Постанова

від 21.10.2015 по справі 922/1305/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 922/1305/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г. суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФермерського господарства "Вектор Плюс" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 у справі№922/1305/15 Господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" доФермерського господарства "Вектор Плюс" простягнення суми

за участю

- позивача:Нестеренко І.Ю. (довіреність від 06.07.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" (далі - позивач) просило стягнути із Фермерського господарства "Вектор Плюс" (далі - відповідач) заборгованість в розмірі 35 771,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений товар з урахуванням умов договору щодо розрахунку вартості товару відповідно до середньозваженого курсу долара США на міжбанківському ринку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 (суддя Чистякова І.О.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В., Барбашова С.В.) це рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на законність постанови апеляційного суду, просить її залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.03.2014 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №ПКП-03/1403-12 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору товаром, що постачається за договором, є насіння сільськогосподарських культур, а саме: насіння соняшника "Альбарт" F1 2013 в кількості 20 т., насіння соняшника "Атланта" F1 2013 в кількості 20 т., насіння соняшника "Аліум" F1 2013 в кількості 20 т. та насіння кукурудзи "Інагуа" F1 2013 в кількості 8 т., загальною вартістю 51 000,00 грн.

Згідно з п.3.1, п.3.2, п.3.3 договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії зазначається у видаткових накладних або специфікаціях, підписаних покупцем. Постачальник зобов'язався поставити товар у термін до 30.04.2014. Поставка товару за договором здійснюється на умовах DAP; пункт поставки: смт. Близнюки.

У п.3.4. договору зазначено, що постачальник до моменту здійснення поставки на кожну партію товару в обов'язковому порядку надає покупцеві оригінали наступних документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; копію сертифікату на насіння України; атестат або свідоцтво на Товар.

Відповідно до п.4.1. договору загальна вартість товару, що постачається за договором складає еквівалент 5484,20 доларів США (в тому числі ПДВ 20%), що на дату підписання цього договору за курсом згідно з п.4.5. договору становить 51 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 8500,00 грн. Загальна вартість товару підлягає перерахуванню в строки та в порядку, передбаченому п.4.6. договору.

У відповідності до п.4.2 договору оплата товару здійснюється в два етапи:

- згідно з п.4.2.1. договору, 30% загальної вартості товару, що складає еквівалент 1 645,26 доларів США (в т.ч. ПДВ 20%), що становить 15 300,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 2 550,00 грн., сплачується покупцем за курсом, передбаченим п.4.5. договору, протягом 7 банківських днів з дати підписання даного договору;

- згідно з п.4.2.2. договору, остаточний розрахунок в розмірі 70% загальної вартості товару, що складає еквівалент 3 838,94 доларів США, в тому числі ПДВ (20%), що на дату підписання цього Договору за курсом згідно з п.4.5. договору становить 35 700,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 5 950,00 грн., перераховується та сплачується покупцем в порядку, передбаченому п.4.6. договору, в строк 180 календарних днів з дати поставки, однак не пізніше 01 жовтня 2014 року.

Відповідно до п.4.3., п.4.5 договору спосіб оплати товару покупцем: безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У призначенні платежу має бути зазначений цей договір і відповідний рахунок-фактура. Станом на день підписання цього договору середньозважений курс на міжбанківському ринку складає 9,3 гривень за 1 долар США (надалі - "Початковий курс").

Згідно з п.4.6. договору у випадку, якщо середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення покупцем платежу, зазначеного в п.4.2.2. договору, (надалі "Новий курс") є вищим за Початковий курс більш, ніж на 1 (один) відсоток, вартість товару (окрім вартості товару, що оплачена згідно з п.4.2.1. договору) в національній валюті України перераховується та сплачується у відповідності до Нового курсу. У інших випадках застосовуватиметься Початковий курс.

Відповідно до п.4.7 договору перерахування та сплата грошових коштів за Новим курсом за цим договором при здійсненні платежу відбувається на підставі даного договору та не потребує надання жодних додаткових документів постачальником.

Згідно з п.4.8. договору, середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах цього договору визначатиметься сторонами на підставі відповідних показників на сайті: http//www.udinform.com (значення показників таблиці - Межбанк:Forex).

Відповідно до п.4.9. договору всі платежі за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні.

Положеннями п.7.2. договору сторонами передбачено, що незважаючи на зазначене в п.4.6. договору, у разі прострочення здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно з п.4.2.2. договору, постачальник при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості Нового курсу використати, на вибір постачальника, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений покупцем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує зверненню постачальника до суду за показниками згідно до п.4.8 договору, яким обумовлено, що середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах договору визначатиметься сторонами на підставі відповідних показників на сайті: http://www.udinform.com (значення показників таблиці - Межбанк: Forex).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар (насіння соняшника "Альбарт" F1 2013 в кількості 20 т, насіння соняшника "Атланта" F1 2013 в кількості 20 т, насіння соняшника "Аліум" F1 2013 в кількості 20 т, та насіння кукурудзи "Інагуа" F1 2013 в кількості 8 т) на загальну суму 51 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №11П/01-04 від 01.04.2014, №14П/14-04 від 14.04.2014 та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №2 від 01.04.2014 та від 24.04.2014. Зауважень та претензій по якості та кількості товару від відповідача не надходило.

Позивач зазначає, що 14.03.2014 відповідачем здійснено перший етап оплати товару у розмірі 15 300,00 грн. та 29.09.2014 другий етап оплати товару у розмірі 35 700,00 грн.

