Постанова

від 21.10.2015 по справі 916/1652/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р.Справа № 916/1652/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Журавльова О.О.

ОСОБА_1

(склад колегії суддів змінено відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 22.09.2015р. №573 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.09.2015р.)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 21.10.2015р.:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача-1: ОСОБА_3, за довіреністю;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_4, за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства В«ОленаВ»

на рішення господарського суду Одеської області

від 17 червня 2015 року

по справі №916/1652/15

за позовом: Приватного підприємства В«ОленаВ»

до відповідачів: 1. Комунального підприємства В«ОдестранспарксервісВ»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю В«ОдеспассервісВ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Одеської міської ради

про визнання недійсним договору балансоутримання місць паркування від 23.01.2015р. №06/П-СЛ-2015/03-01

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.10.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. по справі №916/1652/15 (суддя: Шаратов Ю.А.) відмовлено у задоволенні позову ПП "Олена" до КП "Одестранспарксервіс" та ТОВ "Одеспассервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Одеської міської ради про визнання недійсним договору балансоутримання місць паркування від 23.01.2015р. №06/П-СЛ-2015/03-01, з посиланням на те, що судом не прийнято доводів позивача про те, що укладання договору балансоутримання місць паркування від 23.01.2015р. № 06/П-СЛ-2015/03-01 суперечить ст.ст. 764, 777 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. №214/П-СЛ-20132/03-01 (укладений між позивачем та відповідачем-1) не містить жодних істотних умов договору найму (оренди держаного та комунального майна, оренди землі), зокрема, умовами цього договору не передбачається передача у строкове платне користування об'єкта оренди та його повернення, а також сплата орендної плати з урахуванням її індексації, а отже не є за своєю правовою природою договором оренди, а відтак, до нього не можуть бути застосовані положення ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо його продовження на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Також, з тих самих підстав, до цього договору не можуть бути застосовані й норми ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін після закінчення строку його дії. До того ж, договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. № 214/П-СЛ-20132/03-01 не містить умов про його автоматичне продовження або щодо наявності у оператора (позивача) переважного права на укладення нового договору на новий термін після закінчення строку його дії. За таких обставин, укладення між КП "Одестранспарксервіс" та ТОВ "Одеспассервіс" договору балансоутримання місць паркування від 23.01.2015р. № 06/П-СЛ-2015/03-01 жодним чином не порушує прав позивача, зокрема, і як сторони договору балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. № 214/П-СЛ-20132/03-01.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ПП "Олена", в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. по справі №916/1652/15, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції не надано належної оцінки посиланням позивача стосовно того, що об'єктом найму є об'єкт благоустрою міста, як специфічний об'єкт найму, а не земельна ділянка, що повністю відповідає вимогам чинного цивільного законодавства (ст. 759, 760 Цивільного кодексу України). Судом не прийнято до уваги, що під експлуатацією майданчика для паркування розуміється використання його для паркування транспортних засобів, зокрема й паркування транспортних засобів ПП "Олена", її співробітників та клієнтів, у відповідності з п. 5.5 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі. Майданчик для платного паркування розглядається чинним законодавством, як об'єкт права власності територіальної громади та об'єкт благоустрою, який виходячи з вимог ст. 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" може передаватися у користування, тобто майданчик для паркування може бути самостійним об'єктом договору найму. Слід зазначити, що укладений договір балансоутримання, не зважаючи на свою назву, не є договором про передачу майна на баланс, або договором балансоутримання. Суд прийшов до неправильного висновку, що укладений сторонами договір балансоутримання є договором про надання права оператору на здійснення діяльності із паркування транспорту, оскільки, на думку скаржника, частина правочину щодо передання позивачу права на здійснення діяльності з паркування є нікчемною, а Правила та Положення (спеціальне законодавство, що регулює відносини з користування майданчиками для паркування) передбачають лише надання майданчиків для паркування у користування з метою паркування автомобілів, і не передбачають права на здійснення діяльності. Укладений між сторонами договір є договором найму майданчика для паркування. З аналізу предмета договору найму, передбаченого ст. ст. 259, 260 Цивільного кодексу України, та предмету договору балансоутримання, укладеного між позивачем і відповідачем, виходить, що за своєю правовою природою та суттю вони регулюють одні й ті самі відносини - відносини найму. Таким чином, переважне право наймача на укладення договору на новий строк прямо передбачено ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України.

16.10.2015р. від Комунального підприємства В«ОдестранспарксервісВ» до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач-1 не погоджується з доводами апеляційної скарги, залишити рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-2 в судове засідання 21.10.2015р. не з'явився, про час, дату, та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.09.2015р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП "Олена", заслухавши представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2013р. між КП "Одестранспарксервіс" (уповноважена особа) та ПП "Олена" (оператор) укладено договір балансоутримання місць паркування № 214/П-СЛ-20132/03-01 (арк. спр. 12-17 т. І) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., рішення Одеської міської ради від 23.12.2011р. № 1631-VI "Про затвердження Правил благоустрою території м. Одеса" у новій редакції, рішення Одеської міської ради від 22.11.2011р. № 1534-VI, рішення Одеської міської ради від 08.04.2011р. № 520-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси", рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. № 1251-VI "Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі".

Згідно з п. 1.1, 1.2 вказаного договору уповноважена особа надає право оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (майданчик для паркування) загальною площею 302,50 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Старосінна, 2-35 (302,5 кв.м.). Оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку передбаченому договором.

