Постанова

від 22.10.2015 по справі 826/15495/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 жовтня 2015 року № 826/15495/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба Плюс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альба Плюс» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.06.2015 № 0003502202.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновки, викладені в Акті перевірки є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак і винесене на їх підставі податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на необґрунтованість та безпідставність.

29.09.2015р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.

Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Альба-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено Акт №447/26-54-22-02/30683050 від 21.05.2015 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Альба-Плюс» (код ЄДРПОУ 50683050) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014» (далі - акт перевірки від 21.05.2015).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Альба-Плюс» пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, п. 149.1 ст.149, пп. 159.1.2 п. 159.1 ст.159 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту відповідачем складене податкове повідомлення - рішення від 09.06.2015 № 0003502202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Альба-Плюс» збільшено суму грошового з зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 420 706, 00 грн. (за основним платежем: 2 736 565,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 684 141,00 грн.).

Категорична незгода позивача з правомірністю податкового повідомлення - рішення та обґрунтованістю доводів, викладених контролюючим органом у акті перевірки, зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Завданням адміністративного суду у межах спірних правовідносин є перевірка правомірності (легальності) рішень відповідача, з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вже було судом встановлено, підставою винесення податкового повідомлення - рішення 09.06.2015 № 0003502202 слугували доводи відповідача про порушення позивачем пп. 134.1.1. п. 134.1., пп. 135.5.5. п. 135.5. ст. 135, п. 149.1. ст. 149, пп. 159.1.2. п. 159.1. ст. 159 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та заниження внаслідок цього суми податку на прибуток підприємств на 2 736 565,00 грн., у тому числі: - за 2012 рік (1-й квартал 2012 року) на суму 237 623,00 грн.; - за 2013 рік на суму 505 780,00 грн.; - за 2014 рік на суму 1 993 162,00 грн.

Також у акті перевірки наявний висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат на суму безнадійної дебіторської заборгованості, термін позовної давності по якій минув, у першому кварталі 2012 року на суму 1 131 536,00 грн. внаслідок порушення позивачем пп. 159.1.2. п. 159.1. ст. 159 ПК України.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача як підставі для прийняття оскаржуваного рішення, суд виходив із наступного.

Як зазначено в Акті перевірки від 21.05.2015, в ході перевірки встановлено, що станом на 01.01.2012 по бухгалтерському рахунку « 631 розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахується дебіторська заборгованість по контрагентах: - ЗАТ «Торговий дім «УГБ» (код ЄДРПОУ 32138016) - 1 080 622, 38 грн.; - ТОВ «Юніонгласс» (код ЄДРПОУ 34361119) - 50913, 36 грн.

Дебіторська заборгованість по взаємовідносинах із ЗАТ «Торговий дім «УГБ» в сумі 1080 622,38 грн. виникла внаслідок здійснення позивачем авансового платежу за поставку товару на підставі договору поставки товару № 17/01 від 17.01.2006 та не поставки оплаченого товару контрагентом.

Проте, в ході судового розгляду справи підтверджено, що позивачем вживались заходи по врегулюванню вказаної заборгованості. Так, Рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2010 у справі № 4/093/10 постановлено стягнути з ЗАТ «Торговий дім «УГБ» на користь ТОВ «Альба-Плюс» борг в сумі 1 080 622,38 грн. 16.08.2010 на виконання вказаного рішення видано наказ. Постановою відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ від 30.12.2010 № ВП 21460746 припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду у зв'язку з тим, майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, відсутнє, кошти на розрахункових рахунках відсутні, встановити місцезнаходження боржника неможливо.

Отже, вказана заборгованість набула статусу безнадійної з 31.12.2010. Цього факту не заперечує і відповідач, у своєму акті перевірки від 21.05.2015, зазначивши, що заборгованість набула статусу безнадійної у 4 кварталі 2010 року.

