Постанова

від 22.10.2015 по справі 923/676/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р.Справа № 923/676/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: В.Б. Туренко

суддів: М.А. Мирошниченка, С.В. Таран (на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 29.09.2015р. №592 щодо повторного автоматичного розподілу справи, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2015р.)

при секретарі судового засідання: Е.М. Вєлковій

за участю представників сторін :

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства «Іолана»

на рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.2015 року

у справі № 923/676/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім»

до Фермерського господарства «Іолана»

про стягнення 1030230,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» звернулось до місцевого господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.07.2015р.) до Фермерського господарства «Іолана» про стягнення 1030230,37 грн., з яких: 885685,04 грн. - основного боргу, 82941,13 грн. - пені, 5927,95 грн. - 3% річних, 55676,25 грн. - інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-MA щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про його необґрунтованість.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.07.2015р. (суддя Александрова Л.І.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 27.07.2015р., позов задоволено повністю з мотивів його доведеності, стягнуто з відповідача на користь позивача 20604,61 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 06.08.2015р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2015р. (головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Мирошниченко М.А., Туренко В.Б.) апеляційна скарга прийнята до провадження із призначенням до розгляду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити в її задоволенні, рішення суду залишити без змін.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.09.2015р. клопотання ФГ «Іолана» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Новокаховському міському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Новокаховського міського суду Херсонської області.

07.09.2015р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ФГ «Іолана» про призначення судової почеркознавчої експертизи актів повернення сировини (30 шт.) - а.с. 119-120 т.2.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Поліщук Л.В. у відпустці, за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 29.09.2015р. №592 щодо повторного автоматичного розподілу справи, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2015р., справу №923/676/15 повторно розподілено на розгляд головуючого судді Туренко В.Б., суддів: Мирошниченка М.А., Таран С.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.09.2015р. у зазначеному складі суддів справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Клопотання відповідача від 07.09.2015р. про призначення судової почеркознавчої експертизи розглянуто судовою колегією в судовому засіданні 22.10.2015р. та відхилено, оскільки призначення почеркознавчої експертизи актів повернення сировини не стосується предмету спору у даній справі, так як зазначені акти повернення сировини складались на підставі договорів поставки, а не договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-MA, заборгованість по якому є предметом даного спору.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

08.08.2014р. між ФГ «Іолана» (Орендар) та ТОВ «Грін Тім» (Орендодавець) укладено договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №0808/2014-МА, згідно умов якого в оренду строком до 31.06.2015р. передано контейнер дерев'яний для зберігання овочевої продукції, який зберігається при відповідних температурних умовах та умовах вологості в приміщеннях Орендодавця. Приміщення, де зберігається орендована Тара знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7.

Відповідно до п.п. 2.1.-2.4. договору вартість оренди вказується в Специфікаціях до цього договору. Орендна плата за користування тарою нараховується починаючи з дати фактичного використання тари та закінчується останнім днем використання останньої одиниці тари. Орендна плата сплачується Орендарем в порядку оплати за наступний місяць зберігання до 25 числа поточного місяця. Вартість оренди за одиницю тари (контейнер) складає 120 грн., в т.ч. ПДВ 20%, за один місяць оренди.

У пункті 3.1.2. Орендар зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату.

За змістом п.п. 3.4.2.-3.4.3. договору Орендодавець має право збільшити ціну оренди, якщо вартість електроенергії збільшиться більш ніж на 10% від поточної вартості. У випадку прострочення строку оплати оренди тари більш ніж на 10 днів, Орендодавець має право забрати частину продукції, що знаходиться на зберіганні у Орендаря в рахунок сплати оренди. Вартість продукції, що вилучається на зберіганні у Орендаря в рахунок орендної плати визначається сторонами окремо та базується на ринковій вартості на 11-й день прострочення оплати Орендарем.

Пунктами 6.1., 6.2., 6.3. договору, встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань у відповідності до законодавства. При порушенні умов договору, винна сторона відшкодовує постраждалій стороні спричиненні збитки. За прострочення внесення оплати на розрахунковий рахунок Орендодавця більше ніж на 3 дні, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від суми заборгованості. Сплата неустойки не звільняє Орендаря від сплати орендної плати відповідно до умов договору (а.с. 15-17 т.1).

Як вбачається з специфікації від 08.08.2014р. № 1 до договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-МА Орендарю надається 2700 одиниць тари. Кількість тари може змінюватись в межах +/- 20% в залежності від об'єму продукції. Вартість оренди за одиницю тари (1 дерев'яний контейнер) складає 120 грн., в т.ч. ПДВ 20% за один місяць оренди. Тара призначена для зберігання цибулі золотистої. Строк дії специфікації до 31.06.2015р. (а.с. 18 т.1).

05.05.2015р. між ФГ «Іолана» (Боржник), ТОВ «Грін Тім» (Орендодавець) та МПП Фірмою «Ерідон» (Заставодержатель) укладено угоду про порядок погашення заборгованості до договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-МА, договору поставки від 06.03.2013р. №772/13/95, договору поставки від 18.03.2014р. №772/14/77, згідно якої з урахуванням того, що станом на 27.04.2015р. загальна сума заборгованості Боржника перед Орендодавцем за договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-МА складає 945508,28 грн., з яких 795291,17 грн. основна заборгованість, сторони дійшли згоди, а Заставодержатель надав згоду на відчуження Боржником майна, що є предметом застави (закладу) за договором закладу від 26.11.2014р. №11 на наступних умовах: продаж майна (цибулі) має здійснюватися на умовах попередньої оплати. Сума отримана від реалізації майна (цибулі) у якості попередньої оплати до моменту відвантаження майна (цибулі) має бути пропорційно спрямована (внесена Боржником) на погашення існуючої заборгованості Боржника перед, зокрема Орендодавцем, а саме 16,1 % від суми, отриманої від реалізації майна (цибулі), спрямовується на погашення заборгованості перед Орендодавцем - ТОВ «Грін Тім» (а.с. 38 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення боргу, який виник за актами виконаних робіт, а саме: №180 від 31.10.14 на суму 165655,81; №182 від 30.11.14 на суму 176040,00; №183 від 30.11.14 на суму 14909,33; №234 від 30.12.14 на суму 165650,32; №235 від 30.12.14 на суму 46240,00; №3 від 31.05.15 на суму 141433,55; №4 від 31.05.15 на суму 45295,48; №66 від 28.02.15 на суму 118448,57; №67 від 28.02.15 на суму 15660,00; №126 від 31.03.15 на суму 138035,52; №178 від 30.04.15 на суму 138035,52; №255 від 31.05.15 на суму 134745,73; №268 від 30.06.15 на суму 93683,66. Загальна сума складає 1393833,49 грн. (а.с. 41-50, 164-165 зворотній бік, 165 т.1).

Відповідачем здійснено оплату на загальну суму у розмірі 508158,45 грн. , що підтверджується виписками по рахунку, а саме від 07.11.14 на суму 165878,45; від 01.12.14 на суму 176040,00; від 19.01.15 на суму 120000,00; від 19.01.15 на суму 46240,00 (а.с. 20-27 т.1).

За твердженням ТОВ «Грін Тім», відповідач в порушення п. 2.3. договору, ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України частково виконав своє зобов'язання щодо внесення орендної плати, про що свідчать банківські виписки. Таким чином сума основної заборгованості станом на 01.07.2015р. становить 885685,04 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунку за оренду тари позивачем нараховано 5927,95 грн. річних у розмірі 3 % та 55676,25 грн. інфляційних втрат. Крім того, відповідно до п. 6.2. договору позивачем нараховано 82941,13 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. На думку ТОВ «Грін Тім», додаткова угода лише доповнює основний договір зобов'язанням відповідача, у випадку продажу свого майна (цибулі), отримані кошти направити пропорційно на оплату заборгованості перед позивачем та МПП Фірмою «Ерідон», проте жодним чином не звільняє від виконання зобов'язань, не дає відстрочення виконання, не встановлює нові строки виконання з основним договором. Тобто, відповідач й досі зобов'язаний здійснювати оплату в порядку передбаченому умовами основного договору й може безперешкодно провести безготівкову оплату на повне погашення заборгованості перед позивачем, за винятком грошових коштів, які будуть отримані від продажу заставного майна (цибулі) до моменту погашення заборгованості перед позивачем, які повинні розподілятися пропорційно між позивачем та МПП Фірмою «Ерідон». Також позивач послався, на положеннями закону, які регулюють відносини за договором оренди, пов'язують обов'язок орендаря оплатити вартість оренди за користування майном, а не за фактом передачі послуг на підставі акту.

