Рішення

від 20.10.2015 по справі 910/23133/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/23133/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Руслана»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

Про стягнення 23213,83 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Німчук О.О. представник за довіреністю № 2 від 10.08.15.

Від відповідача: Поліщук А.Р. представник за довіреністю № 431 від 06.10.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Руслана» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» (далі - відповідач) про стягнення 32 728,42 грн., а саме: 19 514,52 грн. основного боргу, 3 699,31 грн. пені, 498,87 грн. 3% річних, 9 015,72 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому за Договором поставки № 12617К від 25.07.14., що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.15. порушено провадження у справі № 910/23133/15 та призначено її до розгляду на 24.09.15.

24.09.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 07.10.15.

В судовому засіданні 07.10.15.на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.10.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 20.10.15. позивачем підтримано подану ним 13.10.15. через відділ діловодства суду заяву про зменшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Руслана» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23 213,83 грн., а саме: 19 514,52 грн. основного боргу та 3 699,31 грн. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 13.10.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.

В судовому засіданні 13.10.15. відповідачем підтримано подану ним 13.10.15. через відділ діловодства суду заяву про визнання позову на суму 23 213,83 грн. (19 514,52 грн. основного боргу та 3 699,31 грн. пені) та визнано позовні вимоги позивача з врахуванням заяви про зменшення в повному обсязі.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/23133/15.

В судовому засіданні 20.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.14. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 12617К (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар на підставі замовлення та у відповідності до специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 12.1 до 31.12.14. включно, а в частині невиконаних зобов'язань сторін, що виникли на момент дії даного Договору - до їх повного виконання.

Згідно з п. 2.2 Договору, підтвердженням приймання товару є підписання сторонами накладної та іншої обов'язкової та визначеної чинним законодавством України товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації на товар.

Відповідно до п. 5.1 Договору товар за Договором постачається Постачальником на умовах базису поставки DDP згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс (у редакції 2000 року) з урахуванням умов Договору.

Загальна ціна Договору складається з сум поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем товару, зазначеного у видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін (п. 8.6 Договору).

Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних: № цДК0026589 від 16.09.14., № цДК0026600 від 16.09.14., № цДК0026615 від 16.09.14., № цДК0026616 від 16.09.14., № цДК0026617 від 16.09.14., № цДК0026618 від 16.09.14., № цДК0026619 від 16.09.14., № цДК0026657 від 17.09.14., № цДК0026721 від 17.09.14., № цДК 0026757 від 17.09.14., № цДК0027927 від 24.09.14., № цДК0027928 від 24.09.14., № цДК 0027929 від 24.09.14., № цДК00303308 від 11.10.14., № цДК0030309 від 11.10.14., на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 19 514,52 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом враховано, що відповідач визнав позовні вимоги в частині розміру основної заборгованості за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт одержання товару підтверджується видатковими накладним, які містить підписи представників сторін.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за вищезгаданими накладними товар, а відповідачем його прийнято на загальну суму 19 514,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню тридцяти календарних днів з дати поставки товару Постачальником.

Отже, судом встановлено, що строк оплати є таким, що настав.

Відповідачем грошові кошти в погашення заборгованості за вказаними поставками не сплачувались.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за товар грошові кошти в розмірі 19 514,52 грн.

При цьому судом враховано, що матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.15. по 30.04.15., з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 514,52 грн.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні про стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в розмірі 19 514,52 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 699,31 грн. пені.

Згідно з п. 8.8 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей), у разі прострочення оплати поставленої продукції Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 699,31 грн. пені, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» (03039, м. Київ, проспект науки, б. 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Руслана» (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, б. 169; ідентифікаційний код 39165418) 19 514 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 52 коп. основного боргу, 3 699 (три тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 31 коп. пені та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.15.

Суддя Т.М. Ващенко