Рішення

від 24.09.2015 по справі 910/20851/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2015Справа №910/20851/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/20851/15

За позовом державного підприємства по розповсюдженню періодичних видань «ПРЕСА»;

до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»;

про стягнення 22 571 488,62 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гулий О.С., довіреність № 28-1700 від 24.09.2014р.;

від відповідача: Дідківський В.С., довіреність № 3-131100/18019 від 22.09.2015р.

обставини справи:

Державне підприємство по розповсюдженню періодичних видань «ПРЕСА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення 22 571 488,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 1481 банківського вкладу від 12.09.2012р. з додатками до нього, не виконав своє зобов'язання у передбачені договором строки щодо повернення розміщеного позивачем траншу в сумі 10 500 000,00 грн., за прострочення виплати якого позивачем нараховані 954 493,03 грн. - процентів, 135 493,15 грн. - 3% річних, 3 108 000,00 грн. - інфляційних втрат та штраф у розмірі 735 000,00 грн., загалом - 15 432 986,18 грн.

Також, відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 1017 на розрахунково-касове обслуговування від 18.11.2002р. з додатками до нього, обмежив право позивача на вільне розпорядження грошовими коштами в сумі 5 012 815,29 грн., та не виконав виплату позивачу нарахованих 10% річних на залишок коштів на поточному рахунку за період з березня 2015 року по 10.08.2015р. у сумі 223 838,77 грн., за прострочення яких нараховані інфляційні втрати в розмірі 1 483 793, 32 грн., 67 157,99 грн. - 3% річних та штраф - 350 897,07 грн. Загалом - 7 138 502,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2015р. порушено провадження у справі № 910/20851/15 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2015р.

Присутній у судовому засіданні 24.09.2015р. представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві, посилаючись на те, що постановою Правління Національного банку України № 612 від 17.09.20152р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» банк відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію. В зв'язку з чим, на підставі п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2012р. між позивачем (за договором - клієнт) та Філією «Центральне Регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (за договором - банк) було укладено Договір № 1481 банківського вкладу «Класичний».

Відповідно до умов п. 1.1. договору, клієнт надає банку суму коштів (далі - вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Відповідно до пункту 1.2. договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені позивачем згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана позивачем на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною, надалі «Додатки».

Пунктом 1.6. договору визначено, що для обліку вкладу банк відкриває клієнту вкладний рахунок № 2610800012183 у філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Перерахування вкладеного траншу на вкладний рахунок здійснюється клієнтом зі свого поточного рахунку шляхом зарахування коштів через транзитний рахунок, що зазначений у відповідному додатку.

Згідно з пунктом 2.1. договору па суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 3.1. договору при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, вказаний у розділі 7 цього договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний у листі клієнта про повернення коштів.

Відповідно до додатку № 1481-1 від 12.09.2012р. до договору для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 13.09.2012р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку на вкладний рахунок у банку в розмірі 8 000 000,00 гривень (п. 1); сума грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 12.12.2012р. (п. 2); на суму грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, банком нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 23% річних (п. 3); виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється банком щомісячно, в останній робочий день кожного місяця. Нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу (п. 4). Сторони дійшли згоди, що повернення вкладного траншу або його частки до настання строку, що вказаний в пункту 2 цього додатку, можливо тільки за згодою сторін, дострокове повернення вкладного траншу тільки на вимогу позивача не можливо (п. 5).

Згідно з додатком № 1481-5 від 27.12.2013р. до договору для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 27.12.2013р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку на вкладний рахунок у банку в розмірі 5 000 000,00 гривень (п. 1); сума грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 18.03.2014р. (п. 2); на суму грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, банком нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 20 % річних (п. 3); виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється банком щомісячно, в останній робочий день кожного місяця. Нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу (п. 4). Сторони дійшли згоди, що повернення вкладного траншу або його частки до настання строку, що вказаний в пункту 2 цього додатку, можливо тільки за згодою сторін, дострокове повернення вкладного траншу тільки на вимогу позивача не можливо (п. 5).

