Рішення

від 19.10.2015 по справі 910/22661/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа № 910/22661/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «БАНК «ДЕМАРК» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІ-ТРАНС» про стягнення 58640767,91 грн, за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко О.М. (довіреність від 25.02.2015 № 01/20-23);

відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулося ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» з позовом до ТОВ «ЕНІ-ТРАНС», яким заявлено вимоги про стягнення з останнього заборгованості в сумі 58640767,91 грн, з яких: 36800000,00 грн - заборгованість за кредитом; 9129466,67 грн - заборгованість за процентами; 10822224,66 грн - пеня за прострочення повернення кредиту; 1889076,58 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Позов мотивований порушенням відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором від 26.02.2013 № 197.

Ухвали у даній справі надсилалися, зокрема, відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» надано такі роз'яснення: за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час і місце судових засідань належним чином.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень з цього приводу суду не надав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19 жовтня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.

Між ПАТ «БАНК «ДЕМАРК», як кредитодавцем, та ТОВ «ЕНІ-ТРАНС», як позичальником, укладено кредитний договір від 26.02.2013 № 197 (далі - договір) та договір від 26.06.2013 № 1 про внесення змін до кредитного договору від 26.02.2013 № 197.

Відповідно до положень та умов договору банк надає позичальникові кредит в сумі 36800000,00 грн із терміном до 25 листопада 2014 року (п. 3.1 договору у редакції, викладеній у п. 1 договору від 26.06.2013 № 1).

Згідно з п.п. 3.4.1 договору позичальник зобов'язаний погасити кредит в термін до 25 листопада 2014 року шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у п. 3.8 договору. Строки, передбачені договору, є обов'язковими для позичальника.

Позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 18 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в термін по останній робочій день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевій рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту (п.п. 3.5.1 договору).

Як вбачається з п. 7.3 договору, у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного у п.п. 3.4.1 договору, банк переносить заборгованість за кредитом на рахунок прострочених кредитів, у цьому разі позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 25 % річних.

Згідно з п. 8.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку. Договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов договору.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем, на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, надано відповідачеві кредит на суму 36800000,00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами від 26.02.2013 № 197 (#74920457) на суму 35000000,00 грн та від 26.06.2013 № 197 (#78061961) на суму 1800000,00 грн, а також банківськими виписками. Вказані документи містяться у матеріалах справи.

Спір між сторонами судового процесу виник, як стверджує позивач, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором, останній в термін, встановлений п.п. 3.4.1 договору, кредитні кошти позивачеві не повернув, проценти не сплатив. Як вказує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом складає 36800000,00 грн, за процентами - 9129466,67 грн (період з 01.08.2014 по 25.08.2015).

Отже, у зв'язку із наведеними обставинами позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача кредиту і процентів, а також пеню за порушення договірних зобов'язань у загальному розмірі 12711301,24 грн, з яких: 1889076,58 грн - за несвоєчасне погашення процентів та 10822224,66 грн - за несвоєчасне погашення кредиту.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд зазначає таке.

Частинами 1 і 3 статтями 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо повернення відповідачем позивачеві кредиту у повному обсязі в термін до 25 листопада 2014 року та належного виконання зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, сторонами спору суду не надано.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Відтак, підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи і норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача кредиту в сумі 36800000,00 грн та процентів за користування кредитними коштами є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, з тих підстав, що факт надання кредиту на підставі кредитного договору і його неповернення, а також несплати процентів належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Однак, суд відзначає, що за наслідками перевірки розрахунку процентів за користування кредитом, здійсненого позивачем, судом встановлено, що він є арифметично невірним.

Так, за розрахунками суду (наведено у таблиці далі по тексту), проценти за користування кредитом підлягають задоволенню в сумі 9095145,21 грн, тобто частково.

