Рішення
від 20.10.2015 по справі 910/24503/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/24503/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "БМ ЛТД"

до приватного акціонерного товариства "Транс Альянс Логістик"

про стягнення 15 500,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 500,00 грн. у зв'язку з неналежним виконання умов договору-заявки на перевезення вантажу від 20.03.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2015 порушено провадження у справі №910/24503/15 та призначено до розгляду на 01.10.2015.

Представники сторін в судове засідання 01.10.2015 не зявились, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Розгляд справи відкладено на 20.10.2015.

19.10.2015 до суду від позивача надійшли документи по справі на виконання вимог ухвали та клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

В судове засідання 20.10.2015 представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на час розгляду справи.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "БМ ЛТД" (далі позивач, перевізник\виконавець за договором) та приватним акціонерним товариством "Транс Альянс Логістик" (далі відповідач, замовник за договором укладено договір перевезення № 100П (далі договір).

Відповідно до п.2.1.договору, перевізник зобов'язався здійснювати перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом у міжнародному або міжміському сполученні, відповідно до умов заявок замовника, а замовник зобов'язався сплатити погоджену сторонами провізну плату.

Згідно п.2.2.договору, заявка є невід'ємною частиною цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача, пункти відправлення та призначення вантажу та інші відомості.

Відповідно до заявки-договору від 20.03.2015, позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу на замовленням відповідача за маршрутом: Росія, Ліпецька обл.., Грязінський р-н., з/д ст.Казінка, термінал «Ліпецьк» - Україна, м.Тернопіль, вул. Поліська, 11, митний перехід Бачевськ-Троєбортне, вантаж - побутова техніка, вагою 12 тонн, оголошена вартість фрахту: 17 500 грн., строк оплати: 14-20 банківських днів по оригіналах документів.

На виконання умов договору позивач виконав та здійснив перевезення вантажу, що підтверджується ТТН № Г000017424 від 01.05.2013, актом здачі-приймання робіт(надання послуг) № 67 від 30.04.2013, податковою накладною № 7 від 30.04.2013.

Отже, як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, що підтверджуються міжнародною товарно-транспортною накладною - CMR 307369 з відповідними відмітками, видатковою накладною № 4562009123 від 25.03.2015, актом наданих послуг я3 1503-24 від 26.03.2015 на суму 17 500,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Суд враховує, що Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363 , що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов"язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції "Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Вказану CMR № 307369 позивач надав суду і суд її приймає у якості належного та допустимого доказу виконання перевезення позивачем.

За умовами п.5.1.договору, розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника на умовах відстрочки платежу на 30 банківських днів з дати отримання замовником всіх належних чином оформлених оригіналів документів.

У заявці-договорі від 20.03.2015 визначено строк оплати вартості перевезення: на протязі 14-20 банківських днів з моменту отримання замовником оригіналів документів: рахунку, ТТН (CMR), податкової накладної, акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення розрахунків, на виконання умов договору позивач надіслав обумовлений договором пакет документів замовнику 31.03.2015, у т.ч. рахунок на оплату № 1503-24 від 26.03.2015, що підтверджується експрес накладною служби доставки Нова пошта № 59000102762846 з відміткою про отримання відправлення одержувачем - 01.04.2015.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості провізної плати виконав частково, здійснивши 05.05.2015 та 14.05.2015 часткові оплати, всього на сум у 2000,00 грн.

Отже, станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 15 500,00 грн.

27.05.2015 позивач направив відповідачу претензію № 27.05-1 про виплату заборгованості за заявкою, в якій просив погасити наявну заборгованість в сумі 17 500,00 грн. вказана вимога залишена останнім без реагування.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору перевезення № 100П від 20.03.2015 та заявки від 20.03.2015 між сторонами згідно ст. 11 ЦК України , виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202 , 203 , 205 , 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525 , 526 ЦК України , відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України ).

На підставі ст. 3 ЦК України , яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України .

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Отже, факт порушення відповідачем договірних умов належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу заборгованість за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 15 500,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33 , 43 , 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33 , 34 , 49 , 64 , 75 , 82 , 83 , 84 , 85 ГПК України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "БМ ЛТД" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Транс Альянс Логістик" (03151, м. Київ, Солом"янський район, вул.Ушинського, 40, код ЄДРПОУ 38547389) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "БМ ЛТД" (46002, м.Тернопіль, провулок Галицький, 3, код ЄДРПОУ 14049984) основну заборгованість в розмірі 15 500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 26.10.2015

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення20.10.2015
Оприлюднено29.10.2015
Номер документу52752211
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/24503/15

Рішення від 20.10.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 01.10.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

Ухвала від 18.09.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головатюк Л.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні