Рішення

від 26.10.2015 по справі 924/1652/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р.Справа № 924/1652/15

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Муляр Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Галенергобудпром", с. Дуліби Стрийського району Львівської області

до приватного акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 36 812,33 грн. заборгованості,

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 року порушено провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Галенергобудпром" с. Дуліби Стрийського району Львівської області до приватного акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 36 812,33 грн. заборгованості. Розгляд справи призначено на 26.10.2015 року.

В судове засідання 26.10.2015 року представник позивача не з'явився, 19.10.2015 року надіслав на адресу суду заяву №697 від 16.10.2015 року, у якій просить суд розглядати справу за наявними в ній доказами без участі представника ПАТ "Галенергобудпром"; позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач також не скористався правом участі свого представника в даному судовому розгляді, письмового відзиву на позов не надав, причин не вказав; належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується судовою повісткою від 08.10.2015 року.

Судом приймається до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 року №1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відтак, оскільки судом надано можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд не вбачає необхідності в відкладенні розгляду справи.

Згідно п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено наступне.

Постачальником - приватним акціонерним товариством „Шепетівський гранкар'єр „Пронекс” виставлено платнику публічному акціонерному товариству „Галенергобудпром” рахунки №215 від 29.12.2014 року та №0003 від 18.02.2015 року на оплату щебеню гранітного 5*20 мм на суму 25006,86 грн. та 15000,00 грн. відповідно.

Позивачем 06.01.2015 року перераховано відповідачу за щебінь гранітний згідно виписки з банківського рахунку від 06.01.2015 року 25 000,00 грн., та 18.02.2015 року – 10 000,00 грн. згідно виписки по особовим рахункам від 18.02.2015 року.

11.08.2015 року ПАТ „Галенергобудпром” направило ПрАТ „Шепетівський гранкар'єр „Пронекс” вимогу №493 від 10.08.2015 року про оплату (повернення) грошових коштів, у якій вимагає у семиденний строк погасити борг в сумі 35 000,00 грн. з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних та проценти за користування чужими коштами за весь період прострочення шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПАТ „Галенергобудпром”. Свою вимогу обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем домовленості з поставки щебеню гранітного на суму перерахованої попередньої оплати в розмірі 35000,00 грн.

Вказана вимога, як вбачається із поштового повернення про вручення рекомендованого відправлення, отримана відповідачем 18.08.2015 року.

Проте, оскільки ПрАТ "Шепетівський гранкар'єр" в добровільному порядку не повернуто суму перерахованої попередньої оплати, позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому просить також стягнути 3% річних та проценти за користування чужими коштами.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Пунктом 1 статті 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 - 6 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли господарські зобов'язання з поставки та, відповідно, оплати товару – щебеню гранітного, шляхом укладення у спрощений спосіб договору поставки.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виписками з банківських рахунків від 06.01.2015 року та 18.02.2015 року підтверджується перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати у розмірі 35 000,00 грн. Доказів поставки товару на всю чи частину вказаної суми матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем направлено відповідачу вимогу №493 від 10.08.2015 року, у якій вимагає в семиденний термін повернути суму попередньої оплати в розмірі 35 000,00 грн., 3% річних, втрати від інфляції та проценти за користування чужими коштами. Вимога №493 від 10.08.2015 року отримана відповідачем 18.08.2015 року.

Доказів повернення суми попередньої оплати сторонами не надано та матеріали справи не містять, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з ПрАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" 35 000,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених до стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Зобов'язання з повернення суми попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України, тому застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення втрат від інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суми попередньої оплати, не може вважитися правомірним (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 15.10.2013 року у справі №3-30гс13).

Таким чином, у стягненні 97,81 грн. 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати, слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 714,52 грн. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, нарахованими на суму попередньої оплати за весь період прострочення згідно ст. 536 ЦК України, ч. 4 ст. 232 ГК України, у розмірі, передбаченому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тобто, подвійної облікової ставки НБУ.

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не передбачено в договорі розмір процентів за користування чужими коштами, застосуванню підлягає ч. 6 ст. 231 ГК України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 4 ст. 232 ГК України передбачає, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Таким чином, до стягнення підлягає 866,85 грн. процентів за користування чужими коштами, обчислені в розмірі ставки НБУ за кожний день прострочення за період з 26.08.2015 року по 28.09.2015 року. У стягненні 847,67 грн. процентів за користування чужими коштами слід відмовити.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 35 000, 00 грн. попередньої оплати та 866,85 грн. процентів за користування чужими коштами. У стягненні 97,81 грн. 3% річних та 847,67 грн. процентів за користування чужими коштами слід відмовити.

Судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 34, 43, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства „Шепетівський гранкар'єр „Пронекс” (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Гранітна, 89, код 01373335) на користь публічного акціонерного товариства „Галенергобудпром” (Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Заводська, 27, код 00110191) 35000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч 00 грн. 00 коп.) попередньої оплати, 866,85 грн. (вісімсот шістдесят шість грн. 85 коп.) процентів за користування чужими коштами, 1 186,72 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість грн. 72 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                      М.В. Музика

Віддрук. у 3 прим.: 1- до справи; 2- позивачу (82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Заводська, 27) - рекомендованим з повідомленням про вручення; 3- відповідачу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Гранітна, 89) - рекомендованим з повідомленням про вручення