Рішення

від 19.10.2015 по справі 910/20859/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа №910/20859/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"

до малого колективного підприємства "Асоль"

про стягнення 37500,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Савченко Г. М. (довіреність № 1-Д від 19.06.2015);

від відповідача - Кончиць В. В. (керівник згідно наказу № 8 від 05.08.2014).

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до малого колективного підприємства "Асоль" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 37500,80 грн

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем договору оренди майна від 31.12.2014 № 199/2014, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 37500,80 грн основного боргу. Крім того, за порушення строків оплати товару позивач також заявив про стягнення з відповідача 4374,89 грн пені, 294,37 грн 3% річних, 1502,03 грн індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2015.

Ухвалою суду від 02.09.2015 відкладено розгляд справи на 07.10.2015.

22.09.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 1502,03 грн інфляційних втрат, 320,06 грн 3% річних, 3842,96 грн пені.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Також позивач у заяві від 22.09.2015 просить припинити провадження в частині 8000,00 грн основного боргу у зв'язку з часткової оплатою оренди відповідачем у справі.

06.10.2015 через відділ діловодства суду від позивача по справі надійшла ще одна заява про припинення провадження в частині 2238,41 грн основного боргу у зв'язку з часткової оплатою оренди відповідачем по справі.

06.10.2015 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суду зменшити розмір неустойки та відстрочити виконання рішення терміном на 1 рік.

У судовому засіданні 07.10.2015 оголошено перерву в порядку статті 77 ГПК України до 19.10.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 19.10.2015 підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяв про припинення провадження у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.10.2015 підтримав подані заяви про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення суду та заперечив проти заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 19.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

31.12.2014 між комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району міста Києва (балансоутримувач), Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацію (орендодавець) та малим колективним підприємством „Асоль" (орендар, відповідач) укладено договір № 199/2014 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до умов якого орендодавець на виконання п. 1.1.5 протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності від 27.11.2014 № 18, розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2014 № 730 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (не житлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Далі об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, Заслонова, 3, для використання під розміщення техніки для надання послуг із господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення - 15,40 кв.м.; розміщення торговельного об'єкта з продажу книг, газет і журналів - 12,0 кв.м.; розміщення перукарні - 46,30 кв.м.

За цим договором (п. 3.1) за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22 вересня 2011 року № 34/6250. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору на дату підписання договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 79 грн 07 коп. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 7258 грн 76 коп. (додаток № 2).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.4, п. 3.6 договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який: сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 31.12.2014 до 30.12.2017.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту приймання-передачі від 31.12.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, Заслонова, 3, для використання під розміщення техніки для надання послуг із господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення - 15,40 кв.м.; розміщення торговельного об'єкта з продажу книг, газет і журналів - 12,0 кв.м.; розміщення перукарні - 46,30 кв.м.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" створено на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270.

Відповідно до п. 6 вищезазначеного рішення, комунальним підприємствам „Господар Дарницького району м. Києва", „Дирекція по обслуговуванню не житлового фонду Дарницького району м. Києва" та „Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" та Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" було передано новоствореному комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та знаходиться на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває на їх балансі станом на 01.08.2014.

Відповідно до додаткової угоди від 27.05.2015 № 1-199/2014 замінено балансоутрисувача по договору оренди на комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (позивач).

Як свідчать матеріали справи, позивачем у період з квітня 2015 року по липень 2015 року нараховано оренду плату в розмірі 58033,14 грн.

Позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату за оренду майна: від 20.03.2015 № СФ-0000332, від 09.04.2015 № СФ-0000417, від 14.05.2015 № ДР509, від 31.07.105 № ДР1138, від 12.06.2015 № ДР720, від 09.07.2015 № ДР963, від 07.08.2015 № ДР1451.

Проте, відповідач здійснив часткову оплату за оренду майна комунальної власності в розмірі 20523,34 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, у орендаря перед позивачем виникла заборгованість за оренду вищевказаного нежитлового приміщення в розмірі 37500,80 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі орендованого приміщення від 31.12.2014) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 29500,80 грн за час фактичного користування майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності ОРЕНДАРЯ щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6. договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання з оплати послуг ще на суму 10238,41 грн. що підтверджується виписками з банківського рахунку: за 06.08.2015 (сума в розмірі 4000,00 грн); за 31.08.2015 (сума в розмірі 4000,00 грн); за 23.09.2015 (сума в розмірі 2238,41 грн).

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 6238,41 грн підлягає припиненню, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, судові витрати в цій частині покладаються на відповідача. У задоволенні позову на суму 4000,00 грн заборгованості належить відмовити, оскільки на момент звернення позивача з вказаним позовом заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі була відсутня.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 27262,39 грн є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 320,06 грн, інфляційні втрати у розмірі 1502,03 грн.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 320,06 грн та 1502,03 грн інфляційних втрат.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 692,94 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд вважає останній правильним.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення неустойки суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, задовольняючи клопотання, суд враховує наданий відповідачем фінансовий звіт - додаток 1 до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства» складений за форою 1-м з відображенням балансу підприємства станом на 30.09.2015 та станом на 31.12.2014 та із зазначенням звіту про фінансові результати за 9 місяців 2015 року, звіту про фінансові результати за 2014 року, на який посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зменшує суму нарахованої пені до 38,42 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 27262,39 грн основного боргу, 320,06 грн 3% річних, 1502,03 грн інфляційних втрат та 38,42 грн пені.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім цього суд приймає до уваги п.п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення на один рік суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про відстрочку виконання рішення, враховує ті обставини, що відповідач перебуває у скрутному становищі, що підтверджує фінансовим звітом та приходить до висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання даного на вісім місяців.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з малого колективного підприємства "Асоль" (02096, м. Київ, вулиця Заслонова, 3, ідентифікаційний код 22944730) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 148А, ідентифікаційний код 39604270) 27262 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят дві) грн 39 коп. боргу зі сплаті орендної плати, 320 (триста двадцять) грн 06 коп. 3% річних, 1502 (одна тисяча п'ятсот дві) грн 03 коп. інфляційних втрат, 38 (тридцять вісім) грн 42 коп. пені, а також 1605 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 05 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 6238,41 грн заборгованості за оренду нежитлового приміщення провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Відстрочити виконання даного рішення господарського суду міста Києва на вісім місяців.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 23.10.2015.

Суддя Я.А. Карабань