Рішення

від 22.10.2015 по справі 917/2072/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2015 Справа № 917/2072/15

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Споживчого товариства "Машівський райунівермаг", вул. Леніна, 126, смт. Машівка, 39400

про стягнення 14 481,43 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники до перерви . :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 29-14/20 від 05.01.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 (керівник), постанова від 12.11.2013 р..

У судовому засіданні 20.10.2015 р. оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 22.10.2015 р. до 11 год. 30 хв. з метою надання можливості представлення сторонами додаткових письмових доказів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні .

Представники після перерви :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 29-14/20 від 05.01.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 (керівник), постанова від 12.11.2013 р..

Суть спору: розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з Споживчого товариства "Машівський райунівермаг" 14 481,43 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 04.01.2011 р. Договору № 25 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 6 079,36 грн. основний борг за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. (включно), 6 079,36 грн. пеня за період 15.11.2014 р. по 30.08.2015 р., 156,83 грн. три проценти річних та 2 165,88 грн. інфляційні втрати за період 15.11.2014 р. по 30.08.2015 р..

Відповідач надав суду відзив на позов № 27 від 13.10.2015 р. (вх. № 15122 від 15.10.2015 р.) в якому зазначив, що заборгованість у розмірі 14 481,43 грн. за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015р., яка є предметом сопору у даній справі, утворилась з огляду на кризову економічну ситуацію в Україні та важким матеріальним становищем безпосередньо відповідача. Враховуючи викладене, відповідач просить суд зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір пені до 2 988,09 грн..

Позивач проти зменшення заявленого до стягнення розміру пені заперечив, про що зазначив у запереченнях на відзив № 29-01/2072 від 19.10.2015 р. (вх.. № 15279 від 20.10.2015 р.).

Суд задовольнив клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені частково за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідач надав суду клопотання № 33 від 21.10.2015 р. (вх. № 15476 від 22.10.2015 р.) в якому повідомив суд про часткове погашення ним основного боргу у розмірі 400,00 грн., на підтвердження чого надав копію квитанції № 18 від 20.10.2015 р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

04.01.2011 р. між Полтавським обласним виробничим об'єднанням "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Споживчим товариством "Машівський райунівермаг" (споживач) було укладено договір № 25 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір, а.с. 7-8), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язувалася постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення до межі розподілу будівлі по вул. Леніна, 126, смт. Машівка, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), визначеними п. 14 Договору з проведенням платежів відповідно до умов п. 16 Договору.

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- оплата за опалення, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом. На момент укладання договору відповідно до діючих тарифів - оплата за опалення в розмірі 12,08 грн. за 1 кв.м. загальної площі для споживачів ІІІ групи в опалювальний сезон. Площа приміщень - 83,2 кв.м.. Оплата в місяць становить 1 005,06 грн. (п. 14 Договору);

- всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунка, виписаного теплопостачальною організацією споживачу. Споживач зобов'язується сплачувати за опалення у строк до 30 числа поточного місяця. У випадку несплати у вказані у договорі строки вводиться пеня у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу але не більше 100% боргу (п. 15 та п. 16 Договору);

- у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України № 686-ХІ від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги", а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України" (п. 17 Договору);

- даний договір укладений на період : для опалення - з 04.01.2011 р. по 31.12.2016 р., в частині розрахунків - до їх повного виконання і вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде заяви від однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляд (п. 22 Договору).

За даними сторін даний відповідно до п. 22 Договору останній не розривався і на даний час є діючим.

До даного Договору між сторонами було укладено наступне :

- Додаток до Договору "Розрахунок обсягу теплової енергії" (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 11);

- 04.01.2011 р. Додаткова угода № 1, згідно якої сторонами внесено зміни, зокрема, щодо розміру опалювальної площі, яка становить 147,5 кв.м. та внесено зміни до ч. 2 п. 14 Договору та викладено його в наступній редакції : "оплата за опалення в розмірі 12,08 грн. за 1 кв.м. загальної площі для споживачів ІІІ групи в опалювальний сезон. Площа приміщень - 147,5 кв.м.. Оплата в місяць становить 1 781,80 грн.";

- 04.01.2011 р. Додаткова угода № 2, згідно якої сторонами внесено зміни, зокрема, щодо розміру опалювальної площі, яка становить 147,5 кв.м. та внесено зміни до ч. 2 п. 14 Договору та викладено його в наступній редакції : "оплата за опалення в розмірі 12,08 грн. за 1 кв.м. загальної площі для споживачів ІІІ групи в опалювальний сезон. Площа приміщень - 147,5 кв.м.. Оплата в місяць становить 1 781,80 грн.".