25.12.2014р. сторонами було укладено Додаток № 1481-7 до договору, згідно з умовами якого для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 25.12.2014р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку на вкладний рахунок у банку в розмірі 1 000 000,00 гривень (п. 1); сума грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 06.01.2015р. (п. 2); на суму грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, банком нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 21 % річних (п. 3); виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється банком щомісячно, в останній робочий день кожного місяця. Нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу (п. 4). Сторони дійшли згоди, що повернення вкладного траншу або його частки до настання строку, що вказаний в пункту 2 цього додатку, можливо тільки за згодою сторін, дострокове повернення вкладного траншу тільки на вимогу позивача не можливо (п. 5).

26.12.2014р. сторонами укладено Додаток № 1481-8 до договору, за умовами якого для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 26.12.2014р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку на вкладний рахунок у банку в розмірі 6 000 000,00 гривень (п. 1); сума грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 06.01.2015р. (п. 2); на суму грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, банком нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 21 % річних (п. 3); виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється банком щомісячно, в останній робочий день кожного місяця. Нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу (п. 4). Сторони дійшли згоди, що повернення вкладного траншу або його частки до настання строку, що вказаний в пункту 2 цього додатку, можливо тільки за згодою сторін, дострокове повернення вкладного траншу тільки на вимогу позивача не можливо (п. 5).

За умовами додатку № 1481-1/10 від 06.02.2015р. до договору, у зв'язку з тим, що сторони дійшли згоди про зменшення суми вкладного траншу на 4 000 000,00 грн. шляхом повернення на поточний рахунок клієнта з 11.02.2015р., п.п. 1, 2, 3 додатку № 1481-1 від 12.09.2012р. змінено та викладено в наступній редакції:

- сума вкладного траншу, розміщеного на вкладному рахунку, становить 5 000 000,00 грн. на строк з 06.02.2015р. до 11.02.2015р. та 1 000 000,00 грн. на строк з 11.02.2015р. по 06.03.2015р. (п. 1);

- сума грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 06.03.2052р. (п. 2);

- на суму грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, банком нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 21 % річних (п. 3);

Умовами додатку № 1481-5/7 від 06.02.2015р. до договору, сторони дійшли згоди змінити п.2 та п. 3 додатку № 1481-5 від 27.12.2013р. та викласти його в наступній редакції:

- сума грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 06.03.2015р. Залишок коштів на вкладному транші становить 2 500 000,00 грн. (п. 2).

- на суму грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, банком нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 21 % річних (п. 3).

Також, 06.02.2015р. сторонами було укладено додаток № 1481-7/2 до договору, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди змінити п.2 та п.3 Додатку № 1481-7 від 26.12.2014р. та викласти його в наступній редакції: сума грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 06.03.2015р. Сума вкладного траншу становить 1 000 000,00 грн. (п. 2); на суму грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, банком нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 21 % річних (п. 3);

Крім того, 06.02.2015р. сторонами було підписано Додаток № 1481-8/2 до договору, умовами якого сторони змінили редакцію пунктів 2 та 3 Додатку № 1481-8 від 26.12.2014р., а саме: - сума грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 06.01.2015р. Сума вкладного траншу становить 6 000 000,00 грн. (п. 2); на суму грошових коштів, вказаних в пункті 1 цього додатку, банком нараховуються проценти, виходячи із процентної ставки у розмірі 21 % річних (п. 3).

Положеннями пункту 4.2. договору визначено, що після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору.

У відповідності до умов договору та додатків до нього, позивачем було здійснено розміщення вкладу загалом на суму 15 000 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку з рахунку позивача за період з 01.01.2014р. по 23.07.2015р., однак відповідач у порушення умов договору здійснив лише часткове повернення вкладного траншу в сумі 4 500 000,00 грн., що вбачається з виписки банку по рахунку позивача за 26.12.2014р. (копія в матеріалах справи).

При цьому, позивач у позові зазначив, що зобов'язання по виплаті відсотків за договором позивачем виконано в повному обсязі.

Позивач звертався до відповідача з вимогою за № 02-1136 від 02.07.2015р. виконати зобов'язання щодо повернення розміщеного позивачем вкладу в сумі 10 500 000,00 грн.

Однак, відповідач вимогу позивача щодо перерахування коштів залишив без задоволення.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з частиною 3 статті 1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення вкладу, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення вкладу у розмірі 2 500 000,00 грн.

До того ж, 18.11.2002р. між позивачем (за договором - клієнт) та Керуючою філією КБ «Фінанси та Кредит» «Київське регіональне управління» (за договором - банк) було укладено Договір № 1017 на розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок у національні валюті та здійснює розрахункові та касові операції за цими рахунками відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів НБУ.