Позивач вважає, що відповідач за другим етапом оплати товару частково розрахувався, оскільки середньозважений курс на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передує дню здійснення покупцем платежу - 26.09.2014 становив 13,18 грн. за один долар США. Таким чином, відповідач мав сплатити 50 597,23 грн. за другим етапом оплати товару, проте ним сплачено суму у розмірі 35 700,00 грн., що у еквіваленті складає 2 708,65 доларів США. Несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі еквівалентному 1 130,29 доларів США. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що умовами договору було передбачено, що в разі прострочення оплати товару постачальник може обрати курс гривні до долару США станом або на останній день строку, коли товар мав бути оплачений, або на день, що передує дню звернення постачальника до суду, проте визначена позивачем дата - 27.02.2015 не є ні першою, ні другою датою, що робить вимоги позивача сплатити йому заявлену в позові суму безпідставними.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, здійснивши самостійний перерахунок, дійшов висновку про обґрунтованість позову.

Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі статтею 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 наведеного кодексу визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що ціна товару сторонами в договорі була прив'язана до курсу долара США і визначена як еквівалент 5484,20 доларів США.

Відповідно до частини другої статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 вказаного кодексу передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторонами, як вже зазначалось, був встановлений договором інший порядок визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, що допускається наведеною нормою права.

Так, судами встановлено, що положеннями п.7.2. договору сторонами передбачено, що незважаючи на зазначене в п.4.6. договору, у разі прострочення здійснення покупцем остаточної оплати товару згідно з п.4.2.2. договору, постачальник при зверненні до суду має право для підрахунку суми заборгованості у якості Нового курсу використати, на вибір постачальника, курс гривні до долару США, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений покупцем або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує зверненню постачальника до суду за показниками згідно до п.4.8 договору, яким обумовлено, що середньозважений курс на міжбанківському ринку на відповідну дату операції в межах договору визначатиметься сторонами на підставі відповідних показників на сайті: http://www.udinform.com (значення показників таблиці - Межбанк: Forex).

Суди обох інстанцій погодились із тим, що відповідач не повністю розрахувався за поставлену продукцію за другим етапом, враховуючи, що середньозважений курс долара США на міжбанківському ринку станом на останній банківський день, що передував дню здійснення покупцем платежу - 26.09.2014 був вище, ніж на 1 (один) відсоток від зазначеного в п.4.5 договору (9,3 гривень за 1 долар США), відповідач, сплативши 35 700,00 грн., оплатив лише частину вартості товару, а саме 2 708,65 доларів США, несплаченою залишилась сума у 1 130,29 доларів США.

Відповідач цих обставин не спростував.

При цьому сума, заявлена до стягнення позивачем, визначена у національній валюті і являє собою еквівалент 1 130,29 доларів США станом на вільно обрану позивачем, тобто з порушенням умов договору, дату - 27.02.2015.

У наведеному п.7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару постачальник має право при зверненні до суду в якості Нового курсу використати на вибір середньозважений курс гривні до долару США на міжбанківському ринку, що діяв в останній день строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, або курс гривні до долару США, що діяв на день, що передує зверненню постачальника до суду.

Останнім днем строку, коли товар мав бути оплачений покупцем, в п.4.2.2. визначено 01 жовтня 2014 року, а днем, що передує зверненню постачальника до суду, яке відбулось 04.03.2015, є 03.03.2015.

Отже постачальник/позивач мав обрати курс долара США до гривні станом або на 01.10.2014, або на 03.03.2015, однак обрав такий курс станом на вільно обрану ним дату - 27.02.2015, що судом апеляційної інстанції не було враховано.

Разом з тим, оскільки за вказаними умовами договору позивач сам уповноважений обирати дату, за якою має визначатись курс долара США до гривні, господарський суд не вправі робити за нього вказаний вибір, а отже виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу (ч.1). Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч.2).

Згідно статті 83 цього кодексу господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони (ч.1 п.2).

Оскільки обставин, які б давали судам попередніх інстанцій виходити за межі позовних вимог, у вказаних нормах права, не зазначено, правові підстави виходити за межі позовних вимог відсутні.

Таким чином оскільки лише позивач уповноважений обирати дату, за якою має визначатись курс долара США до гривні, при чому здійснювати такий вибір на альтернативній основі, господарський суд не вправі робити за нього вказаний вибір, та враховуючи, що обрана ним дата не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстав для задоволення даних позовних вимог немає.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, що стосуються відсутності у відповідача заборгованості, не доведені судам попередніх інстанцій у встановленому порядку належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим касаційну скаргу належить задовольнити частково.

Таким чином постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а враховуючи, що інших вимог, заснованих на договорі, позивачем не заявлялось, і суд не наділений правом примушувати позивача змінювати заявлені позовні вимоги, також господарський суд не вправі робити за позивача вибір, який за умовами договору здійснюється позивачем на альтернативній основі, підстави для передачі справи на новий розгляд відсутні, тому рішення суду першої інстанції, згідно якого визначена позивачем із порушенням умов договору дата для здійснення розрахунку робить вимоги позивача сплатити йому заявлену в позові суму безпідставними, належить залишити в силі.

Судові витрати відповідно до положень статті 111 11 ч.2 п.11, статті 49 ч.2 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.6, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Вектор Плюс" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 у справі №922/1305/15, залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд Продукт" на користь Фермерського господарства "Вектор Плюс" 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський