Ухвала

від 22.10.2015 по справі 10/78-10-2340

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" жовтня 2015 р.Справа № 10/78-10-2340

За скаргою: ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю на бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі №10/78-10-2340

За позовом: Телекомпанії В«Чорне мореВ»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю;

до відповідача ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ»у виді Товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення 29 577,93 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (скаржника): ОСОБА_2 - довіреність від 05.05.2015р.;

від суб'єкта оскарження: ОСОБА_3 - довіреність № 672 п від 19.10.2015р.

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.08.2010р. (суддя Смелянець Г.Є.) у справі №10/78-10-2340 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю (65012, м. Одеса, вул.Рішельєвська, буд.68, корпус Г, код ЄДРПОУ 31502630, п/р 26003330514001 в Південному ГРУ В«ПриватбанкВ»м. Одеса, МФО 328704) на користь Телекомпанії В«Чорне мореВ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (65121, м. Одеса, вул. Шкільний аеродром, 1, код ЄДРПОУ 22463953, р/р 26006311022901 в АБ В«ПівденнийВ» , МФО 328209) основний борг в сумі 28800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) грн., індекс інфляції в сумі 600 (шістсот) грн., 3% річних в сумі 177 (сто сімдесят сім) грн. 93 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 78 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

07.09.2010р. на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2010р. був виданий відповідний наказ.

01.09.2015р. ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою (вх.ГСОО №2-4791/15) на бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі №10/78-10-2340, в якій просить суд витребувати матеріали виконавчого провадження, за яким 20.12.2011р. було накладено арешт на поточний рахунок ТОВ "ТРК "Резюме плюс" № 26002063236601 на суму 33 140,68 грн; закінчити виконавче провадження з прийняттям відповідної постанови, а також зняти арешт з рахунків вищевказаного товариства у філії "ОРУ" ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".

У поданій скарзі скаржник просить поновити строки на оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби у зв'язку із усуненням підприємством недоліків, що були зазначені в ухвалі господарського суду Одеської області від 19.08.2015р. про повернення скарги без розгляду (суддя Власова С.Г.).

В обґрунтування поданої скарги відповідач зазначає про відсутність у нього майна, на яке можливо було б звернути стягнення за виконавчим документом, та посилається на сплив строку, встановленого ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.09.2015р., у зв'язку із перебуванням судді Смелянець Г.Є. у декретній відпустці з 28.04.2014р. по 07.02.2017р., що може бути наслідком порушення строку розгляду скарги, призначено повторний автоматичний розподіл скарги ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю на бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у справі №10/78-10-2340, за результатами якого вказану скаргу розподілено судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 04.09.2015р. суддею Щавинською Ю.М. вищевказану скаргу було прийнято до розгляду в засіданні суду 16.09.2015р.

Ухвалою суду від 16.09.2015р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника позивача та представника суб'єкта оскарження, від яких не надходили клопотання про розгляд скарги за їх відсутності, а також неподання ними витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд скарги було відкладено на 05.10.2015р.

Ухвалою суду від 05.10.2015р., у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представників сторін та представника суб'єкта оскарження, від яких не надходили клопотання про розгляд скарги за їх відсутності, а також неподанням ними витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд скарги було відкладено на 19.10.2015р.

Водночас, ухвалою суду від 05.10.2015р. відносно Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції з урахуванням повторної неявки його представника у судове засідання та неподання витребуваних судом доказів, судом було винесено окрему ухвалу.

19.10.2015р. до канцелярії суду на виконання вимог ухвали від суб'єкта оскарження надійшли письмові пояснення по скарзі (а.с.131), згідно яких останній зазначає, що заява про зняття арешту з коштів боржника не може бути розглянута по суті органами ДВС з огляду на відсутність матеріалів виконавчого провадження, а відтак в даному випадку зняття арешту можливе виключно в судовому порядку.

У судове засідання 19.10.2015р. з'явилися представники сторін та представник суб'єкта оскарження.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог, викладених у скарзі, наполягав на залишенні скарги без розгляду з огляду на пропущення скаржником десятиденного строку для звернення до суду з відповідною скаргою.

Представник суб'єкта оскарження надав пояснення по суті скарги, згідно яких зауважив про відсутність у відділі ДВС матеріалів виконавчого провадження, у зв'язку із їх знищенням в березні 2015р.

19.10.2015р., з огляду на клопотання представника відповідача для надання йому можливості уточнення скарги, у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.10.2015р.