Дебіторська заборгованість по взаємовідносинах з ТОВ «Юніонгласс» в сумі 50 913,36 грн. виникла внаслідок здійснення позивачем авансового платежу за поставку товару на підставі договору поставки товару № 1 від 12.09.2006 та непоставки оплаченого товару контрагентом. Заходи з врегулювання та примусового стягнення заборгованості ТОВ «Альба- Плюс» не здійснювалися. Таким чином, строк позовної давності по вказаній заборгованості сплинув у 2010 році.

Отже, дебіторська заборгованість позивача по обох контрагентах - ЗАТ «Торговий дім УГБ» і ТОВ «Юніонгласс» - набула статусу безнадійної у 2010 році.

Таким чином, на час здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентами - ЗАТ «Торговий дім УГБ» і ТОВ «Юніонгласс» був чинним Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (втратив чинність з 01.04.2011).

Як встановлено п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент вчинення про відносин, що перевірялись відповідачем) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Матеріали справи свідчать, при настанні першої події - внесенні суми передоплати за товар (авансових платежів) - 1 080 622,38 грн. і 50 913, 36 грн. відповідно - були віднесені позивачем до валових витрат, як того вимагає вказана норма Закону, чинного на момент здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до пп. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Тобто, зазначена норма Закону передбачала, що сума передоплати за товар відноситься платником податку до валових витрат при настанні однієї з подій: здійснення передоплати (авансового платежу) за товар; - набуття дебіторською заборгованістю статусу безнадійної (у разі, якщо такі витрати не були віднесені до валових по факту здійснення передоплати).

Однак, посилання відповідача на пп. 12.1.5. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд визнає необґрунтованими, оскільки положення цієї норми Закону стосуються правовідносин, у яких платник податку покупець отримав товар і не розрахувався за нього, тобто має непогашену кредиторську заборгованість. У спірних же правовідносинах має місце дебіторська заборгованість покупця, де покупець оплатив товар, але не отримав його .

Таким чином, відповідач у Акті перевірки від 21.05.2015 посилається на ті норми податкового законодавства, які даний вид правовідносин не регулюють, що суперечить приписам ст. 19 Конституції України, ст.21 Податкового кодексу України.

Поряд з цим, в ході судового розгляду справи, судом встановлено, що в спірних правовідносинах відповідач втратив право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків у зв'язку із спливом строку давності в 1095 днів, який згідно з п. 102.1. ст. 102 ПК України почав перебіг з 08.02.2011 - дня подачі ТОВ «Альба-Плюс» до ДПІ в Оболонському районі м. Києва Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік - та закінчився 08.02.2014.

Так, згідно з п. 102.1. ст. 102 ПК України якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням викладеного, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 159.1.2. п. 159.1. ст. 159 ПК України шляхом завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 1-й квартал 2012 року, на суму 1131 536,00 грн. є не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Водночас, висновки відповідача про заниження задекларованих позивачем показників у рядку 03 Декларації «Інші доходи» на загальну суму 13 735 120,00 грн., у тому числі у 2013 році на суму 2 661 999,00 грн. та у 2014 році на суму 11 073 121,00 грн., спростовані наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альба-Плюс» зареєстроване як юридична особа 06.12.1999, взяте на облік як платник податків у ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 07.12.1999, основними видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору № 000044 на поставку товару від 03.01.2012, укладеного з ТОВ «Торговий дім «Гомельскло - Україна», позивач здійснював оптову закупівлю товару - скла листового полірованого для подальшої оптової/роздрібної його реалізації.

За умовами договору поставка товару здійснювалася залізничним транспортом до станції МЧД Київ-Дніпровський Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 15.

Згідно з договорами зберігання б/н від 30.12.2013 та № 376 від 31.12.2014, укладеними державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (зберігач), останнє здійснювало відповідальне зберігання товару, придбаного позивачем у ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» - «скла в ящиках», на належному зберігачу майданчику, розташованому на станції МЧД Київ-Дніпровський за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 15.

Відповідно до умов договору від 30.12.2013, укладеного між позивачем та Державним територіально - галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» виконувалися навантажувально - розвантажувальні роботи під час приймання товару (скла) від постачальника та при відвантаженні його покупцям, що оформлялося відповідними нарядами.