За п.п. 6.1., 6.2. даного договору термін дії договору визначається на період з 01.05.2013р. по 31.12.2014р., дія договору припиняється після закінчення строку, на який договір було укладено.

25.11.2014р. ПП "Олена" направило на адресу КП "Одестранспарксервіс" лист №89 від 25.11.2014р., в якому пропонувало продовжити дію договору до 12.08.2016р. шляхом укладення додаткової угоди до договору (додана до листа).

КП "Одестранспарксервіс" відповіді на лист ПП "Олена" щодо продовження строку дії договору не надало.

17.01.2015р. ПП "Олена" подало до КП "Одестранспарксервіс" лист №98 від 29.12.2014р., в якому просило пролонгувати договір на таких же умовах.

23.01.2015р. між КП "Одестранспарксервіс" (уповноважена особа) та ТОВ "Одеспассервіс" (оператор) укладено договір балансоутримання місць паркування № 06/П-СЛ-2015/03-01 (арк. спр. 115-120 т. І) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", ст. 268-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., рішення Одеської міської ради від 27.08.2014р. № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції", рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. № 1251-VI "Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі", згідно із п.п. 1.1, 1.2, 6.1 якого уповноважена особа надає право оператору організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (майданчик для паркування) загальною площею 315,00 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Старосінна, 2-35 (315 кв.м.), оператор здійснює обслуговування (експлуатацію) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі та порядку передбаченому договором, термін дії договору визначено сторонами на період з 01.02.2015р. по 31.12.2017р..

Укладення договору балансоутримання місць паркування № 06/П-СЛ-2015/03-01 від 23.01.2015р. між КП "Одестранспарксервіс" (уповноважена особа) та ТОВ "Одеспассервіс" (оператор), який, на думку ПП "Олена", не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права (переважне право на продовження договору балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. № 214/П-СЛ-20132/03-01, укладеного між КП "Одестранспарксервіс" та ПП "Олена") та охоронювані законом інтереси ПП "Олена", стало підставою для звернення ПП "Олена" до господарського суду з позовною заявою до КП "Одестранспарксервіс" та ТОВ "Одеспассервіс" про визнання недійсним договору балансоутримання місць паркування № 06/П-СЛ-2015/03-01 від 23.01.2015р., укладеного між КП "Одестранспарксервіс" (уповноважена особа) та ТОВ "Одеспассервіс", з посилання при цьому на ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ст.ст. 764, 777 Цивільного кодексу України, ст. 188, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як стверджує позивач, договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. № 214/П-СЛ-20132/03-01, укладений між КП "Одестранспарксервіс" та ПП "Олена", містить в собі ознаки декількох договорів, а саме найму (оренди) та оренди землі, тому договір, укладений 23.01.2015р. між КП "Одестранспарксервіс" (уповноважена особа) та ТОВ "Одеспассервіс" (оператор) договір балансоутримання місць паркування № 06/П-СЛ-2015/03-01 суперечить статтям 764, 777 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Згідно із частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Отже вказана частина містить лише відсильні (бланкетні) норми, і для її застосування необхідним є встановлення іншої норми в актах цивільного законодавства, якій би суперечив зміст правочину.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що предмет спірного договору, яким ПП В«ОленаВ» надано право організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування не може визнаватися як найм (оренда) майна або речового права.

Щодо наявності у спірному договорі ознак договору оренди землі, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» від 10.04.1992 № 2269-XII, з наступними змінами та доповненнями, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частинами першої, другою статті 10 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» від 10.04.1992 № 2269-XII, з наступними змінами та доповненнями, встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України В«Про оренду земліВ» від 06.10.1998 № 161-XIV, з наступними змінами та доповненнями).

Частиною першою статті 15 Закону України В«Про оренду земліВ» від 06.10.1998 № 161-XIV, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Колегія суддів зазначає, що договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013 № 214/П-СЛ-20132/03-01 не містить жодних істотних умов договору найму (оренди держаного та комунального майна, оренди землі). Зокрема, умовами цього договору не передбачається передача у строкове платне користування об'єкта оренди та його повернення, а також сплата орендної плати з урахуванням її індексації.

Відтак, договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013 № 214/П-СЛ-20132/03-01 не є за своєю правовою природою договором оренди, таким чином, до нього не можуть бути застосовані положення частини першої статті 764 Цивільного кодексу України та частини другої статті 17 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» щодо його продовження на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. З аналогічних підстав до цього договору не можуть бути застосовані норми частини першої статті 777 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 17 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» , частини першої статті 33 Закону України В«Про оренду земліВ» щодо переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін після закінчення строку його дії.

При цьому, апеляційний господарський суд акцентує увагу на тому, що договір балансоутримання місць паркування від 20.05.2013р. № 214/П-СЛ-20132/03-01 не містить умов про його автоматичне продовження або щодо наявності у оператора переважного права на укладення нового договору на новий термін після закінчення строку його дії.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що укладення між КП „ОдестранспарксервісВ» і ТОВ „ОдеспассервісВ» договору балансоутримання місць паркування від 23.01.2015 № 06/П-СЛ-2015/03-01 жодним чином не порушує прав позивача, зокрема, і як сторони договору балансоутримання місць паркування від 20.05.2013 № 214/П-СЛ-20132/03-01.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. по справі №916/1652/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП В«ОленаВ» - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 17.06.2015р. по справі №916/1652/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 26.10.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Журавльов О.О.

Суддя Ліпчанська Н.В.