Постанова

від 13.10.2015 по справі 806/2451/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м.Житомир справа № 806/2451/15

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Господарчук І. В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гірпромтехніка" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000482202 від 09.06.2015 р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горпромтехніка" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області № НОМЕР_1 від 09.06.2015. В обґрунтування позову зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене при вільному трактуванні відповідачем норм чинного законодавства України а тому є таким, що прямо суперечить нормам законів України.

Представники позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірпромтехніка" (далі - Товариство, ТОВ "Гірпромтехніка") перебуває на податковому обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Коростенська ОДПІ).

У період із 05.05.2015 по 14.05.2015 старшим державним ревізором - інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Коростенської ОДПІ на підставі направлення № 121 від 05.05.2015 та наказів № 180 від 05.05.2015 та № 200 від 12.05.2015, було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Горпромтехніка" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Комтрансбілд" (код ЄДРПОУ 37882151) за жовтень 2014 року. За наслідками перевірки було складено акт перевірки № 496/22-01/38074330 від 22.05.2015 (далі - акт перевірки, т. 1 а.с. 9-26).

09 червня 2015 року податковим органом, на підставі висновків акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 102 854,00 грн (за основним платежем - 82 283,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 20 571,00 грн ) (т. 1 а.с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи зі змісту п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

01 серпня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Горпромтехніка" (замовник) та ТОВ "Комтрансбілд" (виконавець) укладено Договір перевезення № 30-0814, відповідно до п. 1.1 якого, виконавець зобов'язується перевезти замовнику гірничу масу в установленому даним договором порядку на об'єкті Замовника за адресою Житомирська область, Коростенський район, с. Бехи на умовах згідно даного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 Договору, послуги надаються Виконавцем з використанням автомобільної техніки, на яку перед початком виконання робіт Замовнику надаються копії правовстановлюючих чи інших документів, що підтверджують на неї право власності або право використання Виконавцем.

Вартість послуг по Договору є твердою та не підлягає перегляду при ціні на дизпаливо до 14 грн з ПДВ за 1 літр.

Розрахунки між Виконавцем і Замовником за перевезення вантажів здійснюються шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 2.6 Договору).

Також, 01 серпня 2014 року між ТОВ "Гірпромтехніка" (яке виступає як Замовник) та ТОВ "Комтрансбілд" (яке виступає як Виконавець) були укладені додаткові угоди № 1 та №2 ( т. 1 а.с. 32-35).

