Постанова

від 04.09.2015 по справі 804/8844/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2015 р. Справа № 804/8844/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративни позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.02.2015 р. №18-21.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він уклав договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 10.12.2013 р., який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та на підставі вказаного договору відбувся перехід права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на орендованій ним земельній ділянці до нового власника нежитлового приміщення - ОСОБА_5. Оскільки відповідно до положень пункту 269.1.2, пункту 269.1 стаття 269 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі, а він з моменту відчудження нежитлового приміщення не є землекористувачем в розумінні Земельного та Податкового кодексів України, то договір оренди від 28.05.2009 р. є припиненим відповідно до закону, а нарахування відповідачем податкового зобов'язання позивачу щодо орендної плати є неправомірним .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав зазначених у ньому.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що положеннями Закону України В«Про оренду земліВ» не встановлено автоматичне припинення дії договору оренди, укладеного попереднім власником, до того ж не передбачено автоматичне укладення іншого договору оренди чи про заміну особи орендаря за попереднім договором особою - новим власником. Право на оренду передбачає вчинення юридично значимих дій, необхідних для його реалізації. Відповідно до вимог вищезазначеного закону у разі припинення договору позивач зобов'язаний був повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором. Таким чином, договір земельної ділянки не може припинятись без фактичного повернення земельної ділянки орендодавцю, а новий договір не може бути укладено без волевиявлення нового власника об'єкта нерухомості, розташованій на такій земельній ділянці. Представник відповідача, зазначив, що підставою для сплати орендної плати є договір оренди земельної ділянки, який позивачем не припинено.

15.08.15 р. представники сторін подали клопотання до суду про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 травня 2009 р. між ОСОБА_3 та Дніпропетровською міською радою був укладений Договір оренди землі, яка знаходиться за адресою: по вул. Комсомольській, 53, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 2017.

Згідно з п.1.1 данного Договору Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по вул. Комсомольській, 53 (Бабушкінський р-н) і зареєстрована в Державному реєстру земель за кадастровим номером 12101100000:02:408:0108.

Відповідно до п.2.1 данного Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1458 га.

У пункті 2.2 данного Договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до п.3 ОСОБА_6 приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:408:0108 від 28.05.2009р. частина земельної ділянки огороджена залізобетонною огорожею, на земельній ділянці розташовано одноповерхову капітальну будівлю, двоповерхову капітальну будівлю з одноповерховими капітальними прибудовами входом у підвал та приямками, по земельній ділянці проходить лінія електромережі, по земельній ділянці проходить теплотраса, на земельній ділянці існують багаторічні дерева у великій кількості та поріст.

Судом встановлено, що 10.12.2013 року позивач уклав з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про що зареєстровано запис в реєстрі №507.

Так, відповідно до п.1.1. цього договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність придатне для використання за призначенням нежитлове виробниче приміщення, що знаходяться за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Комсомольська, будинок 53 (п'ятдесят три)і сплачує за нього грошову суму, визначену цим Договором.

Нежитлове виробниче приміщення розташоване на земельній ділянці, яка згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-120073182013 від 04.10.2013 року, виданого державним кадастровим реєстратором ОСОБА_7 управління Держземагентва у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, має площу 0,1458 (нуль цілих одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім десятитисячних) гектара, кадастровий ноиер: 1210100000:02:408:0108.

Відповідно до п. 10 Продавець стверджує, що земельная ділянка на якій розташоване нежитлове виробниче приміщення, не приватизована, Державний акт на землю він не одержував. Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу та ст.120, 121, 124, 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку може переходити до покупця на підставі цивільно - правових угод, а право користування на праві договору оренди. Обов'язок нового власника нежитлового виробничого приміщення оформити в установленому порядку право власності або оренди на земельну ділянку .

Судом встановлено, що 24.03.2015р. ОСОБА_3 отримано рекомендованим листом Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.02.2015р. №158-21 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області , у якому донараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 107 541, 28 грн та установлено граничний розмір сплати у 60 днів.

Не погоджуючись з податковим повідомлення - рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

19.06.2015 року відповідачем було прийняте рішення про результати розгляду скарги у листі від 19.06.2015 року № 5910/Д/99-99-10-01-02-25, яким податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення. Рішення отримано позивачем 25.06.2015 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомлення - рішення позивач звернуся до адміністративного суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірних відносин суд зазначає наступне. Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, справляння плати за землю до 01.01.2011 року - Законом України від 03.07.1992 № 2535 - XII В«Про плату за землюВ» , а після 01.01.2011 року Податковий кодексом .

Згідно з приписами статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, які відповідно до статті 287 Податкового кодексу України сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Положенням статті 287 Податкового кодексу України також передбачено, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до сттаті 116 Земельного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За загальним правилом статтей 125, 126 Земельного Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Однак, перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці статті 120 Земельного кодексу та ст. 377 Цивільного кодексу України .

Так, відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Особливості припинення та виникнення права користування земельною ділянкою встановлені статтями 120 та 141 Земельного кодексу .

Відповідно до положень статті 120 у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування на земельну ділянку :

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Положення наведених норм чітко встановлють, що до особи, яка набула право власноті на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці преходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщенні.

Аналогічну позицію займає Вищий адміністративний суд України ухвалі від 22.04.2010 року по справі № К-13021/07 (А27/132) та Верховний Суд України в постанові від 24.12.2010 року по справі № 21-59а10.

Судом також встановлено, що пунктами 12.3, 12.4 договору оренди землі від 28.05.2009 р. визначені підстави для припинення договору: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб; смерті фізичної особи-орендаря, а також в інших випадках, передбачених законом, а саме спеціальною нормою Земельного кодексу України встановленої у пункті е) статті 141 Земельного кодексу - набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Окремо у пункті 12.5 вищезазначеного договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за : взаємною згодою сторін та рішенням суду.

Враховуючи те, що шляхом продажу об'єкту нерухомого майна інша особа набула права власності на даний об'єкт, то наведене є законною підставою для припинення земельних відносин за Договором, з огляду на вказані норми матеріального права.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Судом встановлено , що п.10 Договору купівлі продажу нежитлового приміщення від 10.12.2013 року на нового власника нежитлового виробничого приміщення покладений обов'язок оформити в установленому порядку право власності або оренди на земельну ділянку.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, договір оренди землі від 28.05.2009, укладений між Дніпропетровською міською радою та позивачем припинив свою дію, у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на будівлю, що розташована на орендованій земельній ділянці.

Новий власник нежитлового виробничого приміщення та фактичний користувач земельної ділянки мав звернутися до Дніпропетровської міської ради та ініціювати укладення нового договору оренди.

Отже, оскільки законом чітко встановлені підстави припинення договору оренди (зокрема, набуття іншою особою права власності на будівлю, яка розташована на земельній ділянці), то договір не потребує його припинення шляхом розірвання сторонами, оскільки він і так є припиненим відповідно до закону.

Таким чином, нарахування позивачу податковим органом податкового зобов'язання щодо орендної плати є не правомірним, оскільки договір оренди землі від 28.05.2009 р. є припиненим відповідно до закону, та не потребує вчинення якихось додаткових дій з боку сторін договору, в тому числі і укладення угоди про його розірвання.

В розумінні податкового законодавства платником податку за землю є земелекористувачі земельної ділянки, а судом в ході розгляду справи встановлено, що позивач не є землекористувачем з 10.12.2013 р. , оскільки за договором купівлі - продажу нежитлового приміщення від 10.12.2013 р. до набувача- іншої особи, а саме ОСОБА_5 перейшло право користування земельною ділянкою у межах, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, то за вказаних обставин, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.02.2015р. №18-21

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 ( паспорт: серія ЕК 539987, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 12 вересня 1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Дніпропетровська обл., с.Ювілейне, вул. Зоряна, буд. 2, поштового індексу 52005) судові витрати по справі, а саме : сплачений при поданні цього позову судовий збір у сумі 215 грн . 09 коп ( двісті п'ятнадцять гривень дев'ять копійок)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2015 року

Суддя ОСОБА_1