Рішення

від 05.10.2015 по справі 910/8785/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015Справа №910/8785/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Народний Капітал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут"

про стягнення грошових коштів

та

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Народний Капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут"

про визнання недійсним договору оренди

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя В.В. Князьков

Суддя П.І. Паламар

Представники учасників судового процесу:

від позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом): Прокопчук С.В. - за довіреністю від 07.09.2015р.;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Кобець Т.М. - за довіреністю від 14.01.2015р.;

Антоненко Н.А. - за довіреністю від 14.01.2015р.;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом): не з'явились.

В судовому засіданні 05 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Банк Народний Капітал» (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про стягнення 1 499 999,44 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов Договору № 18-16/652 від 22.11.2013 року.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/8785/15-г. Розгляд справи призначено на 25.05.2015р.

В травні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Банк Народний Капітал» (позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (позивач за первісним позовом, відповідач-1 за зустрічним позовом) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання Договору № 32/12 про надання гарантії виконання умов Договору від 22.11.2013 року недійсним; визнання недійсною банківської гарантії № 18-16/652 від 22.11.2013 року на підставі Договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України.

Відповідач за зустрічним позовом звернувся до суду із відзивом, у якому просив залишити без задоволення зустрічний позов.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2015р., відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, прийнято зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Народний Капітал" до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.06.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.06.2015р.

Судове засідання, призначене на 22.06.2015 року, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року призначено розгляд справи на 20.07.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015р. суд ухвалив розгляд справи №910/8785/15-г здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Згідно з довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 20.07.2015р. для колегіального розгляду справи №910/8785/15-г визначено наступний склад суду: головуючий суддя Цюкало Ю.В., суддя Князьков В.В., суддя Паламар П.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015р. вищезазначеним складом колегії суддів справу №910/8785/15-г прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.09.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Відкладено розгляд справи на 05.10.2015р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 89/13 (надалі - Договір або Договір поставки, належним чином завірена копія договору в матеріалах справи), відповідно до п.п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити нафтопродукти (товар) в кількості, асортименті, по цінам, в терміни відповідно до умов договору і додатків до нього, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо в додатку до договору. Зобов'язання постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється.

29.01.2014 року та 04.02.2014 року між постачальником та покупцем укладено Додаток № 8 та № 9 до Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року відповідно, якими сторони погодили товар, який буде поставлено.

На виконання умов Додатку № 8 та № 9 до Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року, постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 3 147 623,20 грн., що підтверджується актами прийому-передачі нафтопродуктів № 301, 372, 433 від 30.01.2014 року, 04.02.2014 року та 06.02.2015 року відповідно.

Згідно з п. 7.1. Договору поставки покупець зобов'язується оплатити товар протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено сторонами у додатках до договору.

Відповідно до п. 3 Додатку № 8 від 29.01.2014 року до Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року сторонами погоджено порядок оплати шляхом здійснення 100% оплати вартості партії товару, протягом 2 банківських днів з моменту підписання сторонами додатку.

Тобто строк оплати поставленого товару за Актом прийому-передачі нафтопродуктів № 301 від 30.01.2014 року на підставі Додатку № 8 від 29.01.2013 року до Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року було встановлено з 29.01.2014 року по 31.01.2014 року.

Пунктом 3 Додатку № 9 від 04.02.2014 року до Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року встановлено порядок оплати шляхом здійснення 100% оплати вартості партії товару, протягом 2 банківських днів з моменту відвантаження партії товару.

Отже, строк здійснення оплати поставленого товару за Актами прийому-передачі нафтопродуктів № 372 від 04.02.2014 року та № 433 від 06.02.2014 року на підставі Додатку № 9 від 04.02.2013 року до Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року встановлено сторонами з 04.02.2014 року по 06.02.2014 року та з 06.02.2015 року по 08.02.2015 року відповідно.

На підставі ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" зверталося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМЗБУТ" та Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" про стягнення 3 158 857,31 грн. через неналежне виконання Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 № 89/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/24063/14 від 21.01.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" задовольнити частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМЗБУТ" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 42, офіс 39; ідентифікаційний код 38260164), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код 37425075), на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду пеню в сумі 270 172 (двісті сімдесят тисяч сто сімдесят дві) грн 40 коп.; штраф в сумі 786 905 (сімсот вісімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ять) грн 80 коп; 19 % річних в сумі 280 941 (двісті вісімдесят тисяч дев'ятсот сорок одна) грн 97 коп; інфляційні втрати в сумі 320 837 (триста двадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 70 коп.

