 21.07.2014, №Е-000398 від 25.07.2014, №Е-000399 від 29.07.2014, №Е-000400 від 30.07.2014, №Е-000401 від 31.07.2014 (а.с. 72-87).

При цьому, перевезення товару здійснювалось автомобілем ГАЗ3302, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким позивач володіє та користується на підставі договору найму автомобіля від 01.05.2013 №01/5/13 (а.с. 58-59). Отримання товару здійснювалось завідуючим складом ОСОБА_2 на підставі довіреності від 02.07.2014 №298.

Фактичне оприбуткування електрообладнання, придбаного у ТОВ «Інтертехдизайн» за договором від 01.07.2014 № ІТД-31, підтверджується випискою з відомості по партіям товарів на складах за липень 2014 року (а.с. 71).

Судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги вищевказаних господарських операцій.

У ході розгляду справи, представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам суду не надав.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інтертехдизайн» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітував до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання були визначені позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту, у складі вартості придбаних товарів та робіт.

Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, а тому формування податкового кредиту за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість відповідач виходив з того, що ТОВ «Інтертехдизайн» не передавало у власність позивачеві товар, має ознаки фіктивності та його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підтвердження такого висновку відповідач посилається на довідку ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 03.09.2014 №474/22-03/39116329 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтертехдизайн» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за червень, липень 2014 в якій зазначено, що ТОВ «Інтертехдизайн» відсутнє за податковою адресою у зв'язку з чим, у нього відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання взятих на себе зобов'язань.

Стосовно доводів про відсутність ТОВ «Інтертехдизайн» за податковою адресою, суд звертає увагу відповідача, що належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням ТОВ «Інтертехдизайн» є: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Індустріальна, буд. 11, оф. 2. Зазначена адреса відповідає відомостям, наявним у первинних документах позивача, складених за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Інтертехдизайн», а Єдиний державний реєстр не містить запису про відсутність ТОВ «Інтертехдизайн» за вказаною адресою.

У зв'язку з цим, факт наявності таких відомостей в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу суд до уваги не приймає.

Крім цього, довідка (акт) про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відтак такий акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки.

Таким чином, в основу збільшення платнику податків грошових зобов'язань не може бути покладено висновки актів зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Суд вважає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Однак, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялось ТОВ «Інтертехдизайн» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 25.08.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у ТОВ «Інтертехдизайн» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1-ДФ ТОВ «Інтертехдизайн»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Інтертехдизайн» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.

Вимоги вказаної ухвали відповідач не виконав та не повідомив про причини неможливості надання відповідних доказів.

На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.

Слід також зазначити, що податковим органом в контексті наведених в Акті перевірки доводів, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті відповідачем не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність в останнього умов та ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Наведені обставини свідчать, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту, а висновки ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Факт поставки контрагентом товарів, обумовлених договором, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари купувались, на яких умовах та за якою ціною, між якими контрагентами.

Так, позивач зазанчив, що придбані у ТОВ «Інтертехдизайн» електротовари (кабеля, шнури, світильники тощо) були реалізовані на користь інших суб'єктів господарювання, зокрема, на користь ТОВ «Епіцентр-К», що підтверджується копіями видаткових накладних, що наявні у матеріалах справи (а.с. 86-120).

З огляду на вищевикладене, придбання товарів у ТОВ «Інтертехдизайн» в контексті з основним видом діяльності позивача прямо вказує на наявність ділової мети у позивача та використання придбаних відповідно до умов спірного договору товарів у власній господарській діяльності.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Інтертехдизайн» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 57630,00 грн., є необґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 07.08.2015 №0002622201 є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаного товару у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.08.2015 №0002622201.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Елкор» (ідентифікаційний код 38559746) документально підтверджені судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. згідно платіжного доручення №478 від 18.08.2015 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 20.10.2015