Ухвала

від 21.10.2015 по справі 826/12515/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12515/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Кучкарової Я.Д., представника позивача Сірика Д.О., представника відповідача Завірюхіна М.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мітмарк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві до Приватного підприємства «Мітмарк» про стягнення податкового боргу в розмірі 658 447,44 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам мсправи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 24.02.2010 за №20757, про що зазначається в довідці про взяття на облік платника податків від 24.02.2010 №15028/14/29-20757 (а.с. 9).

20.05.2015 відповідачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року (а.с. 17-18), якою задекларовано податку на додану вартість у розмірі 103 712 грн. (ряд. 25).

26.02.2015 відповідачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (а.с. 19-20), якою задекларовано податку на прибуток у розмірі 322 727 грн. (ряд. 25).

08.05.2014 позивачем проведено позапланову виїзну перевірки відповідача з питань отримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «Старксервіс» (код ДРПОУ 38292311), за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 за результатами якої складено акт №899/26-53-22-41-15-36971884, винесено податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств від 27.05.2014 №0002352201 в якому визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 242 190,00 грн. (161 460,00 н. - основний платіж, 80 730,00 грн. - штрафні санкції); податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 27.05.2014 №0002362201 в якому визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 254 937,00 грн. (169 958,00 грн. - основний платіж, 84 979,00 грн. - штрафні санкції).

23.03.2015 відповідачу було вручено податкову вимогу від 14.02.2015 №596-23.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з ТОВ «Мітмарк» до Державного бюджету податкової заборгованості на загальну суму 658 447,44 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявна копія корінця податкової вимоги форми «Ю» № 596-23 від 14.02.2015, факт наявності заборгованості визначеної в якій підтверджується обліковою карткою платника податків, копія якої наявна в матеріалах справи, у той час, як відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання податкової вимоги.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

З наявної в матеріалах справи декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2015 року від 20.05.2015 (а.с. 17-18) вбачається декларування позивачем сум податку на додану вартість у розмірі 103 712 грн. (ряд. 25). Крім того, відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік від 26.02.2015 вбачається декларування позивачем сум податку на прибуток у розмірі 322 727 грн. (ряд. 25). Доказів сплати названих грошових зобов'язань до суду надано не було.

Пунктом 54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, що передбачені пп.пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України.

Так, за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки відповідача з питань отримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «Старксервіс» за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 за результатами якої складено акт №899/26-53-22-41-15-36971884, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств від 27.05.2014 №0002352201, в якому визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 242 190,00 грн. (161 460,00 н. - основний платіж, 80 730,00 грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 27.05.2014 №0002362201, в якому визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 254 937,00 грн. (169 958,00 грн. - основний платіж, 84 979,00 грн. - штрафні санкції).

За змістом п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз. 1, 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Так, позивачем було оскаржено у судовому порядку податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014 №0002352201 та №0002362201. За результатами розгляду позову, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 по справі №826/14878/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2015 та відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП «Мітмарк» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, з 21.04.2015 сума податкових зобов'язань, визначена в податкових повідомленнях-рішеннях від 27.05.2014 №0002352201 та №0002362201 є узгодженою.

Згідно з абз. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог вказаної норми, позивачем було надіслано відповідачу податкову вимогу від 14.02.2015 №596-23 (а.с. 31) на загальну суму 105 873,32 грн., яка вручена останньому 23.03.2015. При цьому, у вказану суму, дійсно, не було включено грошових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 27.05.2014 №0002352201, №0002362201 та податковими деклараціями від 26.02.2015 і від 20.05.2015, оскільки на момент прийняття податкової вимоги вони не були узгодженими.

Разом з тим, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, враховуючи, що податковий борг, згідно податкових повідомлень-рішень від 27.05.2014 №0002352201, №0002362201 та податкових декларацій від 26.02.2015 і від 20.05.2015 збільшився вже після прийняття та направлення податкової вимоги від 14.02.2015 №596-23, то нова податкова вимога у цьому випадку додатково не відсилається, при цьому погашенню підлягає вся сума наявного податкового боргу.

Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України передбачено, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПК України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення наявного у відповідача податкового боргу з урахуванням пені (19 097,65 грн. та 22 239,31 грн.) та сум погашеного боргу (256 722,91 грн. - за рахунок переплати, 49 732,61 грн. - за рахунок сплати), що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями облікових карток (а.с. 32-40).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем неправомірно враховано податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000512205 і №0000522205 колегія суддів оцінює критично, оскільки грошові суми, вказані у наведених повідомленнях-рішеннях не були враховані для розрахунку податкового боргу, що стягуються у даній справі.

При цьому, дійсно, податкова вимога від 14.02.2015 №596-23 включає суму несплачених грошових зобов'язань, згідно названих податкових повідомлень-рішень, з огляду на що, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 60.1.4 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Пунктом 6.1 р. 6 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576, податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року по справі №826/7106/14 залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2014 року, якою скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000512205 і №0000522205. Таким чином, з 29 липня 2015 року відкликаними вважаються саме вказані податкові повідомлення-рішення, а не податкова вимога від 14.02.2015 №596-23, яка залишається чинною, оскільки доказів її скасування до суду надано не було.

Помилковими є твердження відповідача в апеляційній скарзі на те, що процедура стягнення податкового боргу передбачена виключно ст. 183 3 КАС України, оскільки звернення до суду з відповідним поданням, як то передбачено нормами наведеної статті, з метою застосування особливого порядку стягнення податкового боргу є виключно правом податкового органу та не позбавляє його можливості звернутися до суду у загальному порядку з відповідним адміністративним позовом про стягнення коштів.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на неправомірність застосування судом першої інстанції скороченого провадження при розгляді даної справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 183 2 КАС України передбачено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Частиною 5 ст. 99 КАС України, встановлено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

З матеріалів справи вбачається, що податкову вимогу від 14.02.2015 №596-23 (а.с. 31) вручено відповідачу 23.03.2015, а тому останнім днем строку її оскарження є 23.04.2015. Тобто, суд першої інстанції мав право у даному випадку застосовувати скорочене провадження після 23.04.2015 та, з урахуванням п. 59.5 ст. 59 ПК України, стягувати відповідні суми податкового боргу, які існували у платника податків, станом на день звернення з відповідним позовом до суду та не були погашені до дня винесення судового рішення.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мітмарк» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 26 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.