При цьому, вказаним судовим рішенням встановлено, що з позовної заяви вбачається, що суб'єктивний обов'язок відповідача-1 та відповідача-2 щодо оплати вартості нафтопродуктів за Договором ґрунтується на самостійних зобов'язаннях. Заборгованість відповідача-1 виникла на підставі Договору, а заборгованість відповідача-2 - на підставі Гарантії. З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що солідарний обов'язок у відповідачів перед позивачем за Договором не виник, відтак, у позивача відсутнє право вимагати від відповідачів виконання останніми грошових зобов'язань за Договором солідарно.

22.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк народний капітал» (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімзбут» (принципал) укладено Договір № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору (далі - Договір про надання гарантії, належним чином завірена копія договору долучена до матеріалів справи), згідно з п. 1.2. якого, предметом банківської гарантії належного виконання договору є виплата гарантом грошових коштів у розмірі, що не перевищує 15 000 000,00 грн. на користь ТОВ «Золотий екватор» (бенефіціар), у випадку невиконання принципалом прийнятих на себе зобов'язань щодо умов виконання Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року (основне зобов'язання).

Відповідно до п. 1.7. Договору про надання гарантії строк дії гарантії з 22.11.2013 року по 31.12.2014 року (включно).

Згідно із наданою ПАТ «Банк народний капітал» гарантією вих. № 18-16/652 від 22.11.2013 року, на підставі укладеного між гарантом і принципалом Договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року, перший приймає на себе зобов'язання сплатити бенефіціару кошти в сумі 15 000 000,00 грн. у випадку невиконання принципалом своїх зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року, зі змінами та доповненнями, укладеними між принципалом та бенефіціаром.

Умовами основного зобов'язання передбачається забезпечення виконання умов договору принципалом шляхом надання на користь бенефіціара банківської гарантії (гарантія).

Гарант бере на себе безвідкличні зобов'язання сплатити бенефіціару кошти в сумі, що не перевищує 15 000 000,00 грн. протягом 5 банківських днів після отримання від бенефіціара та розгляду письмової вимоги. У вимозі бенефіціар повинен вказати суму, яку він вимагає сплатити у зв'язку із настанням випадків, передбачених гарантією та основним зобов'язанням та у чому полягає порушення принципалом основного зобов'язання. До письмової вимоги повинні додаватись документи, передбачені гарантією.

Термін дії гарантії минає 31.12.2014 року, якщо цей документ навіть не повернено до банку, якщо тільки оригінал письмової вимоги бенефіціара за цією гарантією згідно з вищезгаданими умовами не надійде до гаранта до цього дня. По закінченні цього терміну ця гарантія втрачає силу, в зв'язку із чим будь-яка вимога по оплаті по цій гарантії повинна бути отримана гарантом не пізніше вказаної дати.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Унікомбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут" про розірвання договору про надання банківської гарантії № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року та визнання недійсною банківську гарантію виконання умов договору від 30.10.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 року у справі № 910/10908/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 року, позов Публічного акціонерного товариства "Унікомбанк" задоволено повністю. Розірвано Договір банківської гарантії № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року укладений між Публічним акціонерним товариством "Унікомбанк" (код ЄДРПОУ 26287625, місцезнаходження: 83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 202 А) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут" (код ЄДРПОУ 38260164, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 42, оф. 39). Визнано недійсною Банківську гарантію виконання умов договору № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року видану Публічним акціонерним товариством "Унікомбанк" (код ЄДРПОУ 26287625, місцезнаходження: 83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 202А) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут" (код ЄДРПОУ 38260164, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 42, оф. 39) на підставі укладеного Договору банківської гарантії № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року.

При цьому, зазначеним судовим рішенням встановлено, що 28.03.2013 між Публічним акціонерним товариством "Унікомбанк" (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут" (принципал) було укладено договір про надання банківської гарантії № БГ-27/2013.

Згідно з пунктами 2.1., 3.1. Договору гарант у забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" (код ЄДРПОУ 37425075) (бенефіціар), зобов'язався надати Бенефіціару банківську гарантію з граничною сумою відповідальності у розмірі 15 000 000,00 (десять мільйонів гривень 00 копійок) грн.