- 30.09.2011 р. Додаткову угоду № 2, згідно якої сторонами внесено зміни, зокрема, до п. 15 Договору та викладено його в наступній редакції : "Факт отримання "Споживачем" теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання - передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та Договору. У разі неповернення "Споживачем" Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-ти денний термін, як це передбачено п. 9ж Договору, він, підписаний "Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії".

Теплопостачальною організацією за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення на загальну суму 20 865,51 грн..

Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві акти приймання-передачі теплової енергії, а саме : № АВ-1542 за жовтень 2014 р. від 31.10.2014 р. на суму 819,80 грн., № АВ-18600 за листопад 2014 р. від 30.11.2014 р. на суму 2 784,23 грн., № АВ-21779 за грудень 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 4 467,28 грн., № АВ-1345 за січень 2015 р. від 31.01.2015 р. на суму 4 338,65 грн., № АВ-4379 за лютий 2015 р. від 28.02.2015 р. на суму 3 970,20 грн., № АВ-7642 за березень 2015 р. від 31.03.2015 р. на суму 3 649,49 грн., № АВ-10609 за квітень 2015 р. від 27.04.2015 р. на суму 835,86 грн. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 30-36) та були пред'явлені відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії, а саме : № АВ-9358 за жовтень 2014 р. від 31.10.2014 р. на суму 819,80 грн., № АВ-11010 за листопад 2014 р. від 30.11.2014 р. на суму 2 784,23 грн., № АВ-12630 за грудень 2014 р. від 31.12.2014 р. на суму 4 467,28 грн., № АВ-677 за січень 2015 р. від 31.01.2015 р. на суму 4 338,65 грн., № АВ-2204 за лютий 2015 р. від 28.02.2015 р. на суму 3 970,20 грн., № АВ-3774 за березень 2015 р. від 31.03.2015 р. на суму 3 649,49 грн., № АВ-5272 за квітень 2015 р. від 27.04.2015 р. на суму 835,86 грн. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 23-29).

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідачем проведено часткову оплату вартості спожитої теплової енергії за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. (включно), на момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складала 6 079,36 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача та визнається відповідачем.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14 481,43 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 04.01.2011 р. Договору № 25 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких : 6 079,36 грн. основний борг за період з жовтня 2014 р. по квітень 2015 р. (включно), 6 079,36 грн. пеня за період 15.11.2014 р. по 30.08.2015 р., 156,83 грн. три проценти річних та 2 165,88 грн. інфляційні втрати за період 15.11.2014 р. по 30.08.2015 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

За приписами ст. 1 Закону України № 2633-ІV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про теплопостачання") тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду складала 6 079,36 грн..

Проте, під час розгляду даної справи відповідачем сплачено 400,00 грн. за теплову енергію, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції № 18 від 20.10.2015 р..

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 400,00 грн. між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5 679,36 грн. вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 156,83 грн. 3% річних та 2 165,88 грн. інфляційних втрат за період 15.11.2014 р. по 30.08.2015 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У п. 20 Договору визначено, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно ст. 1 Закону України № 686-XIV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення платні за спожиті комунальні послуги".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 079,36 грн. пені за період 15.11.2014 р. по 30.08.2015 р. (включно), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). Судом при перевірці розрахунку пені враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є частково обґрунтованим та підлягає частково задоволенню за наступного мотивування.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи часткове виконання боржником зобов'язань за Договором, а саме той факт, що відповідач забезпечив часткове погашення заборгованості, скрутне фінансове становище підприємства відповідача, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором не мали негативних наслідків у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 30%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 4 255,57 грн.. При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 679,36 грн. основного боргу, 4 255,57 грн. пені, 156,83 грн. 3% річних, 2 165,88 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем частково визнаються, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 400,00 грн. основного боргу провадження підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 823,79 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства "Машівський райунівермаг" (вул. Леніна, 126, смт. Машівка, 39400), ідентифікаційний код юридичної особи 31580415, р/р 260056858 в "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 260007148 в АК "Полтавабанк", МФО 331489, ідентифікаційний код юридичної особи 03338030 - 5 679,36 грн. основного боргу, 4 255,57 грн. пені, 156,83 грн. 3% річних, 2 165,88 грн. інфляційних втрат та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження в частині стягнення з відповідача 400,00 грн. основного боргу.

4. Відмовити у позові в частині стягнення з відповідача 1 823,79 грн. пені.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.