21.10.2015р. до канцелярії суду від заявника надійшла уточнена скарга, згідно якої останній просить суд витребувати матеріали виконавчого провадження, за яким 20.12.2011р. було накладено арешт на поточний рахунок ТОВ "ТРК "Резюме плюс" № 26002063236601 на суму 33 140,68 грн.; визнати бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції стосовно зняття арешту з рахунків заявника незаконною, а також зобов'язати вищевказаний відділ ДВС своєю постановою зняти арешт з банківських рахунків ТОВ ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

У судове засідання 22.10.2015р. з'явився представник відповідача, який, фактично, наполягав на задоволенні останнього пункту прохальної частини уточненої скарги щодо зобов'язання зняти арешт з банківських рахунків відповідача та не наполягав на визнанні бездіяльності органу ДВС стосовно зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю незаконною та витребуванні матеріалів виконавчого провадження з огляду на їх знищення.

Представник суб'єкта оскарження зауважив про неможливість надання доказів, на підставі яких було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з огляду на неможливість встановлення їх місцезнаходження, розгляд скарги залишив на розсуд суду.

Представник позивача у засідання суду не з'явився, про місце та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 19.10.2015р. (а.с.137).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та суб'єкта оскарження, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Як встановлено судом, 20.12.2011р. згідно постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 12.12.2011р. при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області від 07.09.2010р. у справі №10/78-10-2340 було накладено арешт на поточний рахунок ТОВ «ТРК «Реноме плюс» № 26002063236601 у сумі 33 140,68 грн.

Згодом, 07.05.2015р., ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до вищевказаного відділу ДВС з заявою (а.с.100), згідно якої просило закінчити виконавче провадження та зняти арешт з його рахунків у філії ОРУ ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

В подальшому, з огляду на неотримання відповіді та відсутність реагування на вказану заяву, 10.06.2015р. відповідач звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції зі скаргою на бездіяльність державного виконавця (а.с.101) з ідентичними вимоги, які містилися у заяві від 07.05.2015р.

В якості реагування на вищезазначену скаргу 08.07.2015р. відділом ДВС на адресу скаржника було направлено лист (а.с.102), згідно якого суб'єкт оскарження, пославшись на норми п. 2 ст. 82 закону України «Про виконавче провадження», відмовив у розгляді скарги, що і зумовило звернення ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» до суду з відповідною заявою.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , заперечення проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав , або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як встановлено судом в ході розгляду скарги, виконавче провадження на підставі п.6 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на відсутність у боржника майна, було закінчено, виконавчий документ (наказ від 07.09.2010р. у справі №10/78-10-2340) повернуто стягувачеві.

Доказів пред'явлення вказаного документа повторно представник позивача суду не надав, пояснивши у судовому засіданні 19.10.2015р. про відсутність у нього таких відомостей.

При цьому, як встановлено судом, арешт з коштів боржника станом на день розгляду заяви не знято.

Згідно до пункту 6 частини 1 статті 47 Закону України „Про виконавче провадженняВ» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Поряд з цим, згідно до частини 1 статті 50 того ж Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається.

Безпосередньо підстави закінчення виконавчого провадження встановлені статтею 49 того ж Закону, а саме за цією статтею виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, серед підстав закінчення виконавчого провадження відсутні випадки повернення виконавчого документа стягувачу за статтею 47 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» . Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що повернення виконавчого документа стягувачеві є аналогічне закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються та не можуть здійснюватися, а саме виконавче провадження, фактично, закінчується.

Крім того, відповідно до п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

За таких обставин, державний виконавець зобов'язаний був зняти арешт з майна боржника, оскільки не зняття його порушує права боржника при наявності факту закінченого виконавчого провадження, у зв'язку з чим скарга в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому посилання позивача на пропущення відповідачем строку на звернення до суду з вищевказаною скаргою не приймається судом до уваги, виходячи з наступного.

Враховуючи, що обов'язок органу Державної виконавчої служби зняти арешт при закінченні виконавчого провадження прямо передбачено законом, але строк вчинення такої дії не зазначений, бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Вказану правову позицію сформульовано також у п.9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» .

Вирішуючи питання щодо визнання бездіяльності незаконною, суд враховує законодавчу неврегульованість питання зняття арешту із майна боржника під час повернення виконавчого документа стягувачеві, а також не встановлення умислу посадових осіб відділу ДВС щодо обмеження прав ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю на вільне користування своїм майном, та з врахуванням того, що скаржник, фактично, не наполягає на вимозі щодо визнання бездіяльності суб'єкта оскарження щодо незняття арешту з його рахунків незаконною, доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в цій частині.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги в частині вимог про визнання незаконною бездіяльності Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю - відмовити.

2. Зобов'язати Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції зняти арешт з банківських рахунків ОСОБА_1 В«Реноме плюсВ» у виді Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 31502630) у банку ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», що був накладений відповідно до постанови від 12.12.2011 року по примусовому виконанню наказу господарського суду Одеської області від 07.09.2010р. у справі № 10/78-10-2340.

Суддя Ю.М. Щавинська