Рішення

від 11.06.2015 по справі 488/306/15-ц

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/306/15-ц

Провадження № 2/488/716/15 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.06.2015 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Чернега І.В.,

за участю прокурора - Корзун В.С.,

представників позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

та представника відповідача - ОСОБА_4,

та третьої особи - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Миколаївське лісове господарство" до Миколаївської міськради та ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасуванння рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року прокурор Корабельного району м. Миколаєва звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», до відповідачів - Миколаївської міськради та Григор»єва ОСОБА_7, в обґрунтування якого вказав наступне.

Пунктом 13 розділу першого рішення Миколаївської міськради № 22/51 від 13.03.2007 р. Григор»єву С.П. було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по провулку Менделєєва 1/28 у м. Миколаєві.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2008 р. Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві було зобов'язано видати висновок по проекту землеустрою, погодити та провести його експертизу, видати висновок по технічній документації землеустрою та видати акт на право власності на земельну ділянку, площею 1 000 кв.м., що розташована за вищевказаною адресою.

Пунктом 38 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 р. було погоджено проект землеустрою та передано у власність Григор»єву С.П. земельну ділянку, площею 1 000 кв.м., зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по провулку Менделєєва 1/28 у м. Миколаєві, за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство».

В подальшому, на підставі вищевказаних рішень, Григор»єв С.П. отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 249438 від 26.02.2009 року, з кадастровим номером 4810136600:05:001:0045.

Прокурор вважає, що зазначені рішення Миколаївської міськради були прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, та просить:

-визнати незаконним та скасувати п.13 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 22/51 від 13.03.2007 р.;

-визнати незаконним та скасувати пункт 38 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 р.;

-визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 249438, який був виданий Григор»єву ОСОБА_7 26.02.2009 року, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900100268;

-витребувати із чужого незаконного володіння Григор»єва ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 1 000 кв.м. з кадастровим номером 4810136600:05:001:0045, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, провулок Менделєєва 1/28, та передати її у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації з передачею її у постійне користування ДП "Миколаївське лісове господарство".

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представники позивачів - Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» у судовому засіданні у повному обсязі підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - Григор»єв С.П. у судове засідання по справі не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, причини його неявки суду невідомі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, та дослідивши надані ними письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із такого.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із наявної у матеріалах даної справи копії рішення Миколаївської міськради № 22/51 від 13.03.2007 р. вбачається, що пунктом 13 розділу 1 цього рішення, Григор»єву С.П. було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство», не наданих у власність або користування, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по провулку Менделєєва 1/28 у м. Миколаєві.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2008 р. Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві було зобов'язано видати висновок по проекту землеустрою, погодити та провести його експертизу, видати висновок по технічній документації землеустрою та видати акт на право власності на земельну ділянку, площею 1 000 кв.м., що розташована за вищевказаною адресою.

В подальшому, пунктом 38 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 р. було погоджено проект землеустрою щодо відведення Григор»єву С.П. земельної ділянки, площею 1 000 кв.м., зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової забудови, за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство», для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по провулку Менделєєва 1/28 у м. Миколаєві.

На підставі рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 р. та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2008 р. Григор»єв С.П. отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 249438 від 26.02.2009 року, згідно якого він став власником земельної ділянки площею 1 000 кв.м., що розташована по провулку Менделєєва 1/28 у м. Миколаєві, та має кадастровий номер 4810136600:05:001:0045.

Із копії наявної у справі постанови колегії суддів Одеського апеляційного суду від 03.12.2014 року вбачається, що постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2008 р. була скасована, і у задоволенні позову Григор»єва С.П. до Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві про зобов'язання видати висновок по проекту землеустрою, провести експертизу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, погодити його та видати державний акт на право власності на землю, - було відмовлено.

Судовим розглядом встановлено, що спірна земельна ділянка була надана Григор»єву С.П. за рахунок земель, що віднесені до земель ДП «Миколаївський лісгосп» (квартал 43), і в установленому законом порядку вона не була виключена із земель лісового фонду. Дане підтверджується наявними у матеріалах даної справи, та дослідженими у судовому засіданні: листом ВО «Укрдержліспроект» № 374 від 18.11.2014 р., фрагментом Публічної кадастрової карти України з нанесеним вектором окружної межі кварталу 43, та ситуаційним планом.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Стаття 1 Лісового кодексу України визначає, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території країни, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та подальша передача їх у приватну власність грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Відповідно до розпорядження КМУ від 10.04.2008 р. за № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» ( у редакції, що діяла на момент прийняття міськрадою рішення № 31/52 від 19.12.2008 р. та видачі державного акту на землю), - з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі-ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері: зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства; подати у триденний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції про внесення змін до Земельного та Лісового кодексів України стосовно удосконалення процедури розпорядження ділянками.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час прийняття міськрадою оскаржуваного прокурором рішення № 31/52 від 19.12.2008 р. та видачі Григор»єву С.П. державного акту на землю, діяв законодавчо визначений мораторій щодо вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміни їх цільового призначення.

Крім цього, згідно ч.4 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 116 ЗК України передача земельної ділянки в оренду чи у власність допускається лише після вилучення її у попереднього власника чи користувача.

Із листа Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.12.2014 р. вбачається, що вказаним управлінням не надавався висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах урочища «Жовтневе» Григор»єву С.П., і інформація щодо вилучення цієї ділянки зі складу земель ДП «Миколаївське лісове господарство» до управління не надходила.

Пунктом 6 частини першої статті 31 Лісового Кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Виходячи із такого, суд приходить до висновку, що розпоряджатись спірною земельною ділянкою, яка належить до державної власності, Миколаївська міськрада не мала повноважень і тим більше, що на час існування таких правовідносин діяв мораторій, визначений розпорядженням КМУ від 10.04.2008 р. за № 610-р .

До того ж, статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» визначено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Із наявного у матеріалах справи листа Головного управління Держземагенства у Миколаївській області № 10-14-0.23-9784/2-14 від 25.12.2014 р. вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Григор»єву С.П. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по провулку Менделєєва 1/28 у м. Миколаєві, на державну землевпорядну експертизу не надходив.

Частиною 4 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства.

Оскільки спірна земельна ділянка державного лісового фонду надавалась Григор»єву С.П. для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення, то проект відведення мав би бути погоджений органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Однак судовим розглядом було встановлено, що такого погодження компетентним органом не надавалось.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 154 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 59 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ В«Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справВ» від 16.04.2004 № 7, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викуп) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Миколаївською міськрадою в односторонньому порядку, всупереч діючому законодавству, з порушенням своїх повноважень, та за відсутності висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, висновку державної експертизи землевпорядної документації, було вилучено у законного землекористувача - ДП В«Миколаївське лісове господарствоВ» , спірну земельну ділянку поза волею останнього, та прийнято рішення про розпорядження цією земельною ділянкою, то суд вважає, що оспорювані прокурором рішення Миколаївської міськради підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Крім цього, відповідно до п. 2.3. Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (із внесеними змінами) - державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи викладене, а також те, що державний акт, виданий Григор»єву С.П. був виданий на підставі рішень міськради, які суд вважає незаконними, то він підлягає також визнанню недійсним та скасуванню.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка була незаконно вилучена із державної власності та перебувала у постійному користуванні державного підприємства - ДП В«Миколаївське лісове господарствоВ» , і повноваження щодо розпоряджатися нею мала право від імені держави Миколаївська обласна державна адміністрація, то суд вважає необхідним відновити таке положення, що існувало до незаконного вилучення спірної земельної ділянки.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь держави належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 10, 11, 214-215 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 13 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 22/51 від 13.03.2007 р.

Визнати незаконним та скасувати п. 38 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 р.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 249438, який був виданий ОСОБА_6 26.02.2009 року, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900100268.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,1000 га з кадастровим номером 4810136600:05:001:0045, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, провулок Менделєєва 1/28, та повернути її державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, з передачею її в постійне користування ДП "Миколаївське лісове господарство".

Стягнути з Миколаївської міської ради та ОСОБА_6 в прибуток держави судовий збір у розмірі по 913 грн. 55 коп. із кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.І. Селіщева