Рішення

від 21.10.2015 по справі 912/3423/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 рокуСправа № 912/3423/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 912/3423/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АФ ГОРИНЬ";

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 399 109 грн.45 коп.

Представники:

позивача - участі не брав;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1919 від 26.09.15.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АФ ГОРИНЬ" (далі по тексту - Товариство) звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - Підприємець) 268 600 грн. 00 коп. боргу за товар, поставлений по договору № 14/11/2014-ГРН-ХА, 124 107 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 6 402 грн. 25 коп. річних, розрахованих за період прострочення платежу з 15.11.14 по 31.08.15, всього - 399 109 грн. 45 коп.

У відзиві на позов, поданому 28.09.15, відповідач не визнав вимоги заявника в частині нарахування 124 107 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 6402 грн. 25 коп. річних, доводячи, що договір не містить строку оплати товару, тому зобов'язання покупця щодо такої оплати в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України виникли 21.07.15 після пред'явлення продавцем 14.05.15 претензії

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представника відповідача у засіданні господарський суд встановив наступне.

Товариство - постачальник та Підприємець - покупець уклали договір № 14/11/2014-ГРН-ХА від 14.11.14 із додатком № 1 від 14.11.14 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця 31,6 тон цукру білого кристалічного у поліпропіленових мішках по 50 кг за ціною 8 500 грн. за тонну, на суму 268 600 грн. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту поставки продукції останньому. Оплата вартості поставленої продукції проводиться Покупцем самостійно, безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

За правовою природою Договір є договором поставки. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За актом прийому-передачі цукру від 14.11.14 Підприємець прийняв від Товариства 31,6 тонн цукру білого кристалічного в мішкотарі на суму 268 600 грн. Товариство сформувало 14.11.14 податкову накладну.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 30.09.14 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19.03.14 у справі № 927/1232/13, у разі, якщо строк оплати товару не встановлено укладеним сторонами договором, наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати товару випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою відповідно до ч. 2 ст. 530 такого Кодексу.

Докази оплати Підприємцем отриманого по Договору товару після його отримання відсутні. Твердження відповідача початок перебігу строк для оплати товару, виходячи із редакції ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, визнано господарським судом безпідставним.

Як встановлено ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Підприємець є боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 268 600 грн., тому на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та річні у розмірі 3 процентів від простроченої суми за час прострочення з 15.11.14 по 31.08.15 (290 днів).

Позивач просить стягнути з відповідача 124 107 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 6 402 грн. 25 коп. річних розрахованих за період прострочення платежу з 15.11.14 по 31.08.15 з наданням розрахунку, прикладеним до позовної заяви.

Проте Господарський суд не погоджується з розрахунком суми, на яку збільшений борг внаслідок застосування індексу інфляції, оскільки сумою інфляційних втрат за названий вище період буде 120 965 грн. 55 коп.

Як вбачається із доказів, наданих відповідачем, позивач звертався до нього із пропозицією (Лист № 30/03/15-1 від 30.03.15, "Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог" від 30.03.15), акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.15 - 30.03.15) провести взаємозалік, зважаючи на заборгованість у сумі 268 758 з виконані Підприємцем роботи по збору врожаю. Однак із такою пропозицією покупець цукру не погодився і звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення з Товариства 446 429 грн. 13 коп. за договором № 30/07-2014ХА. За таким позовом ухвалою від 29.09.15 порушено провадження у справі № 921/1000/15-г/17.

Зважаючи на відсутність доказів проведення сторонами заліку за пропозицією Товариства, сплати Підприємцем на 268 600 грн. за отриманий цукор, 120 965 грн. 55 коп. інфляційних втрат та 6 402 грн. 25 коп. річних у добровільному порядку, господарський суд задовольняє позов про стягнення таких сум у примусовому порядку.

Судові витрати позивача у сумі 5 986 грн. 64 коп. судового збору на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір, повністю.

Рішення господарського суду підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У засіданні 21.10.15 господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Маяковського, 59; і. н. НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АФ ГОРИНЬ" (адреса: 46009, м. Тернопіль, вул. Мазепи, 10, офіс 210; і. к. 38117384) 268 600 грн. боргу, 120 965 грн. 55 коп. грн. інфляційних втрат, 6 402 грн. 25 коп. річних, 5 986 грн. 64 коп. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

5. Засвідчений належним чином примірник рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу (за адресою: 46009, м. Тернопіль, вул. Мазепи, 10, офіс 210).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.10.15

Суддя Н. В. Болгар