Рішення

від 06.10.2015 по справі 911/2860/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2015 р. Справа № 911/2860/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «³танікусВ» , с. Сулимівка Яготинського району

до відповідача ОСОБА_1 центральної районної лікарні , м. Обухів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

товариство з обмеженою відповідальністю В«Є АптекаВ» , м. Васильків

про визнання договору оренди від 21.03.2014 № 12 продовженим

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 21.07.2015 б/н;

від відповідача: ОСОБА_3, уповноважена, довіреність від 27.07.2015 № 829;

від третьої особи: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «³танікусВ» звернувся до господарського суду Київської області з позовом № 30 від 07.07.2015 до відповідача - ОСОБА_1 центральної районної лікарні, в якому просить суд про визнати договір оренди від 21.03.2014 № 12 продовженим до 20.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачем (орендодавцем) та позивачем (орендарем) було укладено договір оренди № 12 від 21.03.2014, згідно якого позивач отримав в тимчасове платне користування нежитлове приміщення з метою організації роздрібної торгівлі медикаментами, строком до 20.03.2015 включно. Після закінчення строку дії договору орендар будь-яких заяв від орендодавця в усній або письмовій формі про припинення договірних відносин не отримував, а відтак вважає договір автоматично продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. Разом із тим, відповідач як орендодавець, вважаючи договір оренди припиненим, вживає заходів до передачі спірного приміщення в оренду іншій особі, що порушує право позивача на користування приміщенням на умовах укладеного та чинного договору оренди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2015 порушено провадження у справі № 911/2860/15 та призначено справу до розгляду на 28.07.2015.

Відповідач проти позову заперечує, та твердить, що позивач не повідомляв відповідача як орендодавця про намір подальшого користування майном в порядку ч. 1 ст. 777 ЦК України, якою встановлено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк. По-друге, відповідач зазначає, що з його боку мали місце заперечення щодо продовження строку дії договору, а відтак, договір не вважається продовженим в порядку ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, відповідач наголошує на тому, що 25.12.2014 ОСОБА_1 районною радою було прийнято рішення № 574.39.УІ «Про регулювання відносин у сфері оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Обухівського району Київської області», згідно п. 10 якого договори оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Обухівського району, що були укладені до моменту набуття чинності цим рішенням, є чинними до закінчення терміну дії цих договорів. Продовження таких договорів після закінчення терміну їх дії або укладення на новий термін здійснюється відповідно до вимог цього рішення. Вказаним рішенням передбачено проведення конкурсу на право оренди майна. Відповідач стверджує, що дане рішення було оприлюднене у встановленому порядку, а відтак є обов'язковим для виконання. На підставі вказаного рішення, відповідачем було проведено конкурс на право укладання договорів оренди, за результатами якого було визначено переможця - товариство з обмеженою відповідальністю В«Є АптекаВ» , що зафіксовано в протоколі засідання конкурсної комісії № 1 від 16.07.2015.

В судовому засіданні 28.07.2015 оголошено перерву до 08.09.2015. Ухвалою від 08.09.2015 за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, а розгляд справи відкладено на 22.09.2015.

Ухвалою від 22.09.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю В«Є АптекаВ» , розгляд справи відкладено на 06.10.2015.

В судове засідання 06.10.2015 з'явились представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте ним через канцелярію господарського суду Київської області 06.10.2015 подано заяву, в якій останній просив суд розглянути справу без його участі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «³танікусВ» , с. Сулимівка Яготинського району (далі по тексту - ТОВ «Вітанікус») до відповідача - ОСОБА_1 центральної районної лікарні, м. Обухів (далі - ОСОБА_1 ЦРЛ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю В«Є АптекаВ» , м. Васильків (далі по тексту - ТОВ «Є Аптека»), вислухавши пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

21.03.2014 між ОСОБА_1 ЦРЛ (орендодавець) та ТО «³танікусВ» (орендар) було укладено договір оренди № 12 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міст Обухівського району Київської області (далі - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень поліклініки ОСОБА_1 ЦРЛ (хол хірургічного відділення) площею 18,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Обухів, вул. Каштанова, 52. Майно передається в оренду з метою організації роздрібної торгівлі медикаментами.

За умовами п.п. 2.1, 2.4 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі. Майно, що орендується, повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем протягом 10 днів з моменту підписання Договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору встановлено порядок сплати орендної плати. Так, її розмір за перший місяць складає 2 497,31 грн., за кожний наступний місяць розмір орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата сплачується щомісячно до 5-го числа наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Додатковою угодою № 1 до договору оренди сторони змінили розмір орендної плати, встановивши її з 01.05.2014 у розмірі 161,00 грн. за 1 кв.м.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що його укладено строком на 2 роки, з 21.03.2014 до 20.03.2015 включно.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки обумовлене договором майно належить до комунальної власності територіальної громади Обухівського району, то спірні правовідносини сторін регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним з питань майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна що належить Автономній Республіці Крим, або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

21.03.2014 за актом прийому-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв обумовлене договором майно (копія акту міститься в матеріалах справи).

