Рішення

від 19.10.2015 по справі 922/4696/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р.Справа № 922/4696/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейксме", м. Харків про стягнення 107782,49 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Вейксме" (далі - відповідач) звернулося ТОВ "Тіккуріла" (далі - позивач). У позові останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору поставки №WS0401091 від 26.07.2013 року у сумі 78314,70 грн. та пеню в сумі 29467,79 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором. Судові витрати, що складаються з 2155,65 грн. витрат на оплату судового збору та 6232,80 грн. витрат на правову допомогу, позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 21.08.2015 року було порушено провадження у справі та її розгляд був призначений на 23.09.2015 року о 10:45 год. Ухвалою суду від 23.09.2015 року розгляд справи був відкладений до 05.10.2015 року до 12:00 год.

05.10.2015 року за клопотанням відповідача строк розгляду спору був продовжений до 02.11.2015 року та розгляд справи було відкладено до 19.10.2015 року до 11:45 год.

В судовому засіданні 19.10.2015 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та особистий підпис представника відповідача на повідомленні про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 26 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТіккурілаВ» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ВейксмеВ» (далі - відповідач) був укладений договір поставки № 0401091 (далі - договір).

Згідно п. 1 вищевказаного договору позивач (постачальник) зобов'язувався протягом дії даного договору поставляти товар у відповідності до заявок відповідача (покупець), який зобов'язувався приймати товар та оплачувати його.

Протягом 2013 року обидві сторони виконували умови договору належним чином у зв'язку з чим, 20 січня 2014 року між ними була підписана додаткова угода № 2001/2014 до договору поставки № 0401091 та термін дії останньої продовжено до 31 грудня 2014 року.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 120388,84 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких досліджені судом та долучені до матеріалів справи. Видаткові накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару).

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

30.09.2014 року між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків між підприємствами, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 78314,70 грн.

Втім, відповідач за поставлений товар не розрахувався та заборгованість не оплатив.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 78314,70 грн., а позовні в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 29467,79 грн. за період з 30.09.2014 року по 04.08.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами спірного договору не передбачено можливість нарахування пені понад строк, встановлений ст. 232 ГК України, а відтак пеня відповідно до вимог чинного законодавства, має нараховуватися за кожний місяць окремо - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 13193,34 грн. за період з 30.09.2014 року по 31.03.2015 року (182 дні).

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 6232,80 грн. судових витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як роз'яснено у розділі 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України В«Про адвокатуруВ» .

Закон України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 розділу I цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як роз'яснено у п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» від 21.02.2013 року № 7, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №22/07/15 від 22.07.2015 року, за умовами якого позивач замовник доручає, а адвокат виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику адвокатські послуги по представленню інтересів замовника по питанням стягнення заборгованості з ТОВ "Вейксме" за договором поставки №WS0401091 від 26.07.2013 року.

У додатку № 1 до договору про надання правової допомоги №22/07/15 від 22.07.2015 року сторони погодили, що за виконання договору клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі 987,60 грн. за одну робочу годину.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 6232,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.08.2015 року №3118, яке долучено до матеріалів справи (а.с. 68).

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаною угодою, відповідає вимогам Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» .

З огляду на зазначене, відшкодування витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 526, 530, 546-551, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32-34, 35, 36, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейксме" (61072, АДРЕСА_1; поштова адреса: 61072, м. Харків, вул. Біологічна, 10, код ЄДРПОУ 36374114, п/р 26002010098308, МФО 300023, ПАТ "Укрсоцбанк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла" (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 14; поштова адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, офіс 230, код ЄДРПОУ 24726322, п/р 26002010530695, МФО 300023 у ПАТ В«УкрсоцбанкВ» в місті Києві) - заборгованість по Договору поставки № WS 0401091 від 26.07.2013 року у сумі 78314,70 грн., 13193,34 грн. пені, 1829,61 грн. судового збору та 6232,80 грн. витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 22.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_2