Рішення

від 27.10.2015 по справі 904/6864/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.15р. Справа № 904/6864/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промвентиляція", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про солідарне стягнення 3 067 866 грн. 93 коп

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 12.10.15р.;

від відповідача-1: ОСОБА_2, дов. №14/18074 від 24.12.14р.;

від відповідач-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промвентиляція" заборгованість в розмірі 3 067 866 грн. 93 коп., з яких: 2 210 229 грн. 60 коп. - сума основного боргу, 689 713 грн. 85 коп. - інфляційні втрати, 28 623 грн. 32 коп. - 3% річних, 139 300 грн. 16 коп. пеня, відповідно до умов договору поставки від 25.04.2014р. № 2474-08 та умов договору поруки від 17.12.2010р. № 410.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачами своїх господарських зобов'язань.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву від 23.09.2015р. № 81/466, в якому просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 5. ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із наявністю у п. 9.2 Договору узгодженого сторонами третейського застереження. Згідно відзиву на позовну заяву від 12.10.2015р. № 81/59 відповідач-1 позовні вимоги визнав частково, надав контрозрахунок нарахованих позивачем штрафних санкцій та просив суд на підставі ст. 83 ГПК України зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, посилаючись на те, що підприємство відповідача-1 має дебіторську заборгованість у розмірі 23 863 485 465 грн. 19 коп. та у зв'язку із скрутним фінансовим положенням, що обумовлені нестабільною ситуацією та проведенням АТО у країні, зменшенням обсягів виробництва та суттєвим зниженням цін на залізорудну продукції на світовому ринку тощо, наявні обставини, що ускладнюватимуть у подальшому виконання рішення, прийнятого га результатами розгляду даної справи.

Відповідач-2 явку повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив. Надав відзив на позовну заяву від 08.09.2015р. № 48, в якому зазначив, що основний борг визначає у повному обсязі. Щодо решти позовних вимог вказує, що відповідальність за порушення зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого товару у вигляді штрафних санкцій повинен нести саме відповідач-1, з вини якого виникла спірна заборгованість. Просив в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача-2 штрафних санкцій відмовити, а в частині солідарного стягнення основного боргу в сумі 2 210 229 грн. 60 коп. проси суд розстрочити виконання судового рішення на шість місяців з 01.10.2015р. по 31.03.2016р. зі сплатою боргу рівними частинами.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-2, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, господарський суд, -

встановив:

25.04.2014р. між Публічним акціонерним товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" (постачальник) укладено договір поставки № 2474-08 (надалі-Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити обладнання відповідно до специфікації на умовах, передбачених даним Договором ( п.1.1 Договору).

Відповідно до п.10.5 Договору даний Договір дії до 14.04.2016р. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по даному Договору.

Згідно укладеної сторонами Специфікації, сторони узгодили, що позивач поставляє відповідачу:

- ролик d 194x1050 ч. РКФ 194.408.000-22 у кількості 1874 шт. на загальну суму 3 421 924 грн. 00 коп. (Специфікація № 2 від 24.07.2014р.);

- ролик d 194x890 ч. РКФ 194.408.000-19 у кількості 1 194 шт. на загальну суму 1 979652 грн. 00 коп. (Специфікація № 2 від 24.07.2014р.).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору оплата покупцем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначеному у даному Договорі, протягом строку, зазначеного у специфікаціях, що обчислюється з моменту поставки обладнання.

У п. 2 Специфікації № 2 від 24.07.2014р. сторони узгодили строк оплати поставленого обладнання: протягом 75 календарних днів з моменту поставки обладнання.

На виконання умов Договору та Специфікації № 2 від 24.06.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв у власність обладнання на загальну суму 2 210 229 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 622 від 26.11.2014р. на суму 274 564 грн. 80 коп., № 630 від 28.11.2014р. на суму 238 752 грн. 00 коп., № 646 від 05.12.2014р. на суму 489 600 грн. 00 коп., № 658 від 11.12.2014р. на суму 435 960 грн. 00 коп., № 672 від 17.12.2014р. на суму 425 162 грн. 40 коп., № 690 від 23.12.2014р. на суму 346 190 грн. 40 коп. (а.с. 22-27).

Відповідач-1, в порушення приписів п. 5.2 Договору та умов вказаної Специфікації, свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2 210 229 грн. 60 коп.

Згідно п. 7.2 Договору у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

За розрахунком позивача, підлягає стягненню пеня за період з 09.02.2015р. по 30.07.2015р., розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 139 300 грн. 16 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути 3% річних в розмірі 28 623 грн. 32 коп. за загальний період з 09.02.2015р. по 30.07.2015р. та інфляційні втрати в сумі 689 713 грн. 85 коп. за вказаний період.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача-1 з претензією від 26.05.2015 № 26/05-2015р., в якій вимагав сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 2 210 229 грн. 60 коп. та нараховані позивачем пеню, 3% річних та інфляційні (а.с. 34-35). Вимога залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача-1 підтверджується: Договором з додатками, копіями видаткових накладних, копіями рахунків, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Крім того, в забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поставки № 2474-08 від 25.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Промвентиляція" (поручитель) укладений договір поруки від 12.01.2015р. (надалі - Договір поруки).

Згідно з цим Договором поручитель поручається перед кредитором за виконання Публічним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (боржник) зобов'язання по договору поставки № 2474-08 від 25.04.2014р., укладеного між боржником та кредитором (надалі іменується „Основний договірВ» ) (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в сумі 2 210 229 грн. 60 коп., що становить загальну вартість обладнання, яке було поставлено кредитором боржнику і прийняте останнім відповідно до наступних видаткових накладних: № 622 від 26.11.2014р. на суму 274 564 грн. 80 коп., № 630 від 28.11.2014р. на суму 238 752 грн. 00 коп., № 646 від 05.12.2014р. на суму 489 600 грн. 00 коп., № 658 від 11.12.2014р. на суму 435 960 грн. 00 коп., № 672 від 17.12.2014р. на суму 425 162 грн. 40 коп., № 690 від 23.12.2014р. на суму 346 190 грн. 40 коп. 01.12.2014р. та всіх можливих штрафних санкцій, що можуть бути застосовані кредитором до боржника, у зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості обладнання, поставленого кредитором боржнику відповідно до вищезазначених видаткових накладних.

За умовами п. п. 3.1, 3.2 Договору поруки передбачений цим Договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 2 210 229 грн. 60 коп. та можливими штрафними санкціями за несвоєчасну оплату боржником кредитору даної суми зобов'язань. Поручитель не відповідає перед кредитором за іншими зобов'язаннями боржника за Основним договором, які не передбачені п. 1.2 цього Договору.

Згідно п. 4.1 Договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за Основним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою до боржника про виконання цього обов'язку.

Якщо боржник не виконає забезпечене основне зобов'язання, зазначене в п. 1.2 даного Договору, або виконає його частково, поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму в строк протягом 3 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015р. та достроково припиняється в разі повного виконання боржником своїх зобов'язань за Основним договором.

26.05.2015р. позивач звернувся до відповідача-2 із вимогою від 26.05.2015р. № 26/05-1-2015 на суму 2 924 782 грн. 67 коп., якій вимагав виконати зобов'язання за Договором поруки протягом 3 банківських днів (а.с. 38-39).

Згідно відповіді поручителя від 03.06.2015р. № 34, останній повідомив про відсутність можливості сплатити заборгованість та просив кредитора відстрочити оплату на три місяці (а.с. 40)

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачів перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перевірку розрахунку пені та 3% річних, виконаного позивачем, судом встановлено, що останнім не враховано норми ч. 1 ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, та невірно визначено періоду нарахування за прострочення сплати вартості товару відповідачем за поставкою від 23.12.2014р., тому, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом до стягання з відповідача підлягає пеня в розмірі 139 023 грн. 20 коп. та 3% річних в сумі 28 566 грн. 41 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних втрат в сумі 689 713 грн. 85 коп., суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.12.2013р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні в сумі 556 941 грн. 20 коп.

Одночасно, господарський суд відхиляє заперечення відповідача-1 щодо не включення позивачем до розрахунку інфляційних індексу інфляції за липень 2015р., у якому мала місце дефляція, оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, фактично інфляційні розраховані позивачем по червень 2015р. включно та на час звернення позивача із даним позовом до суду офіційна інформація щодо індексу інфляції за липень 2015р. ще не була опублікована..

В ході судового розгляду справи відповідач-1 заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, обґрунтовуючи клопотання скрутним фінансовим становищем підприємства та наявністю значної дебіторської заборгованості.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та доводи позивача, викладені у запереченнях проти клопотання відповідача-1, суд вважає, що відповідачем-1 належними доказами не доведено, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі, у зв'язку із чим у господарського суду відсутні підстави для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, в порядку п. 3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, господарський суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача-2 про розстрочку виконання рішення суду, оскільки відповідачем-2 не надані докази на підтвердження обставин, які б ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідачі не виконали свої договірні зобов'язання, чим порушили умови укладених із позивачем договору поставки й договору поруки та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 2 210 229 грн. 60 коп. основного боргу, 556 941 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 28 566 грн. 41 коп. 3% річних та 139 023 грн. 20 коп. пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Водночас, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі на підставі п. 5. ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із наявністю у п. 9.2 Договору узгодженого сторонами третейського застереження, оскільки відповідачем-1 не доведено належними доказами дотримання вимог п. 9.2 Договору в частині врегулювання спору шляхом проведення переговорів, що відповідно до узгодженого сторонами третейського застереження, є безумовною підставою для звернення до третейського суду.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при чому розрахований судом судовий збір покладається на відповідачів порівну, оскільки солідарне стягнення судових витрат діючим законодавством не передбачено .

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, код ЄДРПОУ 00190905) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Книжна, буд.. 1, кв. 11, код ЄДРПОУ 34545661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" (50019, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87, корп. 21, код ЄДРПОУ 31735675) 2 210 229 грн. 60 коп. (два мільйони двісті десять тисяч двісті двадцять дев'ять грн. 60 коп.) основного боргу, 28 566 грн. 41 коп. (двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят шість грн. 41 коп.) 3% річних, 556 941 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сорок одну грн. 20 коп.) інфляційних втрат, 139 023 грн. 20 коп. (сто тридцять дев'ять тисяч двадцять три грн. 20 коп.) пені.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, код ЄДРПОУ 00190905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" (50019, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87, корп. 21, код ЄДРПОУ 31735675) 29 347 грн. 61 коп. (двадцять дев'ять тисяч триста сорок сім грн.. 61 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Книжна, буд.. 1, кв. 11, код ЄДРПОУ 34545661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" (50019, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Модрівська, буд. 87, корп. 21, код ЄДРПОУ 31735675) 29 347 грн. 61 коп. (двадцять дев'ять тисяч триста сорок сім грн.. 61 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено - 21.10.15р.