Протягом дії Договору позивач належним чином виконував передбачені Договором обов'язки, що сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 9.6. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця , договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Однак таке продовження може мати місце виключно у випадках, коли жодна сторона не заперечує проти такого продовження, зокрема, якщо проти цього не заперечує орендодавець, що узгоджується з правом власника (або особи, якій належать майнові права), на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю та із принципом свободи договору, за яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Така ж позиція викладена в п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до позивача з листом від 30.04.2015 № 467, в якому повідомив про те, що договір продовженню не підлягає, посилаючись на вищезазначене рішення ОСОБА_1 районної ради 25.12.2014 № 574.39.УІ, та з листом від 06.07.2015 № 726, в якому повідомив про необхідність подання письмової пропозиції для участі у конкурсі. Листи були вручені під розпис громадянам ОСОБА_4 30.04.2015 та ОСОБА_5 07.06.2015 відповідно. Вказані особи, як було встановлено судом, є найманими працівниками позивача, що підтверджується копіями трудових книжок та довідками позивача № 39 від 27.08.2015, № 38 від 27.08.2015 (залучені до матеріалів справи).

Суд зазначає, що п. 9.1. Договору встановлено строк його дії до 20.03.2015 включно. За таких обставин, за умовами пункту 9.6 Договору, ст.764 ЦК України, ст. ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» про відсутність наміру продовжувати договірні відносини оренди сторони мали повідомити одна одну не пізніше 20.04.2015. Відповідач звернувся до позивача з листами лише 30.04.2015 та 07.06.2015, тобто поза встановленим законом і договором місячним терміном. За таких обставин, судом відхиляються посилання відповідача на те, що з його боку мали місце заперечення щодо продовження строку дії договору, оскільки ним було пропущено встановлений для такого звернення місячний строк.

Посилання відповідача на те, що позивач не повідомив його про намір подальшого користування майном в порядку ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, також судом відхиляються.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачена автоматична пролонгація договору у випадку відсутності заперечень сторін протягом місячного терміну, що не потребує додаткового укладення нового договору або внесення змін до нього, тоді як ст. 777 Цивільного кодексу України закріплює переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, перед іншими особами після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк. Вказані правові поняття не є тотожними, а ст. 777 Цивільного кодексу України не застосовується до спірних правовідносин, оскільки має місце спір щодо автоматичної пролонгації договору, порядок якої регулюється ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Посилання відповідача на обов'язковість виконання рішення ОСОБА_1 районної ради № 574.39.УІ від 25.12.2014, яким встановлено що договори оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Обухівського району, що були укладені до моменту набуття чинності цим рішенням, є чинними до закінчення терміну дії цих договорів, а продовження таких договорів після закінчення терміну їх дії або укладення на новий термін здійснюється шляхом проведення конкурсу відповідно до вимог цього рішення, судом також відхиляються. Акти органів місцевого самоврядування, яким є наведене рішення ОСОБА_1 райради, мають нижчу юридичну силу порівняно з законами України, а тому при наявності протиріч між положеннями спеціального закону та акту органу місцевого самоврядування, суд застосовує до спірних правовідносин законодавство України, а не рішення ОСОБА_1 районної ради.

В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 15, ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України) способам захисту порушеного права. Водночас, у даному випадку має місце спір, оскільки відповідач як орендодавець вживає заходів до передачі спірного приміщення іншій особі, вважаючи відносини оренди з позивачем припиненими, що вбачається з доданих до справи матеріалів проведення конкурсу, зокрема копії протоколу №1 засідання конкурсної комісії щодо проведення конкурсу на право укладення договорів оренди майна ОСОБА_1 ЦРЛ від 16.07.2015.

З огляду на те, що законом прямо передбачено можливість автоматичної пролонгації договору (ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), відповідач у встановлений законом строк проти такого продовження не заперечив, суд вважає вимогу про визнання договору оренди від 21.03.2014 № 12 продовженим такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено можливість автоматичної пролонгації договору на тих самих умовах на той самий строк . Пунктом 9.1. Договору встановлено, що його укладено строком на 2 роки, однак зазначений часовий проміжок з 21.03.2014 до 20.03.2015 включно, що фактично становить один рік.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін .

Як вбачається з листа № 2 від 14.03.2014, яким позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти спірний договір, (копія листа залучена до матеріалів справи), сам орендар пропонував укласти договір оренди на один рік. Отже, зазначення в договорі строку дії договору 2 роки є опискою, і сторонами укладено договір саме на строк 1 рік з 21.03.2014р. по 20.03.2015, що відповідає дійсним намірам сторін та підтверджується поданими письмовими доказами в їх сукупності.

Позивачем заявлено вимогу про визнання договору оренди від 21.03.2014 № 12 продовженим до 20.03.2017 (тобто на 2 роки), відтак, суд задовольняє вимогу позивача частково, та визнає договір оренди від 21.03.2014 № 12 продовженим на тих самих умовах на той самий строк, а саме до 20.03.2016.

У зв'язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Крім того, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 1827,00 грн. (платіжне доручення № 2290 від 07.07.2015). Підпунктом 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, тобто в сумі 1218,00 грн. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин, зайво сплачений судовий збір в розмірі 609,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення відповідної ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вітанікус» задовольнити частково .

2. Визнати договір оренди №12 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міст Обухівського району Київської області від 21.03.2014 продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що його було укладено, тобто до 20.03.2016р .

3. Стягнути з ОСОБА_1 центральної районної лікарні (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 52, код ЄДРПОУ 01994155) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «³танікусВ» (07722, Київська обл., Яготинський район, село Сулимівка, вул. Кравченка, буд. 122-А, код ЄДРПОУ 33444749) 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 23.10.2015р.

Суддя О.В. Конюх