Постанова

від 22.10.2015 по справі 815/3991/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3991/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участі:

секретаря судового засідання - Гацанюк К.В.;

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації в особі управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації, третя особа ТОВ «Алекх-М» про зобов'язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації в особі управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації, третя особа ТОВ «Алекх-М», в якому позивач просив суд:

- зобов'язати Одеську обласну державну адміністрацію в особі управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації розірвати договір «Про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 714/713, укладений з ТОВ «Алексх-М» за № 08/14 від 06.08.2014 року;

- зобов'язати Одеську обласну державну адміністрацію в особі управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації розірвати договір «Про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 834/833, укладений з ТОВ «Алексх-М» за № 08/14 від 06.08.2014 року;

- зобов'язати Одеську обласну державну адміністрацію в особі управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації розірвати договір «Про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 831/832, укладений з ТОВ «Алексх-М» за № 08/14 від 06.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

06.08.2014 року відповідач уклав договори про організацію перевезень пасажирів на маршрутах загального користування № 714/713, № 834/833, № 831/832 з ТОВ «Алекх-М».

Предметом зазначених договорів є надання організатором (відповідач) перевізнику (ТОВ «Алекх-М») права на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Однак, позивач та інші користувачі зазначених маршрутів неодноразово зверталися до відповідача зі скаргами щодо порушення ТОВ «Алекх-М» умов чинного законодавства та умов підписаних договорів. Так, перевізник самостійно без погодження з відповідачем змінив графіки перевезень, чим порушує розклад руху автобусів, використовує транспортні засоби які не відповідають вимогам договорів, водії не проходять медичного огляду перед їх виїздом на маршрут.

Однак, жодних дієвих заходів з боку відповідача не було застосовано.

Так, позивач просить суд зобов'язати відповідача розірвати оскаржувані договори, оскільки ТОВ «Алекх-М» систематично порушує їх умови.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.4-5).

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи до суду не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2014 відповідач та автомобільний перевізник ТОВ «Алекх-М» уклали наступні договори щодо перевезення пасажирів:

- «Про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 714/713, № 834/833 укладений з ТОВ «Алексх-М» за № 08/14 (Височанське - Одеса АС «АВ Привоз»,через с. Серпневе, с. Підгірне ; Серпневе - Одеса АС «АВ Привоз» через с. Підгірне, Тарутине АС )(а.с.6-9),

- «Про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 831/832, укладений з ТОВ «Алексх-М» за № 10/14 (Лісне-Одеса АС «АВ Привоз») (а.с.37-39).

Згідно з п.1.1 зазначених договорів предметом їх є надання організатором (відповідач) перевізнику (ТОВ «Алекх-М») права на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (а.с.6, 37).

Позивачем неодноразово подавалися письмові скарги до Одеської обласної державної адміністрації в особі управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації щодо порушення ТОВ «Алекх-М» умов чинного законодавства та оскаржуваних договорів. На що він отримав від відповідача письмові відповіді.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає, що згідно з ст.5 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 232/94-ВР, органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

Статтею 7 Закону України «Про транспорт» передбачено, що організацію пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладено на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту. Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати формування автобусної мережі загального користування, проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забезпечувати укладання договорів на автобусних маршрутах із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських, приміських, міжміських автобусних маршрутах загального користування. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право достроково розірвати договори з автомобільним перевізником чи позбавляти його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу і призначити до роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначати до проведення конкурсу автомобільного перевізника один раз на термін не більше ніж три місяці.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

Статтею 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Форму дозволу, порядок його видачі та анулювання визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Суд зазначає, що договорами про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Одеської області (внутрішньообласні маршурти), а саме: від 06.08.2014 № 08/14,10/14, які долучені до матеріалів справи, обумовлені права і обов'язки сторін щодо організації перевезення пасажирів.

В силу підпункту 2.2.3. пункту 2.2. вказаних Договорів Замовник має право контролювати виконання вимог законодавства та договорів щодо перевезень, а відповідно пп.2.2.4 право вимагати від перевізника усунення виявлених недоліків , що, в свою чергу, свідчить про можливість реалізації саме такого права, а не обов'язку. Дострокове розірвання договору, передбачене підпунктом 4.3 пункту 4 Договорів, також віднесене саме до прав Замовника, а не обов'язків.

Суд звертає увагу на п.2.3.5 Договорів, який визначає обов'язки відповідача як організатора перевезень. Зокрема, що стосується недоліків у питаннях безпеки руху, то організатор зобов'язаний вимагати їх усунення.

У відповідності по пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Як вбачається з правової позиції Верховного суду України, яка викладена у постанові від 25.12.2013 року по справі № 6-94ц13, якщо за результатами розгляду справи факту порушення прав, свобод та інтересів позивача не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Визначення поняття справа адміністративної юрисдикції, наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому, ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суд зазначає, що позивачем під час судового розгляду не зазначено, за захистом якого свого порушеного права він звернувся до суду. Також, не вказано, які саме дії, чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав чи свобод позивача.

Крім того, на думку суду, в даних правовідносинах має місце спір між позивачем, як споживачем транспортних послуг, та суб'єктом господарювання, який надає такі послуги. Відповідно - у позивача виникло право звернення до суду за захистом порушеного права, як споживача послуг, оскільки він вважає, що перевізник не дотримується вимог Договору перевезення пасажирів, порушує законодавство щодо обов'язкового проходження медичного контролю водіями. Водночас, державним органом, на який покладені законодавством України, не тільки права, а й обов'язки здійснювати контроль за якістю та безпекою надання послуг господарюючим суб'єктом є Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів та її територіальні органи на місцях. Саме вони зобов'язані фіксувати правопорушення у сфері послуг та вживати, передбачені законом, заходи щодо усунення виявлених правопорушень. Що ж стосується обов'язків відповідача - з огляду на, зазначені вище, норми Закону України «Про транспорт» у відповідача є обов'язок забезпечити формування автобусної мережі загального користування, проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забезпечувати укладання договорів на автобусних маршрутах. Тобто він забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті. Суд звертає увагу, що позивач не оскаржує порядок організації перевезення пасажирів з боку відповідача, не оскаржує умови Договору. Розірвання ж Договору є правом відповідача. Тому, суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного свого права, як споживача послуг.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім),20 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 22 жовтня 2015 року.

Суддя О.Я. Бойко

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім),20 грн.

22 жовтня 2015 року.