Рішення

від 16.10.2015 по справі 914/2622/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2015р. Справа№ 914/2622/15

За позовом: Приватного підприємства «Енергозахід», м.Сокаль Львівської обл.

до відповідача: Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_1, м.Львів

про: стягнення 43149,95 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Товкало П.О. - представник (довіреність від 23.06.2015р.);

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 16.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору :

позов заявлено Приватним підприємством «Енергозахід» (м.Сокаль Львівської обл.) до Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення 43149,95 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2015 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 24.09.2015р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні 24.09.2015р. не забезпечив, вимог ухвали суду від 03.08.2015р. не виконав, на адресу суду надіслав електронне повідомлення (вх. №40780/15 від 23.09.2015р.), в якому просив суд відкласти розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання прибув, вимог ухвали суду від 03.08.2015р. не виконав, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №4303/15) про продовження строку розгляду спору.

Строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 15.10.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 15.10.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання прибув, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав заперечення на позовну заяву (вх. №43960/15 від 15.110.2015 року).

В судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2015 року.

В судове засідання 16.10.2015 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

05.11.2014 року між Приватним підприємством «Енергозахід» (постачальник згідно договору) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець згідно договору) було укладено договір постачання вугільної продукції №511/14-В-02 (далі по тексту - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), а покупець - прийняти і оплатити поставлене кам'яне вугілля марки ГР (ДГР) 0-200 мм (надалі - товар), в порядку згідно даного договору і за цінами та в кількості 1000,00 тонн.

За домовленістю сторін постачання товару здійснюється до 31 грудня 2014 року (п.1.2. договору).

Загальна кількість товару, що поставляється постачальником, складається з суми усіх кількостей товару, зазначених у залізничних накладних (п.2.1. договору).

Відповідно до п.3.2. договору, товар поставляється відповідно до специфікацій або заявок покупця, які визначають умови поставки та оплати окремих партій товару. Обсяг, вказаний в заявці, повинен бути узгоджений сторонами, не пізніше, ніж за 5 днів до моменту постачання товару. Датою поставки вважається дата штемпеля станції відправлення в залізничній накладній.

Товар вважається прийнятим, якщо протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання товару від перевізника покупець не заявив письмово претензію про невідповідність товару за кількістю та якістю. Дата прийомки товару за кількістю є дата отримання товару покупцем від перевізника (п.3.4. договору).

Оплата за товар та транспортні витрати проводиться по банківських реквізитах постачальника, вказаних у договорі в національній валюті України.

Відповідно до п.5.2.2. договору, покупець оплачує кожну партію товару і транспортні витрати на умовах відстрочення платежу до 10 календарних днів, якщо інше не визначено у специфікації на окрему партію товару.

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2015 року (п.8.1. договору).

На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято вугілля, що підтверджується видатковою накладною №33 від 28.11.2014 року на суму 201 968,66 грн. Вказана сума включає послуги по перевезенню вугілля на суму 30 898,60 грн. (без ПДВ).

Станом на 22.07.2015 року відповідач частково оплатив вартість отриманого товару та послуги по перевезенню в сумі 191 968,66 грн.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача за поставлене вугілля становить 10 000,00 грн.

15.06.2015 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу, яка була залишена без відповіді і задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся із позовом про стягнення 10000,00 грн. боргу.

Крім основного боргу позивачем нараховано 9607,99 грн. пені, 17786,76 грн. інфляційних втрат та 5755,20 грн. - 24 % річних.

Загальна сума позову складала 43149,95 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу за поставлене вугілля та нарахованих за несвоєчасну оплату товару інфляційних втрат, пені та штрафних санкцій.

Відповідно до п.4.2. договору, ціна товару визначена без врахування витрат на доставку товару до станції покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом позивачем було передано відповідачу вугілля марки ГР 0-200 на суму 164890,34грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №33 від 28.02.2014р., податковою накладною №32 від 28.12.2014р.

Відповідно до п.5.2.2. договору, покупець оплачує кожну партію товару і транспортні витрати на умовах відстрочення платежу до 10 календарних днів, якщо інше не визначено у специфікації на окрему партію товару.

Ч. 1 ст. 530 ЦК передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відтак, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар згідно договору виникла 09.12.2014р.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За поставлене вугілля, відповідачем здійснено часткову оплату, що підтверджується банківськими виписками, поданими позивачем, зокрема:

1) 01.12.2014р. - на суму 141514,18грн.;

2) 11.03.2015р. - на суму 16000,00грн.

3) 29.04.2015р. - на суму 24454,48грн.

Відповідач порушив умови договору в частині строків оплати отриманого вугілля, проте ним здійснено повну оплату поставленого товару, відтак відсутні підстави для стягнення суми основного боргу за поставлений товар згідно договору.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив нарахування інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 09.12.2014 - 10.03.2015 23376.16 1.118 2763,35 11.03.2015 - 28.04.2015 7376.16 1.263 1940,82 Відтак, провівши відповідний перерахунок, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат слід задоволити частково на суму 4704,17грн. (2763,35+1940,82).

Згідно п.6.3.3. договору, у випадку порушення строків оплати товару та транспортних витрат, встановлених п.5.2.2. цього договору понад 20 (двадцять) днів, покупець повинен відшкодувати постачальнику річні у сумі нарахованих на несвоєчасну сплачену вартість товару та транспортних витрат у розмірі 24 (двадцяти чотирьох) відсотків річних.

Суд перевірив нарахування 24% річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 23376.16 09.12.2014 - 10.03.2015 92 24 % 1414,10 7376.16 11.03.2015 - 28.04.2015 49 24 % 237,65 Відтак, провівши відповідний перерахунок, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 24 відсотків річних слід задоволити частково на суму 1651,75 грн. (1414,10+237,65).

Суд звертає увагу на те, що передбачені п.6.3.3. договору 24% річних, не є за своєю правовою природою пенею, як це стверджує відповідач, оскільки пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3.2. договору сторони визначили, що покупець за несвоєчасну оплату зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого або неоплаченого товару та транспортних витрат.

Суд перевірив нарахування пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 23376.16 09.12.2014 - 05.02.2015 59 14.0000 % 0.077 %* 1058,01 23376.16 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 649,41 23376.16 04.03.2015 - 10.03.2015 7 30.0000 % 0.164 %* 268,99 7376.16 11.03.2015 - 28.04.2015 49 30.0000 % 0.164 %* 594,13 Відтак, провівши відповідний перерахунок, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення пені слід задоволити частково на суму 2570,54грн. (1058,01+649,41+268,99+594,13).

Із врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, необхіно зазначити наступне.

У відповідності до п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2 .Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79054, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Енергозахід» (80000, Львівська обл., м.Сокаль, вул. Героїв УПА, 27/71; ідентифікаційний код 36084263) 1651,75грн. - 24% річних, 4704,17грн. інфляційних втрат, 2570,54 пені та 377,95 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 21.10.2015 р.

Суддя Король М.Р.