Відповідно до пункту 3.2. Договору гарантією забезпечено виконання принципалом зобов'язань, які виникають за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року зі змінами та доповненнями, укладеним між Принципалом та Бенефіціаром (далі - Контракт).

Таким чином, у вказаному судовому рішенні встановлено обставину забезпечення банківською гарантією виконання умов договору № БГ-27/2013 від 30.10.2013 року видану Публічним акціонерним товариством "Унікомбанк" виконання третьою особою за первісним позовом зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Золотий екватор» зверталося до ПАТ «Банк народний капітал» із вимогою платежу про оплату коштів згідно з банківською гарантією № 606 від 23.06.2014 року, у якій зазначено, що першим на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року поставлено ТОВ «Агрохімзбут» товар на суму 3 147 623,20 грн., а останнім частково сплаченого його вартість, у зв'язку із чим заборгованість останнього складає 1 999 999,44 грн., що є підставою для сплати ПАТ «Банк народний капітал» на підставі гарантії вих. № 18-16/652 від 22.11.2013 року суми зазначеної заборгованості принципала.

Листом № 11-16/304/1 від 01.07.2014 року ПАТ «Банк народний капітал» надано відповідь ТОВ «Золотий екватор», якою відмовлено у задоволенні вимоги бенефіціара, оскільки тим не додано документів, які підтверджують виконання ним, як постачальником своїх зобов'язань щодо поставки товару принципалу, а також приєднана до вимоги картка із зразками підписів та відбитком печатки, відмінним від відбитку печатки, якою було посвідчено підпис керівника ТОВ «Золотий екватор» на Договорі поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року.

Бенефіціар повторно звернувся до гаранта з вимогами платежу про оплату коштів згідно з банківською гарантією № 723 та № 779 від 19.08.2014 року та 17.09.2014 року відповідно, у яких просив оплатити останнього 1 499 999,44 грн. (принципалом було частково погашено існуючу заборгованість в розмірі 500 000,00 грн.).

Однак, листом № 11-16/449 від 26.08.2014 року (у відповідь на вимогу від 19.08.2014 рок) гарантом відмовлено у здійснені платежу через те, що бенефіціаром до вимоги не додано документів, які підтверджують виконання останнім зобов'язань щодо поставки товару згідно з умовами п.п. «б» п. 5.2. Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року, надані накладні не відповідають вимогам правил оформлення перевізних документів; приєднані до вимоги картки із зразками підписів та відбитком печатки ТОВ «Золотий екватор» містять різні зразки печатки останнього; до вимоги не додано документів, які підтверджують невиконання принципалом своїх зобов'язань.

Листом 11-16/986 від 09.10.2014 року (у відповідь на вимогу від 17.09.2014 року) гарантом відмовлено у здійснені платежу, оскільки бенефіціаром до вимоги не додано документів, які підтверджують виконання принципалом, зобов'язань, передбачених п. 6.15.2. Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року, приєднані до вимоги картки із зразками підписів та відбитком печатки ТОВ «Золотий екватор» за своєю формою не відповідають вимогам, встановленим Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах; до вимоги не додано первинних документів, які підтверджують часткове виконання принципалом своїх зобов'язань, а також у вимозі містяться розбіжності у реквізитах останнього.

Позивач за первісним позовом стверджує, що через невиконання відповідачем за первісним позовом гарантії № 18-16/652 від 22.11.2013 року щодо належного виконання Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року, з останнього підлягає стягненню 1 499 999,44 грн. заборгованості.

У відзиві відповідача за первісним позовом зазначається, що строк банківської гарантії № 18-16/652 від 22.11.2013 року сплив 31.12.2014 року, крім того, подані позивачем за первісним позовом разом з вимогами платежів документи, не підтверджують невиконання третьою особою за первісним позовом зобов'язання за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року, а також вказані вимоги містять неправильні реквізити принципала, що зумовлює залишення позову без задоволення.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, оскільки, як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 року у справі № 910/10908/14, Договір поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року вже було забезпечено Договором про надання банківської гарантії № БГ-27/2013 від 28.03.2013 року, Договір № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року та банківська гарантія вих. № 18-16/652 від 22.11.2013 року на підставі Договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року є недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 за зустрічним позовом у відзиві вказав, що позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовано чому правочин укладено під впливом помилки та якої саме помилки, а також у чому саме полягав обман при укладенні спірного правочину.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що первісний позов та зустрічний позов підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

З аналізу ст.ст. 1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Одним із видів фінансових послуг є надання гарантії.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" з урахування змісту Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, гарантія, як фінансова послуга, надається суб'єктами господарювання на підставі договору.

