Ухвала

від 16.10.2015 по справі 910/4043/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.10.2015Справа № 910/4043/15-г За скаргою: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області

на дії: відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві

Сторони по справі:

За позовом: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області

до: товариства з обмеженою відповідальністю " А - Мега Захист "

про: стягнення 4499,70 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін :

Від позивача (скаржника): Мірошниченко О.М., представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Від ВДВС: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.15 у справі №910/4043/15-г позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю " А - Мега Захист " на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області 4499,70 грн. боргу, 1827 грн. судового збору.

26.05.15 господарським судом міста Києва на виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.04.15 у справі №910/4043/15-г виданий наказ.

17.08.2015 року від Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області надійшла скарга на бездіяльність Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві. Подана скарга мотивована тим, що ДВС Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві не було відкрито виконавче провадження на підставі заяви стягувача, не накладено арешт на майно боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 справу №910/4043/15 для розгляду скарги прийнято до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М.

Відповідно до ч 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши подану скаргу, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року по справі № 910/4043/15-г стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «А-Мега Захист» (надалі - Боржник) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області (надалі - Стягувач) 4 499 грн. 70 коп. боргу та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання рішення господарського суду був виданий наказ господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року № 910/4043/15-г.

Стягувачем було направлено оригінал наказу господарського суду разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2015 № 15/1-1-2594 на адресу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, що вбачається з копії поштового реєстру від 25 . 06.2015.

31 липня 2015 року Стягувач на адресу органу ДВС направив заяву від 20 . 01.2015 № 15/1-1-3046, яка згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення цю заяву отримано органом ДВС 03 серпня 2015 року.

В заяві від 30.07.2015 Стягувач просив надіслати в термін на адресу Стягувача копію постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/4043/15-г від 26.05.2015 року; надіслати на адресу Стягувачу письмову інформацію щодо вжитих заходів примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/4043/15-г від 26.05.2015 року; накласти арешт на все майно та кошти Боржника.

Наразі скаржник вказує, що ДВС Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві виконавче провадження з виконання наказу не відкрив, арешт на майно боржника не наклав, відповіді на заяву від 30.07.2015 не направив.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено випадки, за наявністю яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Доказів того, що ДВС Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2015 року по справі № 910/4043/15-г суду не надано, як і не надано доказів повернення виконавчого документу у відповідності до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наразі, в матеріалах справи, відсутні докази вчинення державним виконавцем необхідних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N512/5, які були б спрямовані на здійснення примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 10.09.2012 № 26/244.

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У Рішенні від 26.06.2013 по справі №1-7/2013 Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, брав до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 зі справи «Совтрансавто-Холдинг» проти України" визначено, що «одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів» (згадується в п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003 Вищого господарського суду України «Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні»).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вище наведене, а також виходячи з того, що доказів проведення виконавчих дій з виконання наказу у даній справі суду не надано, подана скарга в частині визнання незаконної бездіяльності ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві та зобов'язання вчинити виконавчі дії підлягає задоволенню.

Виходячи з того, що виконавчі дії вчиняє саме державний виконавець, суд може зобов'язати його належним чином здійснити передбачені законом виконавчі дії, а тому скарга в частині зобов'язання ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві надіслати на адресу стягувача інформацію щодо виконання наказ суду задоволенню не підлягає. Крім того, стягувач не позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області задовольнити частково.

2. Визнати незаконною бездіяльність Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві щодо не вчинення виконавчих дій у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

3. Зобов'язати Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві накласти арешт на майно та кошти боржника та здійснити виконавчі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.05.2015 року №910/4043/15-г.

4. В іншій частині скаргу залишити без задоволення.

Суддя Шкурдова Л.М.