За переконанням ФГ «Іолана», сума заборгованості станом на 22.04.2015р. складає 657255,65 грн., проте 05.05.2015р., тобто вже після подання позову між сторонами по справі та МПП Фірмою «Ерідон» укладено додаткову угоду про порядок погашення заборгованості до договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-МА, договору поставки від 06.03.2013р. №772/13/95, договору поставки від 18.03.2014р. №772/14/77, в якій останні дійшли згоди щодо суми та порядку погашення заборгованості, а тому підстави для примусового стягнення заборгованості з відповідача відсутні. Крім того, відповідач зазначив про недоведеність позивачем факту наявності заборгованості, оскільки додані до позову акти про надання послуг та акти звірки взаєморозрахунків не підписані відповідачем, а нарахування орендної плати залежить від здачі відповідачем на зберігання позивачу сільгосподарської продукції, яка зберігається в орендованій тарі.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд виходив з мотивів доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ФГ «Іолана» зазначило, що нарахування орендної плати залежить від дати передачі овочевої продукції на зберігання та від кількості зайнятої тари для її зберігання, проте судом не надано належної оцінки обставинам зникнення овочевої продукції з території ТОВ «Грін Тім» та тому факту, що досудове розслідування по кримінальному провадженню не закінчено, а відтак не встановлено час його скоєння, що унеможливлює здійснення обґрунтованого висновку щодо розрахунку суми заборгованості за невиконання умов договору. Розрахунки на які посилається позивач в обґрунтування основної суми заборгованості за орендовану тару для зберігання продукції, відповідно до специфікації №1-цибулі золотистої, проте позивачем надано щомісячні розрахунки за орендовану тару для зберігання капусти пекінської, що зі змісту вищевказаної специфікації не вбачається можливості оренди тари для зберігання такого виду овочевої продукції. Судом першої інстанції в порушення вимог ст. 43 ГПК України прийнято до уваги акти виконаних робіт за період з серпня 2014р. по червень 2015р. на загальну суму 1652306,66 грн., тоді як вказані акти складені та підписані лише представником позивача, докази які б підтверджували отримання відповідачем цих актів, в матеріалах справи відсутні. Зазначені акти були отримані відповідачем 03.07.2015р. на які відповідач надав письмові заперечення з моменту отримання із залученням їх до матеріалів справи. Твердження позивача про те, що повторно направлені на адресу відповідача акти наданих послуг містять відмітку про відмову відповідача від підпису спростовуються доданими до апеляційної скарги копіями таких актів без будь-якої відмітки та за підписом лише позивача. При винесенні рішення судом не враховано постанову Вищого господарського суду України від 11.08.2005р. у справі №14/483, якою скасовані всі попередні судові рішення з огляду на те, що предметом дослідження не став акт приймання-передачі виконаних робіт як первинний документ і, відповідно той факт, що підпис замовника відсутній та не засвідчений печаткою. Вищий господарський суд України зазначив, що цей факт викликає сумнів у можливості використання вказаного акту як належного доказу у контексті ст. 34 ГПК України. Підписання 05.05.2015р. додаткової угоди про порядок погашення заборгованості до договору оренди тари від 08.08.2014р. №0808/2014-МА, укладеної між сторонами по справі та МПП фірмою «Ерідон», згідно п. 1 якої відповідач визнав заборгованість перед позивачем у сумі 945508,28 грн. з яких 795291,17 грн. заборгованість по орендній платі, відбулося 05.05.2015р., до моменту коли стало відомо про зникнення продукції з території ТОВ «Грін Тім».

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника, які пов'язані із передачею та поверненням овочевої продукції за договорами постачання, оскільки вони не стосуються предмету позову. Відносини за цими договорами повинні вирішуватися в окремому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у т.ч. із договорів.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України господарські зобов'язання, що виникли на основі договору, існують впродовж його строку.