Фактичні обставини справи свідчать, що у періоді, що перевірявся, з 01.01.2012 по 31.12.2014, серед покупців скла листового полірованого контрагентами позивача (покупцями) були ТОВ «Преміум -Дон» на підставі на договору поставки № 000093 від 20.09.2013 і ТОВ «ТВК Скло» на підставі договору поставки №000109 від 03.12.2013.

Так, між ТОВ «Альба-Плюс» (постачальник) і ТОВ «Преміум-Дон» (покупець) був укладений договір поставки № 000093 від 20.09.2013 (надалі також - договір № 000093) на поставку товару - скла листового полірованого (код УКТ ЗЕД 7005293590, 7005103000).

Згідно п. 7.1. договору № 000093 строк його дії встановлений до 31.12.2015.

За умовами договору кількість та асортимент товару визначаються у рахунках - фактурах (п. 1.2.), а розрахунки здійснюються в безготівковому порядку шляхом 100% передоплати суми, яка вказана в рахунку - фактурі на окрему поставку (п. 2.2.).

Відповідно до пункту 4 договору строк поставки становить 14 календарних днів з моменту одержання передоплати. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткових накладних.

Факт реального здійснення поставки за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: від 23.09.2013 № РН-0000734, від 25.09.2013 № РН-0000735, від 26.09.2013 № РН-0000736, від 21.10.2013 № РН-0000840, від 21.10.2013 № РН-0000841, від 13.11.2013 № РН-0000872, від 14.11.2013 № РН-0000876, від 15.11.2013 №РН-0000882, від 18.11.2013 № РН-0000885, від 21.11.2013 № РН-0000902 та від 22.11.2013 № РН-0000903; рахунками - фактурами: № СФ-0000821 від 20.09.2013, № СФ-0000841 від 24.09.2013, № СФ- 1000854 від 25.09.2013, № СФ-0000963 від 17.10.2013, №СФ-0000964 від 17.10.2013, № СФ 1001028 від 31.10.2013, № СФ-0001049 від 05.11.2013, № СФ-0001070 від 11.11.2013, № СФ- 0001071 від 11.11.2013, № СФ-0001105 від 18.11.2013, № СФ-0001112 від 20.11.2013; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2): № 153 від 23.09.2013, № 157 від 24.09.2013, № 162 від 26.09.2013, № 178 від 21.10.2013, № 179 від 21.10.2013, № 189 від 13.11.2013, № 193 від 14.11.2013, № 201 від 15.11.2013, № 206 від 18.11.2013, № 212 від 21.11.2013, № 215 від 22.11.2013; нарядами на навантажувально - розвантажувальні роботи: № 018419 від 23.09.2013, № 018423 від 25.09.2013, № 018424 від 25.09.2013, № 018425 від 26.09.2013, № 018471 від 22.10.2013, № 018495 від 13.11.2013, № 018497 від 13.11,2013, № 018498 від 14.11.2013, № 018499 від 14.11.2013, № 018044 від 15.11.2013, № 018500 від 15.11.2013, № 018043 від 18.11.2013, № 017284 від 22.11.2013.

При цьому, проведення оплати поставленого товару на умовах, визначених договором поставки №000093 від 20.09.2013 (100% передоплата), підтверджується банківськими виписками АТ «Укрсиббанк» від 23.09.2013 № БВ-0000178, від 25.09.2013 № БВ-0000180, від 26.09.2013 № БВ-0000181, від 21.10.2013 № БВ-0000198, від 13.11.2013 № БВ-0000215, від 14.11.2013 № 0000216, від 15.11.2013 № БВ-0000217, від 18.11.2013 № БВ-0000218, від 21.11.2013 № БВ- 0000221, від 22.11.2013 № БВ-0000222.

Поряд з цим підтверджено, що податкові накладні № 120 від 23.09.2013, № 137 від 25.09.2013, № 147 від 26.09.2013, № 96 від 21.10.2013, № 97 від 21.10.2013, № зо від 13.11.2013, № 42 від 14.11.2013, № 52 від 15.11.2013, №58 від 18.11.2013, № 80 від 21.11.2013, № 88 від 22.11.2013, були належним чином позивачем оформлені та зареєстровані в у ЄРПН.

