Рішення

від 26.10.2015 по справі 903/1056/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 жовтня 2015 р. Справа № 903/1056/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Катрін"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні логістичні рішення"

про стягнення 22 678,37 грн.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін: не з'явилися

Суть спору: Позивач - ТОВ"ТЕК "Катрін" просить стягнути з ТОВ"Транспортні логістичні рішення" 22 678,37 грн., в тому числі:12 803,18 грн. – основного боргу за надані послуги з перевезення вантажу згідно договору та заявки відповідача від 10.02.2014р., 9 290,10 грн. – інфляційних втрат та 585,09 грн. – 3% річних, нарахованих в зв'язку з простроченням платежу за період з березня 2014р. по вересень 2015р.

Відповідач відзиву на позов не надав, хоча ухвалу суду про порушення провадження у справі згідно поштового повідомлення отримав ще 21.09.2015р. (а.с.41).

Позивач надіслав клопотання про розгляд справи без присутності його представника із-за неможливості його явки в день судового засідання (а.с.45).

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом докази відповідачем не подано.

Дослідивши надані позивачем докази, проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

На виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом від 10.02.2014р. (далі-Договір) та Заявки відповідача від 10.02.2014р. №4 позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом Амстердам – Київ, що підтверджується СМR №517012 та 517020 (а.с.24-25).

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п.1.1 Договору експедитор діє від свого імені за дорученням та за рахунок коштів третьої сторони замовника, залучає перевізника для доставки вантажу автомобілями на території України та за її межами, перевізник доставляє заявлені експедитором вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника з коштів, отриманих від замовника.

Згідно п.п.5.2, 5.3, та 5.10 Договору остаточним документом для здійснення розрахунків з перевізником є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний сторонами. Порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Остаточна ціна транспортних послуг вказується в акті виконаних робіт (наданих послуг) підписаний сторонами.

Відповідно до Заявки від 10.02.2014р. вартість перевезення становить еквівалент 1 950 Євро по курсу НБУ на дату виставлення довідки про транспортні витрати, оплата здійснюється протягом 10-14 днів по отриманню оригіналів рахунку, довідки про транспортні витрати, актів виконаних робіт, податкової накладної та СМR.

19.02.2014р. позивач надіслав на адресу відповідача всі зазначені в Заявці документи, що підтверджується супровідним листом №15 від 19.02.2014р. (а.с.22), факт отримання яких відповідачем 21.02.2014р. підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.26).

Таким чином останній (14-й) день оплати закінчився 07.03.2014р.

Однак відповідач свої зобов'язання в строк не виконав.

15.04.2014р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про сплату вартості перевезень в сумі 22 803,18 грн.

Після чого відповідач частково сплатив 10 000 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку за 08.05.2014р. (на суму 5 000 грн.), за 13.05.2014р. (на суму 2 000 грн.) за 29.05.2014р. (на суму 2 000 грн.) та за 18.08.2014р. (на суму 1 000 грн.).

Про сплату решти суми боргу відповідач доказів не надав, позову не оспорив.

З огляду на викладене неоплаченою залишається сума 12 803,18 грн., яка підлягає стягненню як підставна.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Частиною другою ст. 625 вказаного кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача на суму боргу 12 803,18 грн. нараховано інфляційні втрати в сумі 9 290,10 грн. та 3% в сумі 585,09 грн., які згідно наведеної норми також підлягають стягненню.

Враховуючи, що спір до суду доведено з вини відповідача, судовий збір по справі в сумі 1 218грн. суд покладає на нього.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610 ,612, 909 Цивільного кодексу України, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні логістичні рішення" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Катрін" 22 678,37 грн., в тому числі: 12 803,18 грн. – основного, 9 290,10 грн. – інфляційних втрат та 585,09 грн. – 3% річних, а також 1 218 грн. витрат по судовому збору.

Повний текст рішення складено

26.10.2015

          Суддя                                                                      В. Л. Слупко