Рішення

від 19.10.2015 по справі 914/2676/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015р. Справа№ 914/2676/15

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу

За позовом: Державного підприємства В«ЛьвіввугілляВ» в особі Відокремленого підрозділу В«Червоноградського управління виробничо-технологічного зв'язкуВ» , м Червоноград,

До відповідача: Публічного акціонерного товариства В«Шахта В«НадіяВ» , с.Сілець Сокальського району Львівської області,

Про: стягнення 208431,74 грн.

За участю представників:

Від позивача : ОСОБА_1 - представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник;

Суть спору: Державне підприємство В«ЛьвіввугілляВ» в особі Відокремленого підрозділу «Червоноградського управління виробничо-технологічного зв'язку» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства В«Шахта В«НадіяВ» про: стягнення 209 478,80 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору про надання послуг електрозв'язку від 01.04.2007р. №9 він надавав відповідачу послуги електрозв'язку на загальну суму 450 207,85 грн., які відповідач повинен був оплачувати до 20-го числа поточного місяця. Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, отримані послуги оплатив частково в сумі 282 409,85 грн. і станом на 30.07.2015р. за ним числиться заборгованість в сумі 167 789,00 грн. Оскільки в 2015р. відповідач отримав послуг на суму 73 289,65 грн. а оплату здійснив на суму 140 469,95 грн., різниця коштів в сумі 67180,30 грн. була зарахована в рахунок оплати послуг наданих з січня по грудень 2012р. Таким чином, відлік заборгованості починається з грудня 2012р.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 35 474,38 грн. та 3% річних в сумі 5159,36 грн.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 05.08.2015 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 03.09.2015року.

В судове засідання 03.09.2015р. з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача надав документи які витребовувались ухвалою суду. Пояснив, що позивач на виконання умов договору про надання послуг електрозв'язку від 01.04.2007р. №9 надавав відповідачу послуги електрозв'язку на загальну суму 450 207,85 грн., які відповідач повинен був оплачувати до 20-го числа поточного місяця. Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання, отримані послуги оплатив частково в сумі 282 409,85 грн. і станом на 30.07.2015р. за ним числиться заборгованість в сумі 167 789,00 грн. Оскільки в 2015р. відповідач отримав послуг на суму 73 289,65 грн. а оплату здійснив на суму 140 469,95 грн., різниця коштів в сумі 67180,30 грн. була зарахована в рахунок оплати послуг наданих з січня по грудень 2012р. Таким чином, відлік заборгованості починається з грудня 2012р.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають. Заперечуючи позовні вимоги представник посилається на те, що відповідачем була отримана тільки одна претензія від позивача 08.11.2012р. на суму 79 229,55 грн. Інші претензії відповідач не отримував. Вважає, що за відсутності вимоги, зобов'язання не вважається неналежно виконаним, а значить, до цього моменту нарахування 3% річних неможливо, як і нарахування інфляційних витрат. Також представник відповідача вважає, що акт звірки взаєморозрахунків на який посилається позивач не є належним доказом в підтвердження заборгованості, оскільки він не є первинним документом бухгалтерського обліку.

Окрім того представник посилається на те, що позивач звернувся з позовом до суду 30 липня 2015р., а у своїх розрахунках, що складають предмет позовних вимог посилається на період з 01 січня 2012р. Просить суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог за період з січня по липень 2012р. та врахувати ступінь виконання зобов'язання відповідачем в 2015р., його майновий стан, та інші обставини і застосувати до відповідача норми ст.233 ГК України та зменшити розмір санкцій або звільнити відповідача від відповідальності.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 22.09.2015р. для надання позивачу можливості здійснити перерахунок інфляційних втрат та 3% річних.

В судове засідання 22.09.2015р. з'явився представник позивача, подав заяву про зменшення позовних вимог, зокрема просив суд стягнути з відповідача 167 798,00 грн - основного боргу, 5 159,36 грн - 3% річних, 35 474,38 грн - інфляційних нарахувань.

Також позивач подав письмові пояснення на відзив відповідача в яких зазначив, що всі претензії направлялись на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією і відповідні докази долучено до справи. Звернув увагу суду на те, що початок перебігу періоду за який виникла заборгованість, що є предметом даного спору, розпочинається з грудня 2012 року, оскільки надлишок коштів, який був сплачений відповідачем в 2015 році, було зараховано в період з січня по грудень 2012року.

Просив суд зменшені позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в інших судових засіданнях.

У зв'язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 19.10.2015р.

В судове засідання 19.10.2015р. з'явилися представники сторін. Представник відповідача надав суду копії платіжних доручень від 04.08.2015р. та від 01.10.2015р. якими підтвердив факт погашення частини заборгованості в сумі 30 000,00 грн. Просив суд в цій частині припинити провадження у справі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

1 квітня 2007 року між Червоноградським управлінням виробничо-технологічного зв'язку «ДП «Львіввугілля» (підприємство зв'язку) та ДВАТ «Шахта «Надія» (споживач) було укладено договір про надання послуг електрозв'язку.

Відповідно до п.п. 7.1-7.2 договору, його було укладено строком на 5 років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Оскільки жодна із сторін не висловили бажання припинити його дію, строк дії договору було пролонговано на той же термін.

Як вбачається із нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія», затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 14.05.2013р. №241, найменування відповідача було змінено із ДВАТ «Шахта «Надія» на Публічне акціонерне товариство «Шахта «Надія».

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України .