Вищезгадані податкові накладні відображені також у реєстрах виданих та отриманих ТОВ Альба-Плюс» податкових накладних за вересень, жовтень та листопад 2013 року.

Також в межах судового розгляду справи підтверджено, що між ТОВ «Альба-Плюс» (постачальник) та ТОВ «ТВК Скло» (покупець) був укладений договір поставки № 000109 від 03.12.2013 на поставку товару - скла (код УКТ ЗЕД 7005293590, 7005103000).

Згідно з п. 7.1. договору строк його дії встановлений до 31.12.2015.

За умовами договору кількість та асортимент товару визначаються у рахунках - фактурах (п. 1.2.), а розрахунки здійснюються в безготівковому порядку шляхом 100% передоплати суми, яка вказана в рахунку-фактурі на окрему поставку (п. 2.2.).

Відповідно до пункту 4 договору строк поставки становить 14 календарних днів з моменту одержання передоплати. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткових накладних.

Факт реального здійснення поставки за вказаним договором протягом грудня 2013 року - 2014 року підтверджується: видатковими накладними: від 03.12.2013 № РН-0001002, від 12.12.2013 № РН- 0001003, від 16.12.2013 № РН-0001005, від 19.12.2013 № РН-0001004, від 30.12.2013 № РН- 0001044, від 30.12.2013 № РН-0001046, від 23.01.2014 № РН-0000039 0000058, від 21.02.2014 № РН-0000056, від 17.03.2014 № РН-0000145, від 09.04.2014р. № РН-0000162, 09.04.2014р. № РН-0000163, від 14.04.2014р. № РН-0000175 0000221, від 08.05.2014 № РН-0000251, від 13.05.2014 № РН-0000255, від 13.05.2014 № РН- 0000263, від 13.05.2014 № РН-0000265, від 15.05.2014 № РН-0000268, від 19.05.2014 № РН- 0000271, від 19.05.2014 № РН-0000272, від 26.05.2014 № РН-0000285, від 26.05.2014 № РН- 0000286, від 28.05.2014 № РН-0000299, від 30.05.2014 № РН-0000305, від 30.05.2014 № РН-0000306, від 30.05.2014 № РН-0000307, від 12.06.2014 № РН-0000338, від 12.06.2014 № РН- 0000339, від 12.06.2014 № РН-0000340, від 12.06.2014 № РН-0000341, від 18.06.2014 № РН- 0000348, від 18.06.2014 № РН-0000349, від 18.06.2014 № РН-0000350, від 20.06.2014 № РН- 0000357, від 20.06.2014 № РН-0000358, від 20.06.2014 № РН-0000359, від 23.06.2014 № РН- :000364, від 23.06.2014 № РН-0000365, від 23.06.2014 № РН-0000366, від 26.06.2014 № РН- 1000378, від 26.06.2014 № РН-0000379, від 27.06.2014 № РН-0000408, від 01.07.2014 № РН0000411, від 01.07.2014 № РН-0000412, від 01.07.2014 № РН-0000413, від 07.07.2014 № РН0000428, від 10.07.2014 № РН-0000434, від 15.07.2014 № РН-0000441, від 15.07.2014 № РН-0000442, від 18.07.2014 № РН-0000455, від 18.07.2014 № РН-0000456, від 18.07.2014 № РН-0000457, від 23.07.2014 № РН-0000476, від 23.07.2014 № РН-0000477, від 29.07.2014 № РН- 0000497, від 04.08.2014 № РН-0000536, від 04.08.2014 № РН-0000537, від 06.08.2014 №РН-0000543, від 06.08.2014 № РН-0000544, від 13.08.2014 № РН-0000573, від 13.08.2014 № РН-0000574, від 15.08.2014 № РН-0000586, від 15.08.2014 № РН-0000587, від 22.08.2014 № РН-0000618, від 22.08.2014 № РН-0000619, від 28.08.2014 № РН-0000632, від 02.09.2014 № РН-0000666, від 02.09.2014 № РН-0000667, від 08.09.2014 №РН-0000674, від 08.09.2014 № РН- 0000675, від 09.09.2014 № РН-0000678, від 12.09.2014 № РН-0000695, від 12.09.2014 № РН- 0000696, від 18.09.2014 № РН-0000706, від 18.09.2014 № РН-0000707, від 29.09.2014 № РН-0000737, від 30.09.2014 № РН-0000765, від 01.10.2014 № РН-0000770, від 06.10.2014 № РН- 0000789, від 06.10.2014 № РН-0000790, від 17.10.2014 № РН-0000825, від 29.10.2014 № РН- 0000883, від 29.10.2014 № РН-0000884, від 17.11.2014 № РН-0000954, від 17.11.2014 № РН-0000955, від 17.11.2014 № РН- 0000956, від 27.11.2014 № РН- 0001001, від 27.11.2014 № РН- 0001002, від 27.11.2014 № РН- 0001003; рахунками - фактурами: № СФ-0000023 від 20.01.2014, № СФ-0000061 від 07.02.2014р., № СФ-0001271 від 21.02.2014, № СФ-0000120 від 06.03.2014, № СФ-0000121 від 06.03.2014, №СФ-0000143 від 14.03.2014, № СФ 0000146 від 17.03.2014, № СФ-0000225 від 09.04.2014, СФ-0000259 від 16.04.2014, № СФ-0000307 від 30.04.2014, № СФ-0000153 від 19.03.2014, № СФ-0000171 від 25.03.2014, № СФ-0000243 від 14.04.2014, № СФ-0000258 від 16.04.2014, №СФ-0000308 від 30.04.2014, № СФ-0000318 від 07.05.2014, № СФ-0000338 від 15.05.2014, №СФ-0000345 від 19.05.2014, № СФ-0000352 від 20.05.2014, №СФ-0000362 від 22.05.2014, №СФ-0000366 від 22.05.2014, № СФ-0000370 від 23.05.2014, №СФ-0000373 від 26.05.2014, №СФ-0000399 від 02.06.2014, № СФ-0000403 від 03.06.2014, №СФ-0000409 від 30.05.2014, №СФ-0000422 від 11.06.2014, № СФ-0000423 від 11.06.2014, №СФ-0000432 від 05.06.2014, №СФ-0000450 від 19.06.2014, № СФ-0000453 від 19.06.2014, № СФ-0000459 від 13.06.2014, №СФ-0000462 від 23.06.2014, № СФ-0000465 від 25.06.2014, № СФ-0000479 від 23.06.2014, №СФ-0000488 від 27.06.2014, № СФ-0000491 від 01.07.2014, № СФ-0000492 від 25.06.2014, №СФ-0000497 від 01.07.2014, №СФ-0000498 від 01.07.2014, №СФ-0000506 від 03.07.2014, №СФ-0000509 від 03.07.2014, №СФ-0000520 від 07.07.2014, №СФ-0000526 від 07.07.2014, № СФ-0000537 від 10.07.2014, № СФ-0000544 від 14.07.2014, №СФ-0000548 від 15.07.2014, №СФ-0000578 від 22.07.2014, №СФ-0000584 від 22.07.2014, №СФ-0000585 від 22.07.2014, № СФ-0000648 від 05.08.2014, № СФ-0000676 від 11.08.2014, № СФ-0000700 від 14.08.2014, №СФ-0000705 від 15.08.2014, №СФ-0000719 від 19.08.2014, № СФ-0000720 від 19.08.2015, №СФ-0000731 від 21.08.2014, № СФ-0000736 від 21.08.2014, №СФ-0000747 від 27.08.2014, №СФ-0000802 від 