Рішення

від 15.10.2015 по справі 905/1516/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2015 Справа № 905/1516/15 Господарський суд Донецької області ускладі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«МегамаркетВ» доТовариства з обмеженою відповідальністю В«Славтрейд БравоВ» простягнення 49587, 83 грн. Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - представник за дов.;

від відповідача : не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«МегамаркетВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«СЛАВТРЕЙД БРАВОВ» про стягнення 49587,83 грн., з яких сума основної заборгованості за договором становить 46160,16 грн., 3% річних у розмірі 163,22 грн., пеня у розмірі 3264,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №21 від 22.01.2009 в частині оплати вартості отриманого товару.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №21 від 22.01.2009, додаткової угоди до нього, накладних, акту звіряння станом на 31.05.2015, банківської виписки.

Ухвалою від 20.08.2015 за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/1516/15, розгляд справи відкладався у зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів та забезпечення відповідачу доступу до правосуддя.

Відповідач явку своїх представників в судові засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, поважних причин не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Відповідачем, через канцелярію суду, 13.10.2015 подано клопотання про продовження строків розгляду справи у зв»язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача посилаючись при цьому на достатність часу для відповідача ознайомитись з матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи. Судом встановлено, що провадження по справі порушено 20.08.2015, судове засідання призначено на 23.09.2015, вказану ухвалу суду відповідач отримав 01.09.2015. У зв’язку з нез’явленням відповідача в судове засідання, розгляд справи був відкладений на 15.10.2015 року, ухвала надіслана відповідачу 24.09.2015.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, а строк розгляду справи обмежений законом у 2 місяця, в який позивач просить розглянути його позовні вимоги. За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи, судом відмовлено.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. З врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

22.01.2009 між Товариства з обмеженою відповідальністю В«МегамаркетВ» , як постачальником (позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Славтрейд БравоВ» , як замовником (відповідач) підписаний договір поставки №21, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставляти продукцію покупцю у зумовлені строки відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість на умовах договору.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання повноваженими представниками сторін товарної видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару. (п. 1.4 договору).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються за згодою сторін та оформлюються специфікацією до договору- додаток № 2, що є невід’ємною частиною договору (п. 1.3 договору) .

Загальна сума договору складається із сум поставленого постачальником та отриманого покупцем по всім накладним товару.(п. 2.1 договору)

За умовами договору покупець перераховує через 30 календарних днів з моменту поставки на поточний рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар.(п. 3.1)

22.03.2012 між сторонами підписана додаткова угода №2 до договору, в якій сторони погодили до п. 3.1 договору внести наступні доповнення: покупець перераховує кожні 14 днів на поточний рахунок постачальника грошові кошти за реалізований товар. Згідно пояснень позивача, даний спір не стосується товару ТМ «Катана», ТМ «Орегано», ТМ «Jolly».

Договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2009.

Дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов’язань.

Дія договору автоматично продовжується на наступний, аналогічний попередньому термін, на умовах вказаних в договорі, якщо жодна з сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну дії договору.(п. 9.1-9.3 договору).

Сторонами не надано доказів на підтвердження припинення дії договору, навпаки за твердженням позивача правовідносини між сторонами по договору були автоматично продовжені за відсутності відповідної заяви. За таких обставин, строк дії договору продовжений.

На виконання умов договору №21 від 22.01.2009 позивачем у період з 07.03.2015 по 30.04.2015 поставлена відповідачу продукція на загальну суму 63159 грн. 29 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за 2015 рік з підписом представника покупця на накладних, скріпленого печаткою підприємства, а саме № 737 від 27.03.2015 на 9946,84 грн., № 746 від 31.03.2015 на 6973,85 грн., № 753 від 04.04.2015 на 6231,27 грн., № 754 від 04.04.2015 на 6207,35 грн., № 756 від 08.04.2015 на 3021,20 грн., № 766 від 08.04.2015 на 2143,63 грн.,№ 788 від 17.04.2015 на 963,02 грн., № 789 від 17.04.2015 на 1126,77 грн., № 791 від 18.04.2015 на 1656,38 грн., № 792 від 18.04.2015 на 1306,63 грн., № 793 від 18.04.2015 на 1063 грн., № 794 від 18.04.2015 на 1005,10 грн, № 824 від 29.04.2015 на 1119,70 грн., № 825 від 29.03.2015 на 1494,40 грн.,№ 826 від 30.04.2015 на 894 грн., № 827 від 30.04.2015 на 1357,20 грн.

Відповідач не надав жодних заперечень щодо не отримання товару або не отримання будь-якого супроводжуючого документу від позивача.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару.

Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України . В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України , які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України ).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз'яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України . Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України , якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України .

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена через 30 календарних днів з дня поставки товару.

Проте відповідач свої зобов'язання по розрахункам за отриманий товар не виконав, станом на 01.05.2015, заборгованість відповідача становила 63159,29 грн. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.05.2015 № 70 про сплату заборгованості, копія якої долучена до матеріалів справи.

У відповідь за № 207 від 27.05.2015 на адресу позивача надійшов гарантійний лист за підписом директора ТОВ «СЛАВТРЕЙД БРАВО», в якому відповідач підтвердив прострочену заборгованість та зазначив строки погашення цієї заборгованості.

З наявної в матеріалах справи копії банківської виписки, вбачається, що відповідачем здійснений частковий розрахунок за отриманий товар, а саме на суму 16999,13 грн.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження повної оплати вартості отриманого товару, вказані вище обставини не спростовано.

Позивачем до матеріалів справи надано копію акту звірки підписаного головними бухгалтерами позивача та відповідача та скріплені печатками підприємств, відповідно до якого станом на 31.05.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становить 46160,16 грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 46160,16 грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 46160,16 грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що нарахована на суму 46160,16грн., за період з 27.04.2015 по 19.06.2015 у розмірі 3265,45 грн. на кожну накладну окремо, з урахуванням часткової оплати.

Відповідно до п.7.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано положення Цивільного кодексу України про те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, то він переноситься на перший робочий день. За розрахунком суду, розмір пені становить 3037,30 грн., який і підлягає задоволенню.

Окрім того, за прострочення виконання грошових зобов’язань позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, що нараховані на суму 46160,16грн., за період з 27.04.2015 по 19.06.2015 у розмірі 163,22грн. Розрахунок здійснений аналогічно розрахунку пені.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як до пред’явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов’язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% річних встановлено, що розрахунки позивача є арифметично не вірними, оскільки позивачем не враховано положення Цивільного кодексу України про те, що якщо останній день строку припадає на вихідний, то він переноситься на перший робочий день. За розрахунком суду, розмір 3% річних становить 151,87 грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 46160,16 грн., 3% річних у сумі 151,87 грн., пені у розмірі 3037,30грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33 , 34 , 43 , 44 , 49 , ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Славтрейд БравоВ» (84100, м. Слов’янськ, вул. К. Маркса, 28/9, код ЄДРПОУ 33705255 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«МЕГАМАРКЕТВ» (юридична адреса: 84122, м. Слов’янськ, вул. Калініна, 2 прим. 2, код ЄДРПОУ 32011610) суму основного боргу у розмірі 46160,16 (сорок шість тисяч сто шістдесят) грн. 16 коп., суму пені у розмірі 3037 (три тисячі тридцять сім) грн. 30коп., 3 % річних у розмірі 151 (сто п»ятдесят одна) грн. 87 коп., судовий збір у розмірі 1818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять) грн. 21 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 20.10.2015.