Рішення

від 22.10.2015 по справі 922/5194/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р.Справа № 922/5194/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1", м. Київ; до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АЙКОНВ» , м. Харків; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Слобожанський", м. Харків; про визнання правочину нікчемним за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 03/2/285 від 14.04.2015 р.; решта учасників судового процесу своїх представників у судове засідання не направили.

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015 р. Публічне акціонерне товариство В«Всеукраїнський акціонерний банкВ» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АЙКОНВ» , у якому просить визнати нікчемним Договір про розірвання Іпотечного договору № 332/I від 21.05.2010 року за реєстровим № 1086, укладений 21 лютого 2014 року між ПАТ В«ВіЕйБі БанкВ» як Іпотекодержателем та ТОВ В«АЙКОНВ» як Іпотекодавцем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрованого в реєстрі за № 316.

В обґрунтування позову вказує на те, що банк, як Іпотекодержатель уклав Договір про розірвання Іпотечного договору з ТОВ В«АЙКОНВ» як Іпотекодавецем, отримавши грошові кошти лише у розмірі 50 000,00 гривень, в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору №332 від 01.08.2007 року, незважаючи на те, що оціночна заставну вартість предмета іпотеки становила - 547 000,00 гривень, що є підставою для визнання вказаного правочину нікчемним на підставі п. 1, п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» ; в якості правових підстав вказує на норми ст. ст. 11, 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 34, 38 Закону України В«Про систему гарантування вкладів фізичних осібВ» , ст. 76 ЗУ В«Про банки і банківську діяльністьВ» .

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, звернувся з клопотанням про долучення поданих доказів до матеріалів справи.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Слобожанський", у судове засідання не з"явилися, відзив на позов та витребувані судом докази не надали, причини неявки у судове засідання суду не повідомили.

Приймаючи до уваги, що відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок "Слобожанський", не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв"язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1 (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Будинок «Слобожанський» (Позичальник) було укладено кредитний договір від 01.08.2007 р. №332, (надано за супровідним листом від 21.10.2015 р. вх. № 42522), відповідно до умов, визначених цим Кредитним Договором та Додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину цього Договору, ПАТ «ВіЕйБі Банк» надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 2 700 000,00 (Два мільйони сімсот тисяч) доларів США 00 центів з терміном остаточного повернення по 10.08.2012 року включно та процентною ставкою за користування 14,0 (чотирнадцять) процентів річних.

Позивач у позовній заяві вказує, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконуючи, як Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним Договором, надав Позичальнику п'ять траншів на загальну суму - 2 696 000,00 (два мільйони шістсот дев'яносто шість тисяч) доларів США 00 центів, проте Позичальник, у порушення вищезазначених умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства України, не виконав зобов'язання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитним коштами, внаслідок чого станом на 20.08.2015 року заборгованість Позичальника ТОВ ТБ -Слобожанський» за Кредитним договором становить 73 885 226,08 грн. і складається з наступного:

- прострочена заборгованість за кредитом - 25 899 193,73 грн.;

- заборгованість за процентами - 12 586 292,90 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 7 569 660,24 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 3 169 882,39 грн.

- заборгованість по 3% річних - 3 278 311,61 грн.;

- інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 15 654 332,37 грн.;

- інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 5 727 552,84 грн. (т. І а.с. 15-17).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором від 01.08.2007 р. № 332, Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙКОН», як Іпотекодавецем, та ПАТ «ВіЕйБі Банк», як Іпотекодержателем, було укладено Іпотечний договір № 332/І від 21.05.2010 р., посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 1086 (т. І а.с. 10-13), відповідно до умов якого Іпотекодавецем, було передано, а Іпотекодержателем, було прийнято в іпотеку наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення підвалу №1-5, 1-го поверху №1-13 в літ. «Б-1», що знаходяться в місті паркові по вулиці Червоноармійська, в будинку 11, загальною площею 759,9 кв.м.

Згідно п. 1.5. Іпотечного договору від 21.05.2010 р. № 332/І, узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 547 000,00 грн.

19.02.2014 р. ТОВ «АЙКОН» перерахувало ПАТ «ВіЕйБі Банк» грошові кошти у розмірі 50 000,00 гривень, в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору №332 від 01.08.2007 року (згідно до платіжного доручення №15 від 19.02.2014 р., т. І а.с. 18).

21.02.2014 р. між ТОВ «АЙКОН» та ПАТ «ВіЕйБі Банк» було укладено договір про розірвання Іпотечного договору № 332/І, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, 21 травня 2010 року за реєстровим № 1086 (т. І а.с. 19), який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстровано в реєстрі за №316.

Згідно п. 1 умов Договору про розірвання Іпотечного договору ОСОБА_1, як Іпотекодержатель, та ТОВ «АЙКОН», як Іпотекодавець і майновий поручитель за ТОВ ТБ «Слобожанський», домовилися про те, що з моменту підписання Сторонами та нотаріального посвідчення цього Договору, зобов'язання Сторін за Іпотечним договором вважаються такими, що припинилися.

Таким чином, банк, як Іпотекодержатель, уклав Договір про розірвання Іпотечного договору з ТОВ «АЙКОН», як Іпотекодавецем, отримавши грошові кошти лише у розмірі 50 000,00 гривень, в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору №332 від 01.08.2007 року, незважаючи на те, що оціночна заставну вартість предмета іпотеки становила - 547.000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом визнання нікчемним Договору про розірвання Іпотечного договору № 332/I від 21.05.2010 року за реєстровим № 1086, укладеного 21.02.2014 р. між ПАТ В«ВіЕйБі БанкВ» як Іпотекодержателем та ТОВ В«АЙКОНВ» як Іпотекодавцем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позову, суд виходить з наступного.

Пунктом 2.5.2 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. визначено, що за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Виходячи з системного аналізу ст.ст.207, 215 Цивільного кодексу України, - нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Як зазначено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Відповідно до п. п. 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

На підставі постанови Правління НБУ № 733 від 20.11.2014 р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 р. № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 128 з 24.11.2014 р. повноваженн уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування ОСОБА_4 Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 р. за № 35 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1" по 30.03.2015 р. Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 р. за № 55 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський ОСОБА_1".

Після прийняття рішення про введення в банк тимчасової адміністрації його діяльність регулюється спеціальним Законом України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452-VI (із змінами).

Згідно п.п.1 та 9 ч.1 ст.48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження органів управління банку; виконує повноваження, які визначені ч.2 ст.37 цього Закону.

За змістом п.4 ч.2 ст.37 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Пункт 1 ч.3 ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку, коли банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Враховуючи вищевказані норми та в їх контексті дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пов'язані з реалізацію положень Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", господарський суд вважає цілком правомірним висновок Уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору про розірвання (відмову) від іпотечного договору, адже результатом його укладання стала відмова банку від власних майнових вимог, якими забезпечувалось виконання непогашеного кредитного зобов'язання, - позов у даній справі є обгрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 22 ст.5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент звернення із даним позовом) позивач був звільнений від сплати судового збору, і тому у відповідності до ст. 49 ГПК України, суд стягує з відповідача в доход бюджету судовий збір за звернення із позовом немайнового характеру у розмірі 1.218,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, п.4 ч.2 ст.37, п. 1 ч.3 ст.38, п. п. 1 та 9 ч.1 ст.48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 11, 207, 215 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нікчемним Договір про розірвання Іпотечного договору № 332/I від 21.05.2010 року за реєстровим № 1086, укладений 21 лютого 2014 року між ПАТ В«ВіЕйБі БанкВ» як Іпотекодержателем та ТОВ В«АЙКОНВ» як Іпотекодавцем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрованого в реєстрі за № 316.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АЙКОНВ» (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 11, код ЄДРПОУ 32137122) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 1.218,00 грн. судового збору.

3.1. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_5

/Справа № 922/5194/15/