Суд зазначає, що зміст Договору перевезення № 30-0814 від 01.08.2014 та додаткових угод до нього не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що в акті перевірки податковим перевіряючим зазначено, що одним із порушень є те, що податкові накладні складені з порушенням чинного законодавства, а саме: в гр. 3 опису номенклатури в податкових накладних конкретно не вказано назву відстані перевезення гірничої маси, а також, які саме послуги надавалися навантажувачем. Однак, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Представники позивача зазначили в судовому засіданні, що відсутність назви відстані перевезення гірничої маси, а також найменування послуги не є підставою вважати, що податкові накладні складені з порушенням, та зауважили, що надані податкові накладні містять необхідну інформацію про зміст операції, яка підтверджується наданими до перевірки та до матеріалів адміністративної справи документами, зокрема: товарно - транспортними накладними: № 1301 від 01-02.10.2014, №1302 від 01-02.10.2014, № 1990 від 01-02.10.2014, №1989 від 01.10.2014, № 1987 від 01.10.2014, № 1988 від 01.10.2014, № 1303 від 02.10.2014, № 1992 від 02.10.2014, № 1991 від 02.10.2014, 3 1993 від 02.10.2014, № 1306 від 02-03.10.2014, № 1305 від 02-03.10.2014, № 1304 від 02-03.10.2014, № 1994 від 02-03.10.2014, №1307 від 03.10.2014, № 1995 від 03-04.10.2014, № 1310 від 03-04.10.2014, № 1308 від 03-04.10.2014, № 1309 від 03-04.10.2014, № 1311 від 04.10.2014, № 1312 від 04.10.2014, № 1996 від 04.10.2014, № 1999 від 04-05.10.2014, № 1998 від 04-05.10.2014, № 1997 від 04-05.10.2014, №1319 від 05.10.2014, № 1320 від 05-06.10.2014, № 1321 від 05-06.10.2014, № 2002 від 05-06.10.2014, № 2001 від 05.10.2014, № 2000 від 05.10.2014, № 2003 від 06.10.2014, № 2005 від 06.10.2014, № 2004 від 06.10.2014, № 1323 від 06.10.2014, 1322 від 06.10.2014, № 2008 від 06-07.10.2014, № 2007 від 06-07.10.2014, № 2006 від 06-07.10.2014, № 1326 від 07.10.2014, №2014 від 08.10.2014, № 2013 від 07-08.10.2014, № 2015 від 07-08.10.2014, № 2011 від 07.10.2014, № 2010 від 07.10.2014, № 2012 від 07.10.2014, № 2018 від 08.10.2014, № 2020 від 08.10.2014, № 2019 від 08.10.2014, № 2022 від 08-09.10.2014, № 2023 від 08-09.10.2014, №2024 від 08-09.10.2014, № 2030 від 09-10.10.2014, № 2029 від 09-10.10.2014, № 2031 від 09-10.10.2014, № 2028 від 09.10.2014, № 2027 від 09.10.2014, № 2026 від 09.10.2014, № 1332 від 09.10.2014, № 2033 від10.10.2014, № 2034 від 10.10.2014, №2035 від 10-11.10.2014, № 2037 від 10-11.10.2014, № 2036 від 10-11.10.2014, № 1336 від 10.10.2014, № 2014 від 11.10.2014, №2042 від 11.10.2014, № 2040 від 11.10.2014, № 2044 від 11-12.10.2014, № 2045 від 11-12.10.2014, №2043 від 11-12.10.2014, № 2050 від 12.10.2014, № 2051 від 12.10.2014, № 2049 від 12.10.2014, № 2048 від 12.10.2014, 1342 від 12.10.2014, № 2053 від 12-13.10.2014, №2052 від 12-13.10.2014, № 2055 від 12-13.10.2014, № 2054 від 12-13.10.2014, № 1343 від 12-13.10.2014, № 2059 від 13.10.2014, №2058 від 13.10.2014, 2056 від 13.10.2014, №2057 від 13.10.2014, №1344 від 13.10.2014, № 2064 від 13-14.10.2014, № 2062 від 13-14.10.2014, №2063 від 13-14.10.2014, 2073 від 14-15.10.2014, № 2072 від 14-15.10.2014, №2071 від 14-15.10.2014, № 2068 від 14.10.2014, № 2067 від 14.10.2014, № 2070 від 14.10.2014 (т. 1 а.с. 61-251), № 1347 від 14.10.2014, № 2080 від 15-16.10.2014, № 2081 від 15-16.10.2014, № 2082 від 15-16.10.2014, № 2076 від 15.10.2014, № 2077 від 15.10.2014, №2078 від 15.10.2014, 1349 від 15.10.2014, 1350 від 15.10.2014, № 2086 від 16-17.10.2014, №2085 від 16-17.10.23014, №2083 від 16.10.2014, № 2084 від 16.10.2014, №1358 від 17.10.2014, № 1359 віжд 17.10.2014, №2092 від 17-18.10.2014, №2094 від 17-18.10.2014, № 2090 від 17.10.2014, 2091 від17.10.2014, №2089 від 17.10.2014, № 2097 від 18.10.2014, № 2098 від 18.10.2014, № 2102 від 18-19.10.2014, № 2101 від 18-19.10.2014, № 1367 від 19.10.2014, № 1368 від 19.10.2014, № 2108 від 19-20.10.2014, № 2109 від 19-20.10.2014, № 2105 від 19.10.2014, № 2106 від 19.10.2014, №1372 від 20.10.2014, № 1373 від 20.10.2014, №2112 від 20-21.10.2014, № 2113 від 20-21.10.2014, №2110 від 20.10.2014, № 2111 від 20.10.2014, № 1378 від 21.10.2014, № 1380 від 21.10.2014, № 2118 від 21-22.10.2014, № 2117 від 21-22.10.2014, № 2119 від 21-2.10.2014, №2115 від 21.10.2014, №2131 від 22-23.10.2014, № 2130 від 22-23.10.2014, №2129 від 22-23.10.2014, №2128 від 22-23.10.2014, №2123 від 22.10.2014, № 2124 від 22.10.204, №2122 від 22.10.2014, № 1387 від 23.10.2014, №1388 від 23.10.2014, № 2140 від 23-24.10.2014, №2142 від 23-24.10.2014, № 2141 від 23-24.10.2014, №2135 від 23.10.2014, № 2136 від 23.10.2014, №2138 від 23.10.2014, № 2137 від 23.10.2014, № 1393 від 24-25.10.2014, № 2146 від 24-25.10.2014, № 2145 від 24-25.10.2014, №2147 від 24-25.10.2014, № 1395 від 25-26.10.2014, №1394 від 25.10.2014, № 2153 від 25-26.10.2014, № 2152 від 25-26.10.2014, №2151 від 25.10.2014, № 2150 від 25.10.2014, №1897 від 26-27.10.2014, № 1898 від 26-27.10.2014, 2155 від 26.10.2014, № 2154 від 26.10.2014, № 2156 від 26.10.2014, № 2158 від 26-27.10.2014, №2157 від 26-27.10.2014, №1400 від 27-28.10.2014, № 2160 від 27.10.2014, №2159 від 27.10.2014, № 2161 від 27.10.2014, № 2163 від 27-28.10.2014, № 2164 від 27-28.10.2014, №2162 від 27-28.10.2014, №2167 від 28.10.2014, № 2165 від 28.10.2014, № 2166 від 28.10.2014, №1401 від 28.10.2014, № 2169 від 28-29.10.2014, №2168 від 28-19.10.2014, №2170 від 28-29.10.2014, №1403 від 29.10.2014, № 2178 від 29-30.10.2014, № 2176 від 29-30.10.2014, №2177 від 29-30.10.2014, №2174 від 29.10.2014, №2173 від 29.10.2014, №2172 від 29.10.2014, №2180 від 30.10.2014, №2181 від 30.10.2014, № 2182 від 30.10.2014, № 2185 від 30-31.10.2014, № 2184 від 30-31.10.2014, №2183 від 30-31.10.2014, № 2190 від 30.10-01.11 2014, № 2189 від 31.10-01.11.2014, № 2191 від 31.10-01.11.2014, № 2188 від 31.10.2014, №2186 від 31.10.2014, №2187 від 31.10.2014 (т. 2 а.с. 1-216), подорожнми листами вантажного автомобіля (т. 3 а.с. 77-250, т. 4 а.с. 1-13); актами здачі - приймання робіт (надання послуг): № ОУ-62/10-14 від 14.10.2014 за період 01.10.2014 по 10.10.2014, № ОУ-63/10-14 від 23.10.2014 за період 11.10.2014 по 20.10.2014, № ОУ-67/10-14 від 31.10.2014 за період 11.10.2014 по 31.10.2014, № ОУ-66/10-14 від 31.10.2014 за період 21.10.2014 по 31.10.2014 (т.1 а.с. 49-52).

