Рішення

від 20.10.2015 по справі 910/25457/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/25457/15

За позовом Приватного підприємства "Броварська сільгоспхімія"

до Приватного підприємства "Нурліс"

про стягнення 10 300,80 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Демченко І.П. (представник за договором)

від відповідача: Рябініна С.Г. (довіреність б/н від 19.10.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Броварська сільгоспхімія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Нурліс" про стягнення 10 300,80 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач, в порушення домовленостей, товар, який позивач попередньо оплатив, поставив лише частково, у зв'язку з чим позивач просить стягнути суму оплаченого, але не поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/25457/15, розгляд справи призначено на 20.10.2015 р.

19.10.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, а також клопотання про стягнення 600 грн. судових витрат як витрат на послуги адвоката.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, однак жодних пояснень по суті спору не надав.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Враховуючи наведене, суд розцінює клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, оскільки клопотання не містять жодної обґрунтованої підстави для його задоволення.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 20.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, як продавцем, виставлено позивачеві, як покупцеві, рахунок від 03.07.2014 № 48 на оплату товару «Цегла керамічна М-100» у кількості 14,4 тис. штук, загальною вартістю 20 601,60 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких відповідач зобов'язався здійснити поставку товару, а позивач, в свою чергу здійснити оплату поставленого товару.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивачем, на виконання взятих на себе зобов'язань, здійснено оплату виставленого відповідачем рахунку на оплату № 48 від 03.07.2014 на суму 20 601,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 690 від 04.07.2014 р.

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань товар поставив лише частково на суму 10 300,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 63 від 18.07.2014 р., а саме поставив товар кількості 7,2 тис. штук.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.08.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 22/15, у якій вимагав повернення суми попередньої оплати.

Однак, за твердженням позивача, вказана заява залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, оскільки поставка товару на суму 10 300,80 так і не відбулася, у позивача в силу положень ст. 693 ЦК України, виникло право вимоги до відповідача про передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з наведеної норми права і обставин справи, відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві залишок попередньої оплати.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що жодного доказу на підтвердження факту поставки відповідачем позивачу товару на суму 10 300,80 грн. або повернення останньому вказаної суми, сторонами спору суду не надано.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведені вище обставини, а також приписи статті 693 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати є правомірною, оскільки факт перерахування грошових коштів на користь відповідача у рахунок оплати товару та факт порушення відповідачем зобов'язань з поставки такого товару позивачем належним чином доведено, а відповідачем належним чином не спростований, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю у розмірі 10 300,80 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До судових витрат позивачем включено витрати на послуги адвоката у розмірі 600,00 грн.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (ч. 5 ст. 49 ГПК України).

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Між позивачем та адвокатом Демченко І.П. укладено договір про надання правової допомоги №б/н від 12.08.2015 р.

На виконання умов договору про надання правової допомоги №б/н від 12.08.2015 р. позивачем були оплачені послуги адвоката на суму 600,00 грн., що підтверджується квитанцією від 22.08.2015 р.

З огляду на обґрунтування витрат на послуги адвоката, участю адвоката в судовому засіданні, суд дійшов висновку про обґрунтованість судових витрат на послуги адвоката у розмірі 600,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Нурліс" (02081, м. Київ, вул. Затишна, буд. 7-Б, код 33541624) на користь Приватного підприємства "Броварська сільгоспхімія" (07454, Київська обл., с. Требухів, вул. Кільцева дорога, 1, код 05489342) 10 300,80 грн. заборгованості, 600,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1218 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2015 р.

Суддя С.О. Турчин