Зобов'язання в свою чергу, згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-МА за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

Частинами 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-МА не встановлено, що платежі за оренду тари Орендар повинен здійснювати на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт або виставленого Орендодавцем рахунку, не встановлено такого порядку здійснення розрахунків за договором найму (оренди) майна і нормами чинного законодавства, яке регулює дані правовідносини.

Незважаючи на це, ТОВ «Грін Тім» протягом всього часу знаходження майна в оренді, щомісячно здійснювало облік тари, складало акти виконаних робіт та надавало їх ФГ «Іолана» разом з рахунками до оплати.

Твердження відповідача стосовного того, що акти приймання робіт останньому взагалі не надавались не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки, по-перше, він здійснив часткові платежі за оренду тари з посиланням на номери рахунків, які надавались йому разом з актами; по-друге, положення закону, які регулюють відносини за договором найму (оренди) пов'язують обов'язок орендаря оплатити вартість оренди за користування майном, а не за фактом надання послуг на підставі акту.

Крім того, визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-МА підтверджується додатковою угодою від 05.05.2015р. про порядок погашення заборгованості до договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-МА, договору поставки від 06.03.2013р. №772/13/95, договору поставки від 18.03.2014р. №772/14/77, за якою заборгованість визначена окремо по кожному з цих договорів, та актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2015р. між ТОВ «Грін Тім» і ФГ «Іолана» (а.с. 38, 174 т.1).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача основного боргу за договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 08.08.2014р. №0808/2014-МА, який за розрахунком судової колегії становить 8856 7 5,04 грн. (1393833,49-508158,45). Отже, у розрахунку позивача, з яким погодився суд першої інстанції допущено арифметичну помилку у розрахунковій сумі основного боргу (замість 8856 7 5,04 зазначено 8856 8 5,04), а відтак рішення суду в частині визначення суми основного боргу підлягає зміні.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеної норми, перевіривши розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5927,95 грн. та інфляційних втрат в сумі 55676,25 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом п. 6.2 договору за прострочення внесення оплати на розрахунковий рахунок Орендодавця більше ніж на 3 дні, Орендар сплачує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , діючої на момент прострочення від суми заборгованості (без зазначення за кожен день прострочення) .

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою , яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Проаналізувавши норму ст. 549 ЦК України та зміст п. 6.2. договору, судова колегія дійшла висновку, що неустойка за прострочення Орендарем внесення орендної плати Орендодавцю більше ніж на 3 дні встановлена договором є штрафом, а не пенею, який не залежить від кількості днів прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язнь» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, відповідальність у вигляді пені повинна бути передбачена договором, що у даному випадку немає місця, а тому вимога про її стягнення в сумі 82941,13 грн. є безпідставною.

Судовою колегією здійснено розрахунок неустойки (штрафу) за порушення виконання зобов'язань з оплати орендних платежів, який становить 1402,77 грн. (а.с. 158-159), а відтак стягненню з відповідача підлягає саме ця сума як штраф.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відхиляються судовою колегією, а відтак підстави для її задоволення відсутні, проте вбачає підстави для зміни оскарженого рішення в частині визначення розміру суми основного боргу та стягнення пені.

Таким чином, оскаржене рішення суду підлягає зміні, а позов частковому задоволенню.

З урахуванням того, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судові витрати за апеляційний перегляд відповідачу не відшкодовуються, стягненню підлягає судовий збір за позовом пропорційно сумі задоволених вимог і становить 18973,64 грн. (2% від 948682,01).

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства «Іолана» відмовити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 21.07.2015р. у справі №923/676/15 змінити, виклавши резолютивну частину в слідуючій редакції:

« 1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Іолана» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» заборгованість в загальній сумі 948682,01 грн., в т.ч. 885675,04 грн. - основного боргу, 1402,77 грн. - штрафу, 5927,95 грн. - 3% річних, 55676,25 грн. - інфляційних та судовий збір в сумі 18973,64 грн.

3.В іншій частині позову відмовити»

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 26.10.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя М.А. Мирошниченко

Суддя С.В. Таран