Отже, позивачем на підтвердження господарської операції, відображеної в податкових накладних надано належні докази , що оформлені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства, що дає підстави вважати, що мало місце реальне здійснення господарських операцій, оскільки під час розгляду справи встановлено їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, що підтверджується виданими та зареєстрованими належним чином первинними документами.

Разом з тим, представник відповідача зауважила, що під час перевірки встановлено, що у ТОВ "Комтрансбілд" відсутні транспортні засоби та трудові ресурси, оскільки перевіркою встановлено, що розрахунок 1ДФ за 4 кв. 2014 року контрагентом не було подано, а водії, зазначені в ТТН отримували дохід від ТОВ "Спецлогістика", а не від ТОВ "Комтрансбілд" що ставить під сумнів реальність здійснення операцій, відображених у вказаних вище товарно - транспортних накладних.

Однак, представники позивача заперечили, зазначивши, що ТОВ "Горпромтехніка" не несе відповідальності за неналежне виконання контрагентом - ТОВ "Комтрансбілд" вимог податкового законодавства, оскільки будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами, неподання звітності) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності добросовісного платника податку.

Окрім того, представники позивача зауважили, що ТОВ "Комтрансбілд" не позбавлений можливості укладати з іншими контрагентами договори, зокрема, щодо надання транспортних послуг, та в якості підтвердження надали до матеріалів справи копію договору про надання транспортних послуг від 01.10.2013, укладеного між ТОВ "Комтрансбілд" та ФОП ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 243).

Допитані в судовому засіданні свідки, працівники ТОВ "Гірпромтехніка": головний інженер - ОСОБА_5 та вагар - ОСОБА_6 підтвердили, що транспортні послуги здійснювались транспортними засобами, наданими контрагентом.

З огляду на викладене, суд вважає, що факт здійснення господарських операцій, визначених в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН: № 62 від 14.10.2014, № 63 від 23.10.2014, № 66 від 31.10.2014 та № 67 від 31.10.2014 підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, в Акті перевірки зазначено про неможливість виконання ТОВ "Комтрансбілд" умов договору перевезення № 30-0814 від 01.08.2014 з тих підстав, що його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.01.2013 анульовано 05.02.2015, однак, представники відповідача просили суд звернути увагу на ту обставину, що перевірка по взаємовідносинах позивача з контрагентом проводилась за жовтень 2014 року. Отже, висновок, викладений в Акті перевірки щодо відсутності у ТОВ "Комтрансбілд" свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ в жовтня 2014 року не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки встановлено, що в період, за який здійснювалась податковим органом перевірка, зазначене вище свідоцтво мало юридичну силу.

Разом з тим, в Акті перевірки в якості підстав, що призвели в подальшому до винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначено недотримання ТОВ "Комтрансбілд" вимог податкового законодавства, однак суд вважає зазначені підстави протиправними з огляду на наступне.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві №77/388/ЄЕС від 17.05.1977 щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на відповідність acquiscommunautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес"АД проти Болгарії', а саме: "...Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин, вищевказані акти та інша податкова інформації щодо контрагента позивача та контрагентів контрагента не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Комтрансбілд" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагента позивача - ТОВ "Комтрансбілд" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах контролюючих органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

У свою чергу, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Однак, податковим органом не доведено існування таких обставин. Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів щодо відсутності матеріальних ресурсів, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних оспорюваних правочинів, а також того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Комтрансбілд", можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичними адресами тощо, та доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Згідно зі частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області № НОМЕР_1 від 09.06.2015 р.

Стягнути с Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірпромтехніка", код ЄДРПОУ 38074330 сплачений судовий сбір у сумі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 19 жовтня 2015 р.