09.09.2014, №СФ-0000817 від 11.09.2014, № СФ-0000820 від 11.09.2014, №СФ-0000834 від 17.09.2014, № СФ-0000851 від 19.09.2014, № СФ-0000891 від 29.09.2014, №СФ-0000900 від 30.09.2014, № СФ-0000921 від 03.10.2014, № СФ-0000929 від 07.10.2014, №СФ-0001006 від 20.10.2014, № СФ-0001049 від 27.10.2014, №СФ-0001083 від 03.11.2014, №СФ-0001104 від 05.11.2014, №СФ-0001129 від 12.11.2014, №СФ-0001156 від 19.11.2014, №СФ-0001168 від 20.11.2014; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 0312 від 03.12.2013, № 2301 від 23.01.2014, № 702 від 07.02.2014, № 2101 від 21.02.2014, №1703 від 17.03.2014, № 904 від 09.04.2014, № 105 від 01.05.2014, № 106 від 01.06.2014, № 207 від 26.06.2014, № 107 від 01.07.2014, № 108 від 01.08.2014, № 109 від 01.09.2014, № 111 від 01.11.2014; товарно - транспортними накладними: № 218 від 03.12.2013, №219 від 12.12.2013, №220 від 16.12.2013, №221 від 19.12.2013, №222 від 30.12.2013, №223 від 30.12.2013, №148 від 23.01.2014, №149 від 14.02.2014, №150 від 21.02.2014, №151 від 17.03.2014, №151 від 09.04.2014, №152 від 09.04.2014, №152 від 14.04.2014, №153 від 30.04.2014, №154 від 08.05.2014, №155 від 13.05.2014, №156 від 13.05.2014, №157 від 13.05.2014, №158 від 15.05.2014, №159 від 19.05.2014, №160 від 19.05.2014, №161 від 26.05.2014, №162 від 26.05.2014, №163 від 28.05.2014, №164 від 30.05.2014, №165 від 30.05.2014, №166 від 30.05.2014, №167 від 12.06.2014, №168 від 12.06.2014, №169 від 12.06.2014, №170 від 12.06.2014, №171 від 18.06.2014, №172 від 18.06.2014, №173 від 18.06.2014, №174 від 20.06.2014, №175 від 20.06.2014, №176 від 20.06.2014, №177 від 23.06.2014, №178 від 23.06.2014, №179 від 23.06.2014, №180 від 26.06.2014, №181 від 26.06.2014, №182 від 27.06.2014, №183 від 01.07.2014, №184 від 01.07.2014, №185 від 01.07.2014, №186 від 07.07.2014, №187 від 10.07.2014, №188 від 15.07.2014, №189 від 18.07.2014, №190 від 18.07.2014, №191 від 18.07.2014, №192 від 23.07.2014, №193 від 23.07.2014, №194 від 29.07.2014, №195 від 04.08.2014, №196 від 04.08.2014, №197 від 06.08.2014, №198 від 06.08.2014, №199 від 13.08.2014, №200 від 13.08.2014, №201 від 15.08.2014, №202 від 15.08.2014, №203 від 22.08.2014, №204 від 22.08.2014, №205 від 28.08.2014, №206 від 02.09.2014, №207 від 02.09.2014, №208 від 08.09.2014, №209 від 08.09.2014, №210 від 09.09.2014, №211 від 12.09.2014, №212 від 12.09.2014, №213 від 18.09.2014, №214 від 18.09.2014, №215 від 29.09.2014, №216 від 30.09.2014, №217 від 01.10.2014, №218 від 06.10.2014, №219 від 06.10.2014, №220 від 17.10.2014, №221 від 29.10.2014, №222 від 29.10.2014, №223 від 17.11.2014, №224 від 17.11.2014, №225 від 17.11.2014, №226 від 27.11.2014, №227 від 27.11.2014, №228 від 27.11.2014.

