Рішення

від 19.10.2015 по справі 904/8170/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.15р. Справа № 904/8170/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Магедівське хлібоприймальне підприємство", с. Магедове, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 280 000,00 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 01.09.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Магедівське хлібоприймальне підприємство" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС ПЛЮС" про стягнення заборгованості у розмірі 280 000,00 грн. за договором позики № 12/02МАГ від 12.02.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором позики № 12/02МАГ від 12.02.2015, в частині повного та своєчасного повернення позики.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 28.09.2015 до 19.10.2015.

09.10.2015 представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в зазначає, що ним було 25.09.2015 частково повернуто позивачу позику у розмірі 110 000,00 грн. В іншій частині позов визнає.

Відповідач у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника ...., господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Магедівське хлібоприймальне підприємство" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС ПЛЮС" (позичальник) було укладено договір позики № 12/02МАГ (а.с.8).

Відповідно до пункту 1.1 договору, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що розмір позики становить 350 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору, позика може надаватися частинами, але у повному розмірі (обсязі) позикодавець передасть позику не пізніше 25.12.2015 (включно).

Позика передається у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору, позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок позичальника.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу грошові кошти (позику) у розмірі 350 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 031513 від 20.03.2015 (а.с.11).

Пунктом 4.1 договору, строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить два календарних місяці.

Відповідно до пункту 5.1 договору, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику в строк до 31.12.2015 (включно).

Згідно з пунктом 5.3 договору, позика може повертатись частинами.

20.05.2015 між Публічним акціонерним товариством "Магедівське хлібоприймальне підприємство" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС ПЛЮС" (позичальник) було укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 12/02МАГ від 12.02.2015 (а.с.26), відповідно до якої сторони домовились викласти п.п.3.1, 4.1, 5.1 договору у наступній редакції:

3.1 Позика може надаватися частинами, але у повному розмірі (обсязі) позикодавець передасть позику не пізніше 01.06.2015 (включно).

4.1 Строк позики розпочинається з моменту надання позики в повному розмірі (обсязі) і встановлюється до 01.07.2015 (включно).

5.1 Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику в строк до 01.07.2015 (включно).В» .

До подання позову позивачем, відповідач частково повернув позику на загальну суму 70 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.10-14).

В ході судового розгляду відповідач надав докази часткового повернення позики позивачу на суму 110 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 092256 від 25.09.2015 (а.с.40).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі було порушено 14.09.2015 року. 25.09.2015 відповідачем було повернуто суму позики у розмірі 110 000,00 грн., тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 110 000,00 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем грошові кошти (позику) у сумі 170 000,00 грн. не повернуто, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.1 договору, строк повернення позики є таким, що настав 01.07.2015.

Станом на час розгляду справи доказів повернення позики у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 170 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС ПЛЮС" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 122, корп. Е-5, кім. 17; ідентифікаційний код 36726843) на користь Публічного акціонерного товариства "Магедівське хлібоприймальне підприємство" (70652, Запорізька область, Пологівський район, с. Магедове, вул. Центральна, буд. 24; ідентифікаційний код 00954292) - 170 000,00 грн. суму неповернутої позики, 4 200,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Провадження в частині стягнення 110 000,00 грн. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.10.2015.

Суддя ОСОБА_2