Заборгованість за кредитом, грн.Період нарахування відсотківКількість днівВідсоткова ставкаСума відсотків (грн.) зпо 36800000,00 01.08.2014 31.08.2014 31 18.0 562586,30 36800000,00 01.09.2014 30.09.2014 30 18.0 544438,36 36800000,00 01.10.2014 31.10.2014 31 18.0 562586,30 36800000,00 01.11.2014 25.11.2014 25 18.0 453698,63 36800000,00 26.11.2014 30.11.2014 5 25.0 126027,40 36800000,00 01.12.2014 31.12.2014 31 25.0 781369,86 36800000,00 01.01.2015 31.01.2015 31 25.0 781369,86 36800000,00 01.02.2015 28.02.2015 28 25.0 705753,42 36800000,00 01.03.2015 31.03.2015 31 25.0 781369,86 36800000,00 01.04.2015 30.04.2015 30 25.0 756164,38 36800000,00 01.05.2015 31.05.2015 31 25.0 781369,86 36800000,00 01.06.2015 30.06.2015 30 25.0 756164,38 36800000,00 01.07.2015 31.07.2015 31 25.0 781369,86 36800000,00 01.08.2015 25.08.2015 25 25.0 630136,99 Разом 9095145,21

Крім того, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Як зазначено вище, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції шляхом стягнення пені.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами частин 1 і 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.4 договору, у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості по дату здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, банк має право стягути з позичальника пеню за кожен день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 7.5 договору).

Отже, з урахуванням наведених норм права і умов договору, та враховуючи, що в правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за невчасне повернення кредиту в сумі 10822224,66 грн та за прострочення сплати процентів за користування кредитом в є такими, що правомірно заявленими, а тому підлягають задоволенню.

Проте, перевіривши розрахунок пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, який здійснено позивачем, суд виявив його арифметичну невірність.

За розрахунками суду (наведено у таблиці далі по тексту), пеня за прострочення сплати процентів підлягає задоволенню частково в сумі 1877174,40 грн.

Період заборгованостіКількість днів прострочки % ставка НБУСума простро чених відсотківСума пені (гривень) зпо 26.02.2015 01.03.2015 4 19.5 4442213,70 18985,90 02.03.2015 03.03.2015 2 19.5 4543035,62 9708,40 04.03.2015 31.03.2015 28 30.0 4593446,58 211424,39 01.04.2015 04.05.2015 34 30.0 5299200,00 296174,47 05.05.2015 01.06.2015 28 30.0 6156186,30 283353,23 02.06.2015 30.06.2015 29 30.0 6861939,72 327117,13 01.07.2015 02.08.2015 33 30.0 7592898,62 411888,75 03.08.2015 25.08.2015 23 30.0 8424679,44 318522,13 Разом 1877174,40

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.01.2015 № 18 вирішено розпочати з 30 січня 2015 року процедуру ліквідації ПАТ «БАНК «ДЕМАРК». Також вказаним рішенням призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» Приходька В.О. із терміном до 29 січня 2016 року.

Судом встановлено, що із позовом у даній справі зверталася вказана вище уповноважена особа Фонду, яка у розумінні п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (чинного, на момент подання позову у даній справі до суду) звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне покласти судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру на відповідача, сума якого складає 73080,00 грн, що становить 60 мінімальних заробітних плат.

Наведене узгоджується з приписами підпунктів 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (чинного, на момент подання позову у даній справі до суду) та роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, які викладені у п. 4.5 постанови від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІ-ТРАНС» (04123, м. Київ, вул. Червонопільська, буд. 15; ідентифікаційний код 37727282, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства «БАНК «ДЕМАРК» (14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. 28; ідентифікаційний код 19357516, на накопичувальний рахунок № 32070992701 в управлінні Національного банку України в Чернігівській обл., МФО 353467, отримувач - Банк «Демарк», код за ЄДРПОУ 19357516) кредит в сумі 36800000,00 (тридцять шість мільйонів вісімсот тисяч) грн 00 коп.; проценти за користування кредитом в сумі 9095145,21 (дев'ять мільйонів дев'яносто п'ять тисяч сто сорок п'ять) грн 21 коп.; пеню за невчасне повернення кредиту в сумі 10822224,66 (десять мільйонів вісімсот двадцять дві тисячі двісті двадцять чотири) грн 66 коп.; пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 1877174,40 (один мільйон вісімсот сімдесят сім тисяч сто сімдесят чотири) грн 40 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІ-ТРАНС» (04123, м. Київ, вул. Червонопільська, буд. 15; ідентифікаційний код 37727282) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 73080,00 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп. за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

4. В іншій частині позову відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 жовтня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань