Постанова

від 19.10.2015 по справі 915/883/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р.Справа № 915/883/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Величко Т.А.,

Філінюка І.Г.

склад колегії суддів сформовано згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.10.2015р.

секретарі - Альошиній Г.М.

за участю представників:

Від прокурора: Ібрагімова А.О.

Від 1 відповідача: Суслова Т.М., Кравченко О.А., Рогов Г.К.

Від 2 відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Никольский посад"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 22 липня 2015 року

по справі № 915/883/15

за позовом: прокурора міста Миколаєва в інтересах держави

до відповідачів:

1. Миколаївської міської ради;

2. Приватного підприємства „Никольский посад"

про скасування пунктів рішення міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року прокурор міста Миколаєва звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради та Приватного підприємства „Никольский посад" про визнання незаконними та скасування пунктів 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року, якими затверджено проект землеустрою та передано приватному підприємству «Никольский посад» в оренду строком до 07.11.2020 року земельну ділянку (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) загальною площею 3500 кв.м. для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, в районі спорткомплексу «Надія», а також визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки № 9252 від 30.05.2013 року, укладеного між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством «Никольський посад» щодо земельної ділянки загальною площею 3500 кв.м., по вул. Генерала Карпенка, 42-В, в районі спорткомплексу «Надія» у м. Миколаєві.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи ст. ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 215 ЦК України обґрунтовувалися незаконністю оспорюваних пунктів рішення Миколаївської міської ради, яким надано в оренду приватному підприємству земельну ділянку комунальної власності без проведення земельних торгів, внаслідок чого укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.

ПП «Никольський посад» не визнало позов посилаючись на його недоведеність.

Миколаївська міська рада у письмових поясненнях повністю підтримала позовні вимоги прокурора та просила їх задовольнити.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 липня 2015 року (суддя - Олейняш Е.М.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Визнано незаконними та скасовано пункти 5, 5.4 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року, якими затверджено проект землеустрою та передано Приватному підприємству «Никольский посад» в оренду строком до 07.11.2020 року земельну ділянку (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) загальною площею 3500 кв.м., з них ділянка № 1 площею 995 кв.м. - із земель комунальної власності, та земельна ділянка № 2 площею 2 505 кв.м., за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 24.02.05 № 31/23 ПП «Никольский Посад», у тому числі 3 500 кв. м. - відведені під будівництво, зарахувавши її до земель громадської забудови (використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), вартістю 1 537 970 грн. для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, у районі спорткомплексу «Надія». Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки № 9252 від 30.05.2013 року, укладений між Миколаївською міською радою та Приватним підприємством «Никольський посад» щодо земельної ділянки загальною площею 3500 кв.м., по вул. Генерала Карпенка, 42-В, в районі спорткомплексу «Надія» у м. Миколаєві. Стягнуто з ПП "Никольский посад", в доход Державного бюджету України - 609 грн. судового збору. Стягнуто з Миколаївської міської ради в доход Державного бюджету України 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ПП «Никольский посад» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю викладених в оскаржуваному рішенні висновків місцевого суду обставинам справи, які призвели до порушення та неправильного застосування норм матеріального права, а саме: ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник прокурора Миколаївської області заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 87, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені судом належним чином, проте судову ухвалу надіслану відповідачеві ПП «Никольський посад» за адресою місцезнаходження підприємством поштового зв'язку було повернуто до суду назад з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення. Отже, за змістом ст. 64 ГПК України вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду скарги судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 14.02.2013 року Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 25/40, пунктами 5, 5.4 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028) в оренду загальною площею 3500 кв.м, з них ділянка № 1 площею 995 кв.м - із земель комунальної власності, та земельна ділянка № 2 площею 2505 кв.м, за рахунок земель, відведених рішенням міської ради від 24.02.05р. № 31/23 ПП "Никольский Посад", у тому числі 3500 кв.м. - відведені під будівництво, зарахувавши її до земель громадської забудови (використовуються для відпочинку та інші відкриті землі), для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, в районі спорткомплексу "Надія"; передано приватному підприємству «Никольський Посад» в оренду строком до 07.11.2020 року земельну ділянку площею 3500 кв.м для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, в районі спорткомплексу "Надія".

30.05.2013 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПП "Никольський посад" (орендар) було укладено договір оренди землі № 9252, зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 30.05.2013р. за № 9252, за умовами якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 14.02.2013 року № 25/40 за актом приймання - передачі передав, а орендар прийняв в оренду строком до 07.11.2020р. земельну ділянку загальною площею 3500 кв.м., із них земельна ділянка № 1 площею 995 кв.м., ділянка № 2 площею 2505 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:05:004:0028), для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, 42-в, в районі спорткомплексу "Надія".

12.06.2013 року ПП "Никольський посад" зареєструвало право оренди зазначеної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною інформацією № 37353799 від 12.05.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога прокурора м. Миколаєва про визнання незаконними та скасування зазначених пунктів рішення Миколаївської міської ради № 25/40 від 14.02.2013 року, якими затверджено проект землеустрою та передано ПП «Никольский посад» в оренду земельну ділянку загальною площею 3500 кв.м. для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, в районі спорткомплексу «Надія», а також визнання недійсним на майбутнє укладеного на його підставі договору оренди вказаної земельної ділянки № 9252 від 30.05.2013 року з підстав невідповідності їх вимогам земельного законодавства внаслідок того, що фактично цим рішенням передано в оренду земельну ділянку комунальної власності без проведення земельних торгів.

Вирішуючи спір у справі по суті пред'явлених вимог місцевий господарський суд погодився з доводами прокурора щодо порушення Миколаївською міською радою приписів земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оспорюваних пунктів цього акту та, відповідно як наслідок, для визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 6 Закону України "Про оренду землі" вказує, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частина перша статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, якою визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Даною статтею, зокрема, встановлено порядок проведення таких торгів.

Статтею 136 Земельного кодексу України встановлено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також, підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості) (ч.4 ст.136 Земельного кодексу України).

Вищенаведеними нормами законодавства визначено порядок та підстави набуття права на оренду земельної ділянки, при цьому, право на оренду земельної ділянки набувається згідно вимог статті 134 Земельного кодексу України лише на конкурентних засадах (земельних торгах).

Як встановлено судом першої інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, земельні торги щодо продажу права на оренду спірної земельної ділянки в порядку встановленому ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України не проводилися.

Також, судом установлено, що відповідачу ПП "Никольський посад" Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю було видано дозвіл № 2800 від 14.02.2006р. на виконання підготовчих робіт по будівництву торгового комплексу по вул. Г. Карпенка, в районі спорткомплексу "Надія", зі строком дії до 28.04.2006 року, тобто на момент прийняття міськрадою оспорюваного рішення даний дозвіл вже втратив чинність у зв'язку із закінченням строку його дії.

Будівництво торгового комплексу не відноситься до визначених ст. 134 Кодексу випадків, коли права на земельні ділянки не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Згідно з листом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 12.05.2015 року № 1014-2315-15 ПП "Никольський посад" документи дозвільного та декларативного характеру не видавалися та не реєструвалися.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно за ПП "Никольський посад" права власності на об'єкти нерухомого майна по вул. Генерала Карпенка,42-в не зареєстровано.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача ПП "Никольський посад" на те, що відбулось коригування земельної ділянки, яка вже перебувала у нього в оренді, з огляду на те, що чинним земельним законодавством не передбачено такого поняття як "коригування земельної ділянки".

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (абз. 1 ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Отже, на підставі оспорюваного рішення Миколаївської міської ради ПП "Никольський посад" передано в оренду новосформовану земельну ділянку (нові межі та конфігурація) з присвоєнням єдиного кадастрового номера на усю земельну ділянку площею 3 500 кв.м., чим спростовується твердження відповідача щодо відсутності підстав для проведення земельних торгів в частині земельної ділянки № 2 площею 2 505 кв.м, яка була передана за рахунок земель, що раніше перебували в оренді у ПП "Никольський посад".

Таким чином, спірна земельна ділянка площею 3 500 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 42-В, в районі спорткомплексу «Надія», не відноситься до земельних ділянок, які згідно з приписами ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду інакше як із земельного аукціону.

Згідно з ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За таких обставин, враховуючи, що нормами спеціального земельного законодавства визначено особливий порядок набуття права користування на земельні ділянки державної та комунальної власності, який не було дотримано відповідачами, адже, фактично земельна ділянка передана в оренду не на конкурентних засадах, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради в частині, що є предметом позову і стосується затвердження проекту землеустрою та передачі ПП «Никольский посад» в оренду земельної ділянки загальною площею 3500 кв.м. для будівництва та обслуговування торгового комплексу по вул. Генерала Карпенка, в районі спорткомплексу «Надія», та, як наслідок, визнання недійсним укладеного на підставі зазначеного рішення договору оренди земельної ділянки, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

При цьому, колегія суддів враховує, що за приписами п.1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду прокурора за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Норма ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Отже, прийняття міськрадою спірного рішення, яким порушено процедуру надання землі в оренду, визначену законодавством, є порушенням інтересів держави, яка через орган законодавчої влади врегулювала ці правовідносини інакше, відповідно до Конституції України та принципів, на яких базується земельне законодавство.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22 липня 2015 року у справі № 915/883/15залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Никольский посад" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Філінюк І.Г.