За ч.ч. 2, 4 ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Положеннями ч. 2 ст. 564 Цивільного кодексу України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі, зокрема, закінчення строку дії гарантії.

Як встановлено судом, ТОВ «Золотий екватор» зверталося до ПАТ «Банк народний капітал» із вимогами платежу про оплату коштів згідно з банківською гарантією № 606, № 723 та № 779 від 23.06.2014 року, 19.08.2014 року та 17.09.2014 року відповідно. Проте в задоволенні зазначених вимог останнім було відмовлено.

Відповідно до положень Договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року та гарантії вих. № 18-16/652 від 22.11.2013 року, строк дії останньої: з 22.11.2013 року по 31.12.2014 року (включно), що також підтверджено самою гарантією.

З урахуванням викладеного, зобов'язання за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року було забезпечено гарантією, виданою на підставі Договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року, і яка діяла з 22.11.2013 року по 31.12.2014 року.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду із первісним позовом 07.04.2015 року, що підтверджується відбитком печатки канцелярії суду.

Суд відмічає, що строк дії гарантії не є строком для захисту порушеного права, зазначений строк по суті є строком існування самого зобов'язання гарантії.

Отже, і право бенефіціара, і обов'язок гаранта по його закінченні припиняються, що свідчить про те, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, бенефіціар вчиняти не може.

Враховуючи викладене, вимогу до гаранта про виконання взятого ним зобов'язання мало бути пред'явлено в межах строку дії гарантії (з 22.11.2013 року по 31.12.2014 року (включно)). Тому навіть якщо в межах строку дії гарантія була пред'явлена і гарант не виконав вказані в ній вимоги, бенефіціар не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку дії гарантії припинилося матеріальне право (аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14).

Зазначене зумовлює залишення первісного позову без задоволення.

Щодо зустрічного позову суд відзначає таке.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У відповідності до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Отже, дійсність правочину це визнання за ним властивостей юридичного факту, що породжує правовий наслідок, до якого прагнули суб'єкти правочину при його вчиненні. Таке можливе лише у випадку, коли правочин відповідає сукупності вимог, визначених законом, які йменуються умовами дійсності правочинів. Сукупність таких вимог закріплено у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

За ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства (п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Відповідно до п.п. 12.2, 12.6. Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року виконання умов договору покупцем забезпечується наданням покупцем банківської гарантії забезпечення виконання умов договору на суму 15 000 000,00 грн., терміном дії банківської гарантії до 31.12.2014 року. Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставлянням печаток сторін та надання банківської гарантії забезпечення виконання умов договору на суму 15 000 000,00 грн. і діє до 31.12.2014 року, а в частині викання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Однак, при системному аналізі положень Договору поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року та Договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року судом встановлено, що заборон на забезпечення зобов'язання за Договором поставки нафтопродуктів № 89/13 від 21.10.2013 року ще однією гарантією вказаними правочинами не встановлено. Крім того, чинне законодавство заборони забезпечення основного зобов'язання кількома гарантіями також не містить.

Враховуючи викладене, підстави для застосування ст.ст. 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України щодо визнання недійсним Договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року є необґрунтованими, оскільки вчинення спірного правочину під впливом обману та/або помилки з урахуванням фактичних обставин справи виключається і зумовлює залишення зустрічного позову в цій частині без задоволення.

Позовна вимога про визнання банківської гарантії, виданої на підставі Договору № 32/13 про надання гарантії виконання умов договору від 22.11.2013 року є похідною від вимог про визнання спірного правочину недійсним, у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачами відповідних позовів.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

3. Копію даного рішення направити третій особі за первісним позовом (відповідачу-2 за зустрічним позовом) у справі № 910/8785/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.10.2015р.

Головуючий суддя Ю.В. Цюкало

Суддя В.В. Князьков

Суддя П.І. Паламар