Рішення

від 15.10.2015 по справі 914/2802/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015р. Справа№ 914/2802/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-ремонтна фірма «БІЗОН» (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівська міська рада (м. Львів)

про: витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 2302-вих-1631 від 21.07.2015 року.

від відповідача: Не з'явився.

від третьої особи: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-ремонтна фірма «БІЗОН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівська міська рада про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.08.2015 року. Ухвалою суду від 21.08.2015 року розгляд справи відкладено до 28.08.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи. Ухвалою суду від 28.08.2015 року розгляд справи відкладено до 24.09.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи. Ухвалою суду від 24.09.2015 року розгляд справи відкладено до 08.10.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи. Ухвалою суду від 08.10.2015 року розгляд справи відкладено до 08.10.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідача та третьої особи.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.08.2015 року, про відкладення від 21.08.2015 року, від 28.08.2015 року, від 24.09.2015 року, від 08.10.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

08.10.2015 року за вх. № 43050/15 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд вимогу про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння розуміти як про зобов'язання повернути об'єкт нерухомого майна.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.08.2015 року, про відкладення від 21.08.2015 року, від 28.08.2015 року, від 24.09.2015 року, від 08.10.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 24.09.2015 р. про відкладення розгляду справи на 08.10.2015 р. є наявна в матеріалах справи копія Списоку № 1196 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 12.10.2015 р.

Відповідно до витягу з Спеціального витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.10.2015 р. за № 21319647 Будівельно-ремонтна фірма «БІЗОН» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, буд. 9.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.08.2015 року, від 21.08.2015 року, від 28.08.2015 року, від 08.10.2015 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списоку № 1196 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 12.09.2015 року, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

07.10.2015 року за вх. № 42896/15 третя особа подала письмові пояснення по справі.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 15.10.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, згідно з ч. 1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 5 ст. 60 вищевказаного Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006 р. № 219 (надалі - Положення), до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Згідно з п. 1.1 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 07.12.2007 р. № 1100 (із змінами та доповненнями), управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Відповідно до п.4.1 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, нова редакція якого затверджена ухвалою міської ради від 09.04.2009 р. № 2569, Управління комунальної власності департаменту економічної політики здійснює організаційне забезпечення відносин оренди майна територіальної громади м. Львова. З цією метою управління комунальної власності департаменту економічної політики здійснює облік та інвентаризацію майна, формує та підтримує банк даних про майно комунальної власності міста, яке здається в оренду, забезпечує контроль за його використанням та збереженням.

Позивач зазначає, що аналогічні повноваження закріплені у п. 4.4 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради. Згідно з п. 4.1.5 Положення, управління комунальної власності укладає як орендодавець договори оренди, здійснює їх облік та реєстрацію.

Позивач звертає увагу на те, що 25.07.2008 між Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-ремонтна фірма «БІЗОН (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна № Ф-6415-8 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення, загальною площею 11,50 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Левинського, 2.

Позивач наголошує, що термін Договору оренди визначений з 25.07.2008 р. до 25.07.2009 р. включно (п.1 Договору). Цільове призначення об'єкта оренди визначене згідно з п.2.1. даного Договору, а саме: об'єкт оренди буде використовуватись орендарем як побутові приміщення.

Вищезазначені нежитлові приміщення є об'єктом, що перебуває у комунальної власності.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За твердженням позивача, нежитлові приміщення за адресою вул. Левинського, 2, у м. Львові перебувають у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Управління комунальної власності уповноважене Львівською міською радою управляти майном територіальної громади м. Львова, в т.ч. здійснювати функції та повноваження орендодавця цього майна згідно з Положенням про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 07.12.2007 р. № 1100.

Позивач наголошує, що рішенням Господарського суду у Львівській області від 29.03.2011 р. у справі № 5015/519/11 за позовом прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТзОВ «БІЗОН» про розірвання договору оренди, виселення із приміщень та стягнення заборгованості з орендної плати, позов задоволено повністю: Договір оренди нерухомого майна № Ф-6415-8 від 25.07.2008 розірвано, зобов'язано ТзОВ «БІЗОН» звільнити займані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Левинського, 2, загальною площею 11,50 кв. м., та стягнуто заборгованість.

Проте, за твердженням позивача, судовий наказ щодо зобов'язання ТзОВ «БІЗОН» звільнити займані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Левинського, 2, загальною площею 11,50 кв. м., було втрачено, а тому виконавче провадження не було закінчене та, відповідно, не відбувся факт виселення орендаря.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, станом на момент подання заяви орендар не виконав свого обов'язку щодо повернення орендодавцю майна, а тому воно фактично перебуває в його володінні без будь-яких правових підстав.

Згідно з нормою ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст.327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Дані положення законодавчих актів кореспондують з нормою ст. 143 Конституції України, відповідно до якої територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Поряд з цим, факт перебування у вказаних приміщеннях відповідача дає достатні підстави для звернення до суду за захистом порушеного права.

Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Фактичним володільцем вказаного об'єкта нерухомого майна є Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що здійснює управління майном територіальної громади м. Львова. Виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова Львівською міською радою передано Управлінню комунальної власності.

Відповідачем за таким позовом виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.

Вищевказане нерухоме майно є індивідуально визначеним та існує в натурі на момент подання позову.

Незаконне володіння відповідачем об'єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатись вказаним об'єктом, вирішувати питання про подальше користування ним тощо.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 54, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.387 Цивільного кодексу України, позивач просить суд витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗОН» (ЄДРПОУ 03331237) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (ЄДРПОУ 25558625) нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Левинського, 2 у м. Львові загальною площею 11,50 кв. м.

08.10.2015 року за вх. № 43050/15 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд про зобов'язання відповідача повернути об'єкт нерухомого майна.

У своїх поясненнях третя особа зазначає, що 25.07.2008 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтна фірма «БІЗОН» укладено Договір оренди нерухомого майна № Ф-6414-8, відповідно до якого передано у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення, загальною площею 21,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Київська, 18. Кінцевим терміном зазначеного договору оренди встановлено 12.07.2011 року. Нежитлові приміщення за вказаною адресою перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради.

Згідно із статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та та відмови від його продовження або банкрута орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вказано у частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно із статтею 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що перебуває у комунальній власності.

Статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до підпунктів 2.1., 2.2. Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради (затверджено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 р. № 1100), основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно із пунктом 4.1. Положення про оренду майна територіальної громади м.Львова (затверджено ухвалою Львівської міської ради від 27.06.2013 року № 2472), управління комунальної власності департаменту економічної політики здійснює організаційне забезпечення відносин оренди майна територіальної громади м. Львова. З цією метою управління укладає як орендодавець договори оренди, здійснює їх облік та реєстрацію, приймає рішення про надання в оренду майна, яке перебуває у повному господарському віданні чи оперативному управлінні комунальних підприємств (організацій, установ), на балансі інших юридичних осіб.

Відповідно до пункту 4.2. Положення про управління комунальної власності (затверджено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 р. № 1100), до компетенції управління належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста.

З урахуванням викладеного, а також у зв'язку із тим, що незважаючи на закінчення терміну дії договору оренди нежитлового приміщення, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтна фірма «БІЗОН» не повернено нежитлових приміщень у розпорядження територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради, третя особа підтримує та просить суд задоволити позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-ремонтна фірма «БІЗОН».

