Рішення

від 19.10.2015 по справі 910/23120/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа № 910/23120/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «НОВОСЕЛІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛХАРТ» про стягнення 24481,80 грн, за участю представників:

від позивача - Завада Ю.М. (довіреність від 26.08.2015 № 260815/Д);

від відповідача - не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулося ПрАТ «НОВОСЕЛІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» з позовом до ТОВ «СТІЛХАРТ», яким заявлено позовну вимогу про стягнення з останнього 24481,80 грн, з яких: 23450,00 грн - сума попередньої оплати; 1031,80 грн - пеня.

Позов мотивований порушенням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором поставки від 06.05.2015 № 06/05-15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2015 прийнято позов ПрАТ «НОВОСЕЛІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23120/15.

Ухвали у даній справі надсилалися, зокрема, відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце належним чином. Більш того, в матеріалах справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштових відправлень суду завчасно.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19 жовтня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача, судом встановлено таке.

Між ПрАТ «НОВОСЕЛІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», як покупцем, та ТОВ «СТІЛХАРТ», як постачальником, укладено договір поставки від 06.05.2015 № 06/05-15 (далі - договір), у відповідності до предмета якого постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах договору за цінами, в строки і на умовах, які передбачені договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.4, 6.1 договору оплата всієї вартості товару вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100 % передплати. Покупець перераховує гроші за реквізитами постачальника, що зазначені у договорі (п. 6.2 договору).

Поставка товару здійснюється постачальником після оплати рахунку покупцем і зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який зазначений у договорі (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що термін поставки товару - сім днів від дати надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.2 договору датою і доказом поставки товару вважається дата підписання представником покупцем накладної на відпуск товару.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а тому права і обов'язки сторін визначаються, зокрема положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписами частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, судом встановлено, що відповідачем виставлено відповідачеві рахунок на оплату від 24.06.2015 № 641 в сумі 23450,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 08.07.2015 № 1103 позивач виконав свій обов'язок за договором, передбачений п.п. 2.4, 6.1, 6.2, перерахував на поточний рахунок відповідача попередню оплату товару в розмірі 23450,00 грн. Вказаний факт водночас підтверджується довідкою обслуговуючого позивача банку від 09.10.2015 № 06-54/1/11568.

Як вбачається з п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, норми права та п. 4.1 договору, відповідач був зобов'язаний в термін до 15 липня 2015 року поставити позивачеві товар, передбачений у рахунку від 24.06.2015 № 641.

Спір між сторонами справи виник, як стверджує позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, передбачених п. 4.1 договору, тобто відповідачем у термін до 15 липня 2015 року, включно, товар не поставлено.

Судом встановлено, що 28 липня 2015 року позивачем надіслано відповідачеві лист-претензію від 28.07.2015 № 14/843, з якого вбачається, що покупець вимагав від постачальника поставки попередньо оплаченого товару. Докази надсилання вказаного листа містяться в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Однак, з огляду на те, що вимоги позивача, викладені у листі-претензії виконані відповідачем не були, ПАТ «НОВОСЕЛІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» було змушене звернутися до господарського суду із позовом у даній справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що жодного підтвердження щодо факту поставки відповідачем позивачеві товару, обумовленого у рахунку від 24.06.2015 № 641, або повернення останньому суми попередньої оплати у розмірі 23450,00 грн, сторонами спору суду не надано.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Таким чином, підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин і норм права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 23450,00 грн, перерахованих позивачем відповідачеві як попередня оплата товару, є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, оскільки позов у цій частині позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем у порядку, встановленому статтями 33, 36 ГПК України, не спростовано.

Крім того, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, у п. 7.4 договору передбачено, що у разі порушення постачальником терміну поставки товару він повинен негайно сплатити покупцеві за кожен день прострочки неустойку в розмірі 0,1 % від вартості товару.

Враховуючи викладене та беручи до уваги факт порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару, суд дійшов висновку про правомірність позовної вимоги про стягнення з відповідача пені на підставі умов договору і норм чинного законодавства є правомірними і такими, що підлягають задоволенню повністю. У той же час суд зазначає, що за розрахунками суду, розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України дає господарському суду, при прийнятті рішення, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом у заявленому позивачем розмірі, тобто 1031,80 грн.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню повністю, за приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛХАРТ» (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27; ідентифікаційний код 39307737, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь приватного акціонерного товариства «НОВОСЕЛІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (63209, Харківська обл., Нововодолазький район, с. Новоселівка, вул. Піщана, буд. 2; ідентифікаційний код 30773938, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) суму попередньої оплати товару в розмірі 23450,00 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят) грн 00 коп.; пеню в сумі 1031,80 (одна тисяча тридцять одна) грн 80 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 жовтня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань