Постанова

від 01.09.2015 по справі 804/8450/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 р. Справа № 804/8450/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача : ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домнасервіс" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015 р. № НОМЕР_1.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домнасервіс» (надалі - «позивач») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015р. № НОМЕР_1, прийняте Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області(надалі - «відповідач») та відшкодувати витрати на оплату судового збору за рахунок Державного бюджету.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки, викладені в пункті 3.2 ОСОБА_2 перевірки №322/22.01/30643589 від 22.05.2015р., а також в пункті 1 висновку цього ОСОБА_2 перевірки, а саме: в частині тверджень щодо непідтвердження реальності здійснення операції придбання техноеласту та праймеру у ТОВ «Касторс» є безпідставними, що свідчить про протиправність прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015р. №0000952204. Оскільки твердження відповідача щодо нереальності здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Касторс» є такими, що ґрунтуються лише на припущеннях й не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними первинними документами. Позивач зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, а у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. До того ж у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки та порушено порядок її проведення.

Представник позивача у судовому засідання підтримав адміністративний позов та просив задовольнити позов з підстав , зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у письмових запереченнях, в яких зазначив, що висновки за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ В«Домнасервіс В» від 22.05.2015 р. № 322/22.01/30643589 за період жовтень 2014 р. є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, оскільки перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання контрагент постачальник ТОВ В«ПАН МАРКЕТИНГВ» - ТОВ В«ПЛАТІНУМ ІНТЕРПРАЙЗ ЛТДВ» - ТОВ В«ДЖЕТ МІКСВ» - ТОВ В«КасторсВ» - ТОВ В«Домнасервіс В» . Отже, підприємством ТОВ В«Домнасервіс В» уклало з ТОВ В«КасторсВ» договір без мети реального настання правових наслідків ( фіктивний правочин ст..234 ЦКУ ) з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України та завищено суму податкового кредиту за жовтень 2014 р. у розмірі ПДВ 93388, 27 грн. У письмових запереченнях подав до суду клопотання про розгляд без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Домнасервіс» ( код ЄДРПОУ 30643589 ) зареєстроване 17.12.1999 р. виконавчим комітетом Криворізької міської ради народних депутатів за адресою: 50006, Дніпропетровська область, м. Кривий ріг, вул. Цимлянська, буд. 3, перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є, зокрема, платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що в період з 18.05.2015р. по 21.05.2015р. на підставі наказу №403 від 18.05.2015р. та направлення на перевірку №466/22.01 від 18.05.2015р., виданих Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, головним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_4 згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.1, 4, 5 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81 та п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проводилась позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Домнасервіс» (код за ЄДРПОУ 30643589) з питань достовірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Трест Донбасремонт» (код ЄДРПОУ 36252790) за серпень 2014 року з ТОВ «ТПК Памір» (код ЄДРПОУ 38031983) за жовтень 2014р. та з ТОВ «Касторс» (код ЄДРПОУ 39286974) за жовтень 2014р.,

За результатами перевірки було складено ОСОБА_2 №322/22.01/30643589 від 22.05.2015р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Домнасервіс» (код за ЄДРПОУ 30643589) з питань достовірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Трест «Донбасремонт» (код ЄДРПОУ 36252790) за серпень 2014 року з ТОВ «ТПК Памір» (код ЄДРПОУ 38031983) за жовтень 2014р. з ТОВ «Касторс» (код ЄДРПОУ 39286974) за жовтень 2014р.» (надалі - ОСОБА_2 перевірки), у пункті 1 висновку якого зазначено, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: не підтвердження реальності здійснення операцій придбання ТМЦ у ТОВ «Касторс», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 93 388 грн. 27 коп., в т.ч. по періодам: жовтень 2014р. на суму 93 388 грн. 27 коп.

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивачем на адресу відповідача були надані заперечення вих.№579 від 08.06.2015р. на акт №322/22.01/30643589 від 22.05.2015р. «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Домнасервіс» (код за ЄДРПОУ 30643589) з питань достовірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Трест «Донбасремонт» (код ЄДРПОУ 36252790) за серпень 2014 року з ТОВ «ТПК Памір» (код ЄДРПОУ 38031983) за жовтень 2014р. з ТОВ «Касторс» (код ЄДРПОУ 39286974) за жовтень 2014р.»

15.06.2015 р. відповідач надав відповідь у листі від 15.06.2015р. №1188/10/04-82-22-01 «Про результати розгляду заперечень» у якому зазначив, що висновки за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Домнасервіс» від 22.05.2015р. №322/22.01/30643589 за період жовтень 2014р. є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з ТОВ «Касторс» податковим органом зазначено наступне : відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання контрагент постачальник ТОВ В«ПАН МАРКЕТИНГВ» - ТОВ В«ПЛАТІНУМ ІНТЕРПРАЙЗ ЛТДВ» - ТОВ В«ДЖЕТ МІКСВ» - ТОВ В«КасторсВ» - ТОВ В«Домнасервіс В» .

На підставі вищезазначеного ОСОБА_2 перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015р. №0000952204, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93 388 грн. 00 коп., нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 46 694 грн. 00 коп.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; виключено; виключено; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Суд вважає, що висновки викладені в акті перевірки є помилковими, а реальність виконання господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Касторс» підтверджується з огляду на наступне.

01.10.2014р. між ТОВ «Касторс», в якості постачальника, та між позивачем - ТОВ «Домнасервіс», в якості покупця, було укладено договір №01/10/14 поставки товару (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язувався поставати у власність, а покупець прийняти та оплатити матеріали та обладнання, іменоване надалі «Товар», найменування, кількість, асортимент якого зазначаються сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з специфікацією №1 додатку до договору від 01.10.2014р. ТОВ «Касторс» взяло на себе зобов'язання з поставки техноеласту ЕКП 5.2, техноеласту ЕКП 4,95 та праймеру на загальну суму 560 329 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ на суму 93 388 грн. 27 коп.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій з ТОВ «Касторс» у жовтні 2014р. з поставки вищезазначеного товару позивачем до суду були надані копії договору поставки товару № 01/10/14 від 01.10.2014 р з додатками, заявки №1, видаткової накладної № К-00000559 від 31.10.2014 р., прибуткового ордеру № 42 від 31.10.2014 р., податкової накладної № 559 від 31.10.2014р., довіреності від 22.10.2014р. №1474, сертифікатів відповідності №UA 1.090.0112170-14 та № UA 1.090.0023245-14, ТТН № 599 та № 599-1 від 31.10.2014р., рахунку № К-00000559 від 16.10.2014р., платіжних доручень від 14.11.2014р. №2030, від 17.12.2014р. №2245, від 23.01.2015р. №161, від 09.02.2015р. №251 та №252, від 31.03.2015р. №548 та від 24.04.2015р. №686. ( а.с. 47-66)

З матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкова накладна, видаткова накладна, платіжні доручення, тощо, як встановлено вище). Складена контрагентом податкова накладна відповідає вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Судом встановлено, що в ОСОБА_2 перевірки не міститься жодних застережень чи зауважень щодо відсутності або неналежного оформлення будь-яких первинних документів між позивачем та його контрагентом проте зазначено, що ТОВ «Домнасервіс» в ході перевірки надані наступні товарно - транспортні накладні, щодо транспортування товару : від 31.10.2014 року № 599, від 31.10.2014 року № 599 - 1 та сертифікати відповідності та додатки на придбаний товар від ТОВ« Касторс», тобто поставлений товар відповідає ГОСТам і технічним умовам, прийняти на Україні на момент поставки, тобто такі документи у ТОВ «Домнасервіс» є в наявності .

ОСОБА_5 перевірки, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для встановлення відповідачем порушень з боку позивача та донарахування йому спірного грошового зобов'язання стала неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання: контрагент постачальник ТОВ «ПАН МАРКЕТИНГ» (код ЄДРПОУ 38931597) - ТОВ «ПЛАТІНУМ ЕНТЕРПРАЙЗ ЛТД» (код ЄДРПОУ 39129040) - ТОВ «ДЖЕТ МІКС» (код ЄДРПОУ 39182538) - ТОВ «Касторс» (код ЄДРПОУ 39286974) - ТОВ «Домнасервіс» - контрагенти покупці.

На час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Касторс» був зареєстрований в установленому порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичної особи та виступав правоздатним учасником господарських правовідносин, мав спеціальну податкову правосуб'єктність,був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується витягом № 1426544500714 з реєстру платників ПДВ.

Також з ОСОБА_5 перевірки вбачається, що згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість між ТОВ «Касторс» та ТОВ «Домнасервіс» не встановлено розбіжностей. Суми ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ «Домнасервіс», до податкового зобов'язання ТОВ «Касторс» включено.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02.06.2011р. №742/11/13-11 висловив позицію з приводу того, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку та що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, в т.ч. і Податковий кодекс України, не передбачають відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником пода тків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема, у своїх ухвалах № К-24505/10 від 15.09.2011 р., № К-46076/09 від 08.11.2011 р. та № К-1837/10 від 09.11.2011 р.

Вказана правова позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини».

Правова позиція Європейського суду відображена , зокрема, в рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Отже, зобов'язання контрагенту позивача, тим більше його контрагентів, не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентом.

Таким чином, придбавши товари для використання у власній господарській діяльності та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ, позивач правомірно набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо не підтвердження реальності спірних операцій, суд зазначає, що наданими позивачем документами спростовуються висновки зазначені в акті перевірки №322/22.01/30643589 від 22.05.2015 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 16.06.2015 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 71, 87, 94, 158-163,167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративним позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Домнасервіс" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015 р. № НОМЕР_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.06.2015 р. № НОМЕР_1, прийняте Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Домнасервіс" (50006, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Цимлянська , б.3 , код ЄДРПОУ 30643589) судові витрати по справі, а саме : сплачений при поданні цього позову судовий збір у сумі 280 грн.16 коп. (двісті вісімдесят гривень 16 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2015 року

Суддя ОСОБА_1