На час розгляду справи відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 5 ст. 60 вищевказаного Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.10.2006 р. № 219 (надалі - Положення), до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Згідно з п. 1.1 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 07.12.2007 р. № 1100 (із змінами та доповненнями), управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Відповідно до п.4.1 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, нова редакція якого затверджена ухвалою міської ради від 09.04.2009 р. № 2569, Управління комунальної власності департаменту економічної політики здійснює організаційне забезпечення відносин оренди майна територіальної громади м. Львова. З цією метою управління комунальної власності департаменту економічної політики здійснює облік та інвентаризацію майна, формує та підтримує банк даних про майно комунальної власності міста, яке здається в оренду, забезпечує контроль за його використанням та збереженням.

Аналогічні повноваження закріплені у п. 4.4 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради. Згідно з п. 4.1.5 Положення управління комунальної власності укладає як орендодавець договори оренди, здійснює їх облік та реєстрацію.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, станом на момент подання заяви орендар не виконав свого обов'язку щодо повернення орендодавця майна, а тому воно фактично перебуває в його незаконному володінні.

Згідно з нормою ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Дані положення законодавчих актів кореспондують з нормою ст. 143 Конституції України, відповідно до якої територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Поряд з цим, факт перебування у вказаних приміщеннях відповідача дає достатні підстави для звернення до суду за захистом порушеного права.

Позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Фактичним володільцем вказаного об'єкта нерухомого майна є Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що здійснює управління майном територіальної громади м. Львова. Виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова Львівською міською радою передано Управлінню комунальної власності.

Відповідачем за таким позовом виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.

Вищевказане нерухоме майно є індивідуально визначеним та існує в натурі на момент подання позову.

Незаконне володіння відповідачем об'єктом комунальної власності порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатись вказаним об'єктом, вирішувати питання про подальше користування ним тощо.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 25.07.2008 р. між Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-ремонтна фірма «БІЗОН (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна № Ф-6415-8 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення, загальною площею 11,50 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Левинського, 2.

Термін договору оренди визначений з 25.07.2008 р. до 25.07.2009 р. включно (п. 1 Договору). Цільове призначення об'єкта оренди визначене згідно з п. 2.1. даного Договору, а саме: об'єкт оренди буде використовуватись орендарем як побутові приміщення.

Вищезазначені нежитлові приміщення є об'єктом, що перебуває у комунальної власності.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Нежитлові приміщення за адресою вул. Левинського, 2, у м. Львові перебувають у власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради. Управління комунальної власності уповноважене Львівською міською радою управляти майном територіальної громади м. Львова, в т.ч. здійснювати функції та повноваження орендодавця цього майна згідно з Положенням про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 07.12.2007 №1100.

Рішенням Господарського суду у Львівській області від 29.03.2011 р. у справі № 5015/519/11 за позовом прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ТзОВ «БІЗОН» про розірвання договору оренди, виселення із приміщень та стягнення, позов задоволено повністю: договір оренди нерухомого майна № Ф-6415-8 від 25.07.2008 р. розірвано, зобов'язано ТзОВ «БІЗОН» звільнити займані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Левинського, 2, загальною площею 11,50 кв. м., та стягнуто заборгованість.

Проте, судовий наказ щодо зобов'язання ТзОВ «БІЗОН» звільнити займані нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Левинського, 2, загальною площею 11,50 кв. м., було втрачено, а тому, виконавче провадження не було закінчене та відповідно не відбувся факт виселення орендаря.

08.10.2015 року за вх. № 43050/15 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд про зобов'язання повернути об'єкт нерухомого майна.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗОН» (ЄДРПОУ 03331237) повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (ЄДРПОУ 25558625) нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Левинського, 2 у м. Львові загальною площею 11,50 кв. м.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази повернення майна, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-ремонтна фірма «БІЗОН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада про зобов'язання повернути об'єкт нерухомого майна є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на день подачі позову), ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 3442 від 03.08.2015 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗОН» (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 9, код ЄДРПОУ 03331237) повернути на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) нерухоме майно, що знаходиться за адресою вул. Левинського, 2 у м. Львові загальною площею 11,50 кв.м.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗОН» (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 9, код ЄДРПОУ 03331237) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.10.2015 року.