В ході судового розгляду справи встановлено, що проведення оплати поставленого товару на умовах, визначених договором поставки №000109 від 03.12.2013 (100% передоплата), підтверджується банківськими виписками АТ Укрсиббанк» за період з 03.12.2013 по 28.11.2014, наявними у матеріалах судової справи.

Натомість, відповідач виходив із того, що грошові кошти в сумі 2 104 551, 30 грн., які надійшли позивачу від ТОВ «Преміум-Дон» у 2013 році, та грошові кошти в сумі 11 630 568,29 грн., які надійшли від ТОВ «ТВК Скло», зокрема, у грудні 2013 року в сумі 557 447,41 грн. та у 2314 році в сумі 11 073 120,88 грн., відносяться не до доходів від операційної діяльності, до яких їх відніс позивач, а до інших доходів, оскільки, є безповоротною фінансовою допомогою.

Така позиція контролюючого органу мотивована тим, що надані позивачем до перевірки первинні документи (рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки, податкові накладні тощо) не підтверджують факту поставки товару за договорами поставки, тобто не підтверджують реальності передачі товару від постачальника до замовника.

Водночас, відповідач не виключає суму в розмірі 13 735 120,00 грн. із рядка Декларації 02 «Доходи від операційної діяльності», зазначаючи, що товар відвантажений не тим замовникам, які вказані у договорах, видаткових накладних та іншій первинній документації, «невстановленим» замовникам. Тобто, податковий орган не заперечує і, навпаки, визнає той факт, що операції з поставки товару відбулися.

За наслідком розгляду справи, доводи відповідача про заниження ТОВ «Альба-Плюс» інших доходів у 2013-2014р.р. на загальну суму 13 735 120,00 грн. спростовані, з огляду про наступне.

За змістом статті 135 ПК України у редакції, що діяла протягом 2013-2014 років, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 (дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (п. 13 7.1.)), на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, та складаються з: - доходу від операційної діяльності, який визначається в розмірі договірної контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг , у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) (пп. 135.4.1.); - інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України інші доходи включають: суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Згідно з пп. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Проте, відповідач зазначав, що при аналізі ланцюга продажу товарів відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено подальшої реалізації скла (код товару згідно УКТ ЗЕЛ 7005293590, 7005103000) Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум-Дон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК Скло».

В розрізі наведеного, суд звертає увагу на те, що Законом України від 07.07.2011 № 3609-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України по вдосконаленню окремих норм Податкового кодексу України» (набув чинності з 06.08.2011) внесені зміни до п. 201.1. ст. 201 ПК України, відповідно до яких, зокрема, перелік обов'язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, доповнений новим реквізитом «код товару згідно з УКТ ЗЕД» (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)». До форми податкової накладної були внесені відповідні зміни, затверджені наказом Мінфіну України від 01.11.2011 № 1379.

Положеннями ст. 215 ПК України конкретизований перелік підакцизних товарів та їх коди згідно з УКТ ЗЕД, а тому при здійсненні операцій з поставки підакцизних товарів вказані коди мають відображатися у податковій накладній.

Класифікація товарів, ввезених на митну територію України для цілей митного оформлення, здійснювалася відповідно до вимог Митного кодексу України, УКТ ЗЕД, що являється товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», та з урахуванням Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Державної митної служби від 30.12.2010 № 1561.

Для вдосконалення діяльності з класифікаційної роботи та тлумачення термінів і класифікаційних вимог в УКТ ЗЕД листом Держмитслужби України від 05.03.2013 р. № 11.1/2- 16.2/2165-ЕП були впроваджені Методичні рекомендації щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД.

Так, при здійсненні операцій з імпортованими товарами при складанні податкової накладної у графі «код товару згідно з УКТ ЗЕД» має зазначатись код УКТ ЗЕД, вказаний у ГТД, якою були оформлені такі товари при ввезенні їх на митну територію України незалежно від того, чи є їх продавець безпосереднім імпортером.

З урахуванням викладеного, починаючи з 06.08.2011, при реалізації раніше придбаного імпортованого чи підакцизного товару платники податку - продавці, які не являються безпосередніми імпортерами чи виробниками вказаних товарів, у випадку, коли податкова накладна, на підставі якої такі товари були придбані, не містить код згідно УКТ ЗЕД по таких товарах, самостійно визначають код товару згідно з УКТ ЗЕД і зазначають його в податковій накладній.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД (для імпортованих та підакцизних товарів) повинен вказуватись по всьому ланцюгу постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар або стають частиною нового внаслідок виробництва, обробки, переробки тощо. У випадку, коли внаслідок такого виробництва, обробки, переробки тощо створений новий підакцизний продукт, йому присвоюється новий відповідний код згідно з УКТ ЗЕД.