Умовами п. 3.1.1. договору передбачено обов'язок банку вести комплексне розрахункове-касове обслуговування клієнта та виконувати за його дорученням усі розрахункові та касові операції, які не суперечать законодавству та нормативним актам НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком

клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

У відповідності з пп. 3.2.1., 3.2.2. договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України; отримувати грошові кошти готівкою з рахунків відповідно до чинного законодавства України та банківських правил.

Відповідно до пп. 3.3.2 договору, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Банк зобов'язаний забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунки (пп. 3.3.4. договору).

Крім того, 30.14.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору на розрахунково-касове обслуговування № 1017 від 18.11.2002р., за умовами п.1. якої в період з 01.01.2015р. по 28.02.2015р. банк здійснює нарахування та сплату клієнту процентів за користування вільними грошовими коштами на поточному рахунку клієнта в національній валюті за тарифом 10% річних на весь залишок коштів на поточному рахунку протягом строку дії даної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2015р. по 27.02.2015р. на поточний рахунок позивача зараховувались грошові кошти, залишок яких станом на 23.07.2015р. складає 5 002 739,82 грн.

Проте, відповідач без будь-яких пояснень не виконує свої зобов'язання згідно додаткової угоди по нарахуванню та виплаті 10% річних на залишок коштів на поточному рахунку, а також грошові кошти позивача в сумі 5 002 739,82 грн. заблоковано позивачем, чим позбавив останнього права на розпорядження власними коштами, тому позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача вказані кошти.

Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України , банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

02.07.2015р. позивач звертався до відповідача з вимогою за № 02-1136 про повернення коштів зі свого рахунку на загальну суму 5 012 815,29 грн., однак відповідач вимоги позивача щодо перерахування коштів залишив без задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем Договору № 1017 на розрахунково-касове обслуговування від 18.11.2002р., факт наявності на поточному рахунку позивача станом на 23.07.2015р. грошових коштів на суму 5 002 739,82 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги є обґрунтовані.

Разом з тим, позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно з яким з 18.09.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Таким чином, на час розгляду в суді даного спору у відповідача діє тимчасова адміністрація.

Приписами статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що НБУ не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначається Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон).

Статтею 1 Закону встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та НБУ.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 2 Закону, неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого НБУ прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону, ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частиною першою та п'ятою статті 34 Закону встановлено, що Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Частини першої статті 36 Закону визначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 та 6 вказаної статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. При цьому обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону, вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед державним підприємством по розповсюдженню періодичних видань «Преса» виникли зобов'язання щодо повернення розміщеного банківського вкладу в сумі 10 500 000,00 грн. та повернення коштів, розміщених на поточному рахунку позивача в сумі 5 002 739,82 грн.

Відповідно до частини 5 статті 36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником, і оскільки спір між позивачем та відповідачем про стягнення грошових коштів за договором банківського рахунку вирішується 24.09.2015р., тобто у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежується положеннями пункту першого частини 5 статті 36 Закону в редакції, чинній на час вирішення спору судом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі № 910/9232/14.

Відповідно до частини першої статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Оскільки вимоги про стягнення 954 493,03 грн. - процентів, 135 493,15 грн. - 3% річних, 3 108 000,00 грн. - інфляційних втрат та штраф у розмірі 735 000,00 грн. за Договором № 1481 банківського вкладу від 12.09.2012р. та про стягнення 10% річних на залишок коштів на поточному рахунку в сумі 223 838,77 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 483 793, 32 грн., 67 157,99 грн. - 3% річних та штрафу - 350 897,07 грн. за Договором № 1017 на розрахунково-касове обслуговування від 18.11.2002р. є похідними від вимог про стягнення суми розміщеного банківського вкладу в розмірі 10 500 000,00 грн. та залишку коштів на поточному рахунку в сумі 5 002 739,82 грн., відповідно, задоволенню не підлягають.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на його рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VII цього Закону, у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Так, у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок порушення відповідачем умов договору, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».

Відтак, з огляду на викладене та за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) на користь державного підприємства по розповсюдженню періодичних видань «ПРЕСА» (03047, м. Київ, пр. Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 25593685) витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080 грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.09.2015р.

Суддя А.І. Привалов