Рішення

від 19.10.2015 по справі 910/24372/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа №910/24372/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Київпастранс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Старт."

про стягнення 2 364 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сидорова І.М. - представник за довіреністю № 06-5/470 від 21.07.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Київпастранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Старт." про стягнення 2 364,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.03.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 06/34-12 про закупівлю товарів.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю акумулятори електричні та акумуляторні батареї (акумуляторна батарея 6СТ-60А; акумуляторна батарея 6СТ-75А; акумуляторна батарея 6СТ-90А; акумуляторна батарея 6СТ-190А) код за ДК 016-97 (31.40.2) (надалі- товар), а покупець сплачує за товар. зазначений в асортименті, якості, кількості та цінами, які зазначені у специфікації, (додаток № 1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 4.5. договору платником за товар є Служба утримання рухомого складу та транспортної інфраструктури КП «Київпастранс», яка є відокремленим підрозділом і зареєстрована за адресою: м. Київ. вул. Фрунзе, 132.

15.03.2013 року платіжним дорученням № 208 сплачено 2 364,00 грн. за акумулятор 6СТ-190А в кількості 2 шт. Однак, вказаний товар покупцю не поставлено.

08.07.2015 року позивач направив відповідачеві претензію № 06-1/649 з проханням поставити оплачений товар або повернути кошти на рахунок платника. У відповідь на претензію за вих. № 5 від 15.07.2015 року відповідачем вказано, що сума відвантаження 2 496,00 грн. та сума 2 36,00 грн. отримано в погашення заборгованості.

Станом на дату звернення до суду відповідач не поставив вказаний товар та не повернув сплачені кошти, у зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 2 364,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 29.09.2015 року.

У судове засідання 29.09.2015 року вимоги ухвали суду від 15.09.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання з'явився та на виконання вимоги ухвали суду від 15.09.2015 року надав витребувані документи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2015 року розгляд справи перенесено на 19.10.2015 року.

У судове засідання 19.10.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.09.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03036, м.Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 92-Б, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.09.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача подав документи по справі, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.03.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 06/34-12 про закупівлю товарів.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю акумулятори електричні та акумуляторні батареї (акумуляторна батарея 6СТ-60А; акумуляторна батарея 6СТ-75А; акумуляторна батарея 6СТ-90А; акумуляторна батарея 6СТ-190А) код за ДК 016-97 (31.40.2) (надалі- товар), а покупець сплачує за товар. зазначений в асортименті, якості, кількості та цінами, які зазначені у специфікації, (додаток № 1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.5. договору платником за товар є Служба утримання рухомого складу та транспортної інфраструктури КП «Київпастранс», яка є відокремленим підрозділом і зареєстрована за адресою: м. Київ. вул. Фрунзе, 132.

15.03.2013 року платіжним дорученням № 208 сплачено 2 364,00 грн., відповідно до призначення платежу оплата здійснена згідно з договором 06/34-12 від 16.03.2012 року та видаткової накладної № РН-0001065 від 17.09.2012 року.

Відповідно до накладної № РН-0001065 від 17.03.2012 року товаром є акумулятор 6СТ-190А в кількості 2 шт. Однак, вказаний товар покупцю не поставлено.

Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

08.07.2015 року позивач направив відповідачеві претензію № 06-1/649 з проханням поставити оплачений товар або повернути кошти на рахунок платника. У відповідь на претензію за вих. № 5 від 15.07.2015 року відповідачем вказано що сума відвантаження 2 496,00 грн. та сума 2 36,00 грн. отримано в погашення заборгованості. В додатку до відповіді відповідач надав видаткову накладну № РН-0001467 від 15.11.2012 року на 4 акумулятори на суму 2 496,00грн., однак у вказаній видатковій накладній відсутній підпис отримувача.

Відповідно до наданої позивачем оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 01.09.2014 -29.09.2015 року по контрагенту ТОВ «Старт.» заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 432,00 грн.

Таким чином, позивачем надано докази оплати за товар, однак в матеріалах справи відсутні належні докази поставки вказаного товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору № 06/34-12 про закупівлю товарів від 16.03.2012 року, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості 2 364,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Старт." (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 92-Б; код ЄДРПОУ 35848370) на користь комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) заборгованість в розмірі 2 364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн. 00 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.10.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий