Постанова

від 30.09.2015 по справі 804/8318/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р. Справа № 804/8318/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Летучій Г.І. за участю: представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Лайф» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що на підставі акту перевірки №67/04-10-22-02-38/01526 від 16.06.2015 року Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області складено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.06.2015 року на суму 1 281 013 грн. Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки винесене відповідачем з порушенням норм законодавства та прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати прийняте Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість на суму 1 281 013 грн., у тому числі основного платежу в сумі 1 024 810 грн., та штрафних санкцій в сумі 256 203 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що дійсно Західно-Донбаською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аква-Лайф» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Протрансмаш» (код ЄДРПОУ 39357589), ТОВ «Бенкер ідея» (код ЄДРПОУ 39357531), ТОВ «Кварта союз» (код ЄДРПОУ 38882482) за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року. За результатами перевірки складено акт №67/04-10-22-02-38/01526 від 16.06.2015 року. На підставі акту перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення №0000182202 від 25.06.2015 року за відсутність об'єктів оподаткування при отриманні товару від ТОВ «Протрансмаш» на загальну суму ПДВ у розмірі 1 024 809,8 грн.

Таким чином, винесене Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0000182202 від 25.06.2015 року є цілком вірним та законним, а тому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Лайф» (код ЄДРПОУ 38101526) перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що у зв'язку з надходженням постанови слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві лейтенанта податкової міліції ОСОБА_3 від 21.05.2015 року в кримінальному провадженні №3201510008000027 від 19.05.2015 року про призначення позапланової документальної перевірки, на підставі п.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.п.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) ОСОБА_4 головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту окремих платників управління податкового аудиту було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аква-Лайф», (код ЄДРПОУ 38101526), по взаємовідносинам з ТОВ «Протрансмаш» (код ЄДРПОУ 39357589), ТОВ «Бенкер ідея» (код ЄДРПОУ 39357531), ТОВ «Кварта союз» (код ЄДРПОУ 38882482) за період з 01.01.2015 р. по 30.04.2015 р.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті №67/04-10-22-02-38/01526 від 16.06.2015 року, а саме: відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. при отриманні товару від ТОВ «Протрансмаш» (39357589) на загальну суму ПДВ у розмірі 1 024 809,8 грн.

- березень 2015 р. - 314 701,4 грн.;

- квітень 2015 р. - 710 108,4 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182202 від 25.06.2015 р. за відсутність об'єктів оподаткування при отриманні товару від ТОВ «Протрансмаш» на загальну суму ПДВ у розмірі 1 024 809,8 грн., у тому числі основного платежу в сумі 1 024 810 грн., та штрафних санкцій в сумі 256 203 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №0000182202 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

В силу п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

Судом встановлено, що в ході перевірки посадовим особам ТОВ «Аква-Лайф» було вручено запити: №1 від 09.06.2015 року про надання первинних документів щодо здійснення господарських взаємовідносин з контрагентами.

Так, ТОВ «Аква-Лайф» до перевірки було надано: договір поставки продукції від 01.03.2015 року №01032015 від ТОВ «Протрансмаш»; видаткові накладні; договір про надання послуг від 01.11.2013 року №1, за яким ТОВ «Аква-Лайф» - замовник, ФОП ОСОБА_5 - експедитор, та ТТН на перевезення придбаного товару у кількості 13 шт. на загальну суму ПДВ у розмірі 6 148 859 грн.

Взаємовідносини з ТОВ «Протрансмаш» (код ЄДРПОУ 39357589) за договором поставки продукції від 01.03.2015 р. №01032015.

ТОВ «Аква-Лайф» - покупець, ТОВ «Протрансмаш» - продавець. Сплата продукції - протягом 90 календарних днів з дня прибуття товару на склад. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом.

В судовому засіданні було встановлено, що ТОВ «Аква-Лайф» не надано до перевірки оборотно-сальдових відомостей або інших бухгалтерських регістрів, довіреності або накази про призначення матеріально-відповідальних осіб, які повинні здійснювати прийом-передачу ТМЦ, акти приймання-передачі товарів, отриманих від ТОВ «Протрансмаш» у березні, квітні 2015 року.

Як під час перевірки, так і під час судового розгляду, позивачем платіжних банківських документів щодо оплати ТОВ «Протрансмаш» вартості отриманого товару згідно договору №01032015 від 01.03.2015 року, взагалі не надано.

Відповідно до наданої форми 20-ОПП «Відомості про об'єкти оподаткування» ТОВ «Протрансмаш» до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві, оподаткування за адресою: 49069, м.Дніпропетровськ, вул.Г.Сталінграда не значиться.

Отже за відсутності пункту навантаження, товар не міг бути навантаженим у зазначений у товарно-транспортних накладних автомобіль, а звідси не міг бути й отриманий ТОВ «Аква-Лайф».

В акті перевірки зазначено, що виписані ТТН на постачання товару від ТОВ «Протрансмаш» не можна вважати належно оформленими, оскільки не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню місце розвантаження та ставлять під сумнів факт перевезення товару. Перевезення оформлювалось товарно-транспортними накладними, з зазначенням в них вантажовідправника, вантажоодержувача та автомобільного перевізника. Між трьома юридичними особами виникали господарські взаємовідносини, проте підприємство-перевізник не скріпило дану операцію печаткою. На наданих для перевірки товарно-транспортних накладних відсутня печатка автомобільного перевізника.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з таким висновком податкового органу проте, що товари від ТОВ «Протрансмаш» фактично не поставлені, тому ТОВ «Аква-Лайф» сума ПДВ не мало права на віднесення до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, якщо товари фактично не поставлені то вони не можуть бути використані у господарських операціях.

В акті перевірки також зазначено, що згідно ІС «Податковий Блок», Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма І ДФ) кількість працюючих ТОВ «Протрансмаш» становить 1 особа. Звітність з ПДВ ТОВ «Протрансмаш» до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві за квітень місяць 2015 року не подавалась.

В акті перевірки зазначається, що від слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві отримано інформацію в якій зазначено, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015100010000077 від 19.05.2015 р., внесеному до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.27, 212 ч.3 та ст.205 ч.2 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що невстановлені слідством особи, в період 2014-2015 р.р., з метою прикриття незаконної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки, створили та придбали суб'єкти підприємницької діяльності, які входять до категорії «податкова яма», а також ряд суб'єктів підприємницької діяльності, що входять до категорії «транзитних підприємств», що заподіяло великої матеріальної шкоди, та в 2015 році, діючи від імені зазначених суб'єктів підприємницької діяльності, сприяли умисному ухиленню від сплати податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки на загальну суму понад 320 млн.грн., що є особливо великим розміром.

В постанові про призначення документальної позапланової перевірки від 21 травня 2015 року, зокрема зазначено, що ТОВ «Стандартпром» (код ЄДРПОУ 39537440), ТОВ «Діанеткс» (код за ЄДРПОУ 39463222), ТОВ «Лаконс Груп» (код за ЄДРПОУ 39357615) та ТОВ «Аделакс» (код за ЄДРПОУ 39568788) виписали та зареєстрували протягом 2015 року податкові накладні на загальну суму 1 843 543 377 грн. в тому числі ПДВ 307 257 230 грн. на адресу ТОВ «Протрансмаш» (код 39357589), ТОВ «Бенкер ідея» (код 39357531), ТОВ Кварта союз» (код 38882482), які в свою чергу сформували податковий кредит для підприємства реального сектору економіки, які є вигодонабувачами, в тому числі - ТОВ «Аква-Лайф» (код 38101526).

Так, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають з ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без, здійснення реальної господарської діяльності, шляхом придбання фіктивного товару та створення штучного податкового кредиту та валових витрат.

Тобто, вказані угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Таким чином, у позивача були відсутні об'єкти оподаткування, які підпадають під визначення п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України від 02.12.2010 р. при отриманні товару від ТОВ «Протрансмаш».

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно із ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №0000182202, прийняте відповідачем, винесене на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

За таких обставин, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити та стягнути з ТОВ «Аква-Лайф» на користь Державного бюджету України решту ставки судового збору в розмірі 4 384,8 грн. Оскільки позивачем за подання до суду адміністративного позову було сплачено 487,20 грн., що становить 10 відсотків ставки судового збору, а загальна ставка судового збору по даній справі становить 4 872 грн., які встановлюються згідно Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ (з подальшими змінами та доповненнями).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Лайф» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Лайф» на користь Державного бюджету України решту ставки судового збору в розмірі 4 384,8 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 05 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_6