Тобто, із аналізу наведених норм слідує висновок про те, що код імпортованого або підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД залишається незмінним та, відповідно, може бути відслідкований по ланцюгу продажу товару на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних лише за наявності наступних умов: такий товар реалізований покупцем далі, іншому покупцю, без здійснення його обробки, переробки, перетворення тощо.

З системного аналізу чинного законодавства вбачається, що відсутність у податкових накладних коду товару згідно УКТ ЗЕД 7005293590, 7005103000 не виключає того факту, що придбане у позивача скло (код УКТ ЗЕД 7005293590, 7005103000) могло бути реалізоване ТОВ «Преміум-Дон» і ТОВ «ТВК Скло» у переробленому вигляді, відповідно, з іншими кодами УКТ ЗЕД, або ж взагалі знаходиться на складах, наприклад, на підставі договорів схову, відповідального зберігання тощо, укладених з іншими суб'єктами господарювання.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Так, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, позивач не зобов'язаний нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом.

Разом з тим, щодо доводів відповідача про відсутність у ТОВ «Альба-Плюс» документів, що підтверджують фактичне перевезення товару в пункти призначення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Із наведеного слідує, що договір поставки не включає в себе зобов'язання постачальника з доставки товару покупцю.

Згідно з п. 4.1. договорів поставки № 000093 від 20.09.2013 та № 000109 від 03.12.2013 перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткових накладних.

Тобто, умовами договорів не передбачено обов'язку постачальника, ТОВ «Альба- Плюс», доставити товар.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на те, що товарно-транспортна накладна не належить до тих первинних документів, які підтверджують придбання (відчуження) товарно-матеріальних цінностей, зазначений документ є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку господарських операцій за договором перевезення, а не договору поставки.

Таким чином, твердження відповідача про ненадання позивачем під час перевірки товарно - транспортних накладних на підтвердження реальності операцій по договорах поставки, не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

З наведеного, обумовлюється висновок проте, що достатніми доказами поставки позивачем товару покупцям за договорами поставки № 000093 від 20.09.2013 та № 000109 від 03.12.2013 є належним чином оформлені рахунки-фактури, видаткові накладні та довіреності на отримання ТМЦ, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах судової справи.

Також суд критично ставиться до доводів відповідача про відсутність інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності по ТОВ «Преміум-Дон» і ТОВ «ТВК Скло» у співвідношенні до господарської діяльності позивача, зважаючи на наступне.

Чинне законодавство України не ставить у залежність показники податкового обліку платника податку від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, від фактичної сплати контрагентом податків до бюджету, перебування його за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

При цьому, у господарській діяльності виконання договору поставки не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, складських приміщень, значної кількості персоналу. Чинним законодавством не заборонені й інші можливості залучення матеріальних та трудових ресурсів без реєстрації в уповноважених органах, як-то на умовах оренди, найму, схову за цивільними договорами тощо.

Щодо апелювання відповідача на визнання ТОВ «Преміум-Дон» банкрутом, суд зазначає наступне.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2015 у справі №908/5531/14 Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум-Дон» (ЄДРПОУ 38471049) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Встановлено, що станом на момент укладання договору поставки № 000093 від 02.09.2013 та виконання сторонами договірних зобов'язань, інформація про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Преміум-Дон» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців була відсутня.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що визнання ТОВ «Преміум-Дон» банкрутом у 2015 році та анулювання його свідоцтва платника ПДВ у 2014 році не має причинно-наслідкового зв'язку із правовідносинами, які виникли між позивачем та ТОВ «Преміум-Дон» на підставі договору поставки № 000093 від 02.09.2013 у 2013 році, тобто значно раніше.

Факт реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, поданої до матеріалів судової справи.

Відтак, з системного аналізу наведених вище норм податкового законодавства, суд приходить до висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення - рішення, а як наслідок наявність правових підстав для його скасування.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.06.2015 № 0003502202.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба Плюс» понесені судові витрати в розмірі 487, 20грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур