Рішення

від 20.10.2015 по справі 910/25894/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/25894/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арселорміттал Пекеджінг

Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімстрой»

Про стягнення 258 926,12 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Кушнір Р.О. - по дов. № б/н від 08.05.2015

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арселорміттал Пекеджінг Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімстрой» 258 926,12 грн., з яких: 126 214,57 грн. основного боргу, 13 223,53 грн. пені, 39 697,20 грн. штрафу, 71 570,93 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 8 219,90 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № АП-124 від 26.04.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 порушено провадження у справі № 910/25894/15 та призначено справу до розгляду на 20.10.2015.

Позивач в судовому засіданні 20.10.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 20.10.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.10.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 05.10.2015 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. В.Маяковського, 52, офіс 11, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.10.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арселорміттал Пекеджінг Україна» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімстрой» (відповідач, покупець) укладено договір поставки № АП-124 (далі - договір),

Відповідно до умов п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов'язався поставляти покупцю сталь оцинковану листову в рулонах (далі - товар) у порядку, передбаченому умовами цього договору. Покупець зобов'язався при мати та оплачувати товар по номенклатурі та кількості, вказаних у специфікаціях, у порядку, передбаченому умовами цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 (п. 2.2. договору).

Додатковими угодами № 1 від 30.12.2011, № 2 від 28.12.2012 та № 3 від 30.12.2013 дію договору було продовжено до 31.12.2014.

Згідно з п. 4.1. договору ціни товару, що постачається за цим договором, погоджуються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 1 специфікації № 0511 від 05.11.2013 товаром є сталь тонколистова оцинкована загальною вартістю 198 486,00 грн.

Пунктом 6.1. договору визначено, що поставка партій товару здійснюється постачальником у термін, зазначений у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Покупець не менш ніж за 24 години до запланованої дати поставки,за допомогою факсу направляє постачальнику повідомлення, яким підтверджує дату відвантаження партії товару.

Згідно з п. 2 специфікації № 0511 від 05.11.2013 строк поставки товару визначено - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання специфікації.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач на виконання умов договору за видатковою накладною № 2096 від 06.11.2013 поставив відповідачеві товар на загальну суму 198 486,00 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата партії товару, що постачається по цьому договору, здійснюється покупцем згідно з умовами оплати, які обговорювалися сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Згідно з п. 3 специфікації № 0511 від 05.11.2013 визначено, що оплата у розмірі 100% проводиться протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати оформлення видаткової накладної.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 126 214,57 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 126 214,57 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 9.2. договору за порушення термінів оплати, передбачених п . 5 цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж 20% від заборгованої суми. Окрім того, у разі якщо терміни оплати порушено більше ніж на 30 (тридцять)календарних покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості несплаченого своєчасно товару.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, розмір якої становить 13 223,53 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 13 223,53 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати поставленого товару мало місце понад тридцять календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 39 697,20 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 71 570,93 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 8 219,90 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначено.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 71 570,93 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 8 219,90 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арселорміттал Пекеджінг Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімстрой» (02232, м. Київ, вул. В.Маяковського, 52, офіс 11, код ЄДРПОУ 34675169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арселорміттал Пекеджінг Україна» (67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Заводська, 3, код ЄДРПОУ 34611849) 126 214 (сто двадцять шість тисяч двісті чотирнадцять) грн. 57 коп. основного боргу, 13 223 (тринадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 53 коп. пені, 39 697 (тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 20 коп. штрафу, 71 570 (сімдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн. 93 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 8 219 (вісім тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 90 коп. - 3% річних, 3 883 (три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 23.10.2015.

СуддяВ.В.Сівакова