На виконання умов договору в період з 01.01.2012р. по 28.07.2015р. позивачем було надано відповідачу послуги електрозв'язку на суму 450 207,85 грн., що підтверджується копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 54-74).

Відповідно до п. 2.1.15 договору, плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до п. 4.2 договору, споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати.

Однак даний пункт договору не викладений сторонами в повному обсязі, зокрема сторонами не визначено на яких умовах відповідач повинен був проводити розрахунки, кредиту чи авансу.

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.6 договору, у разі застосування авансової системи оплати, споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно до 20-го числа поточного місяця попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком до 10-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду, виходячи з фактично наданих послуг.

Позивачем долучено до справи копії рахунків, які він виставляв відповідачу для оплати отриманих ним послуг.

Однак, окрім самих рахунків, позивачем не надано суду доказів їх отримання відповідачем.

За таких умов, враховуючи, що сторонами не було чітко визначено систему оплати наданих позивачем послуг, а відповідачем не надано належних доказів отримання відповідачем рахунків на оплату цих послуг, суд прийшов дов синовку, що відповідач повинен був здійснювати розрахунки за фактично отримані послуги електрозв'язку не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, згідно актів здачі-приймання робіт за період з січня по грудень 2012р. позивач надав відповідачу послуг електрозв'язку на суму 125 639,40 грн. Отримані протягом 2012 року послуги відповідач оплатив частково в сумі 32 469,95 грн., що підтверджується банківськими виписками за даний період. Станом на 01.01.2013р. за відповідачем числилась заборгованість в сумі 93 169,45 грн.

Згідно актів здачі-приймання робіт за період з січня по грудень 2013р. позивач надав відповідачу послуг електрозв'язку на суму 125 639,40 грн. Отримані протягом 2013 року послуги відповідач оплатив частково в сумі 34 469,95 грн., що підтверджується банківськими виписками за даний період. Станом на 01.01.2014р. за відповідачем числилась заборгованість в сумі 184 338,90 грн.

Згідно актів здачі-приймання робіт за період з січня по грудень 2014р. позивач надав відповідачу послуг електрозв'язку на суму 125 639,40 грн. Отримані протягом 2014 року послуги відповідач оплатив частково в сумі 75 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за даний період. Станом на 01.01.2015р. за відповідачем числилась заборгованість в сумі 234 978,30 грн.

Згідно актів здачі-приймання робіт за період з січня по липень 2015р. позивач надав відповідачу послуг електрозв'язку на суму 73 289,65 грн. Відповідач протягом січня-липня 2015 р. перерахував позивачу в рахунок оплати спожитих послуг електрозв'язку кошти в сумі 140 469,95 грн.

Частина коштів в сумі 73 289,65 грн. була зарахована позивачем в рахунок оплати послуг наданих протягом січня - липня 2015р., а решта коштів в сумі 67 180,30 грн. була зарахована позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в період з січня по грудень 2012р.

В ході розгляду справи судом встановлено, що після подання позову до суду відповідачем було погашено частину боргу в сумі 30 000,00 грн. згідно платіжних доручень від 04.08.2015р. №1861 та від 01.10.2015р. №2291.

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що після подання позову до суду відповідач погасив частину основного боргу в сумі 30000,00 грн, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, залишок боргу відповідача становить 137 798,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, відповідачу нараховано інфляційні втрати в сумі 35 474,38 грн. та 3% річних в сумі 5159,36 грн.

Судом проведено перевірку правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 178 431,74грн з яких: 137 798,00 грн. основний борг, 5159,36 грн. 3% річних, 35 474,38 грн. інфляційні втрати.

Щодо вимоги відповідача застосувати строки позовної давності до позовних вимог позивача за період з січня по липень 2012р. та з підстав пропущення строку позовної давності відмовити в задоволенні позовних вимог за цей період, суд зазначає наступне.

Відповідно до 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно зі ст. ст. 256 , 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В розрахунку долученому до позовної заяви позивач дійсно визначає період виникнення заборгованості з січня 2012р по липень 2015р. Однак, як вбачаться з матеріалів справи, предметом позову є заборгованість, яка виникла за період з грудня 2012р. по липень 2015р. Даний факт підтверджується тим, що надлишок коштів сплачених відповідачем в період з січня по липень 2015р. був зарахований позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в період з січня по грудень 2012р. До предмету спору включена заборгованість яка виникла в грудні 2012р.

Оскільки позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості яка виникла в період з грудня 2012р по липень 2015р. надійшла до суду 04.08.2015р., позивачем не було пропущено 3-х річний строк позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд зазначає наступне.

При поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 4189,50 грн. з розрахунку 2% від ціни позову 209 478,80 грн. В ході розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 208431,74 грн., а відтак розмір судового збору має становити 4 168,63 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Решту витрат позивача по сплаті судового збору в сумі 4168,63 грн. у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача.

Керуючись ст.ст.28, 33, 43, 44, 48, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (80086, с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 00178175) на користь Державного підприємства В«ЛьвіввугілляВ» в особі Відокремленого підрозділу В«Червоноградського управління виробничо-технологічного зв'язкуВ» (80100, м.Червоноград, вул. Св.Володимира, 4а,, код ЄДРПОУ 26307859) - 137 798,00 грн. основного боргу, 5159,36 грн.- 3% річних, 35 474,38 грн.- інфляційних втрат та 4168,63 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 30 000,00 грн. основного боргу -

припинити провадження у справі.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2015р.

Суддя Запотічняк О.Д.