Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/19460/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа № 910/19460/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршал»

про стягнення 426 368,50 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Левченко В.І. за довіреністю № 91/2015/08/31-6 від 31.08.2015 р.

від відповідача: Гресь С.В. - Голова правління ОСББ «Маршал».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршал» (далі - відповідач) про стягнення 507 995, 06 грн., в тому числі 342 754, 23 грн. основного боргу, 150 790, 59 грн. інфляційних втрат, 14 450, 24 грн. 3% річних. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді він поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді, за яку останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.10.2012 р. по 01.06.2015 р. у розмірі 342 754, 23 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/19460/15, її розгляд призначено на 08.09.2015 р.

При цьому, означеною ухвалою суд доручив Комунальному підприємству «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надати інформацію про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» в оплату теплової енергії у гарячій воді, поставленої протягом періоду з 01.10.2012 р. по 01.06.2015 р. за Договорами на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690183 від 01.11.2007 р. та № 690183 від 01.07.2013 р., укладеними з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Маршал».

07.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надійшла запитувана судом інформація.

27.08.2015 р., 31.08.2015 р., 01.09.2015 р., 08.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.09.2015 р. від представника позивача надійшла заява про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 29.09.2015 р.

21.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення щодо розрахунків між сторонами.

23.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляд справи, в якому він зазначає, що намагається мирним шляхом врегулювати спір між сторонами.

В судовому засіданні 29.09.2015 р. судом було оголошено перерву до 13.10.2015 р.

У судовому засіданні 13.10.2015 р. від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 261 127, 67 грн. основного боргу, 14 450, 24 грн. 3 % річних, 150 790, 59 грн. інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору. Заява мотивована тим, що станом на 01.10.2015 р. відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 81 626, 56 грн.

Судом було прийнято вказану заяву до розгляду, з огляду на що позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення суду рівними частинами по 20 000, 00 грн. на місяць строком на 12 місяців.

У судовому засіданні 13.10.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої згідно з Загальними положеннями Статуту є позивач) (далі - постачальник/позивач) та відповідачем (далі - споживач) було укладено Тимчасовий Договір № 690183 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1. Договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаною теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

За умовами п. 2.2.2. Договору постачальник зобов'язується що місячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу - доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії, поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).

В силу п. 2.3.1. Договору споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускати їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в Додатку 2.

Відповідно до п. 9. Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11, оформлену постачальником платіжну вимогу - доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10. Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. 4.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 28.05.2008 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3. Договору, який на примірнику позивача перекреслений без засвідчення підписами сторін).

Як вбачається з переписки сторін, що міститься в матеріалах справи Тимчасовий Договір було пролонговано до 15.06.2014 року та вказано на необхідність укладення до визначеної дати основного договору.

01.07.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - постачальник/позивач) та відповідачем (далі - споживач) було укладено Договір № 690183 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1. Договору позивач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаною теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

За умовами п. 2.2.2. Договору постачальник зобов'язується що місячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу - доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії, поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника).

В силу п. 2.3.1. Договору споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускати їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в Додатку 2.

Відповідно до п. 9. Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в 305 РТМ «Троєщина» за адресою: вул. Закревського, буд. 14, оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10. Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. 4.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2014 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3. Договору).

Як зазначає позивач, в період з 01.10.2012 р. по 01.06.2015 р. свої зобов'язання відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого у нього станом на момент розгляду цього спору по суті існує заборгованість за використану теплову енергію в сумі 342 754, 23 грн.

Так, факт отримання відповідачем послуг за Договором у спірний період підтверджується доданими до матеріалів справи обліковими картками (табуляграмами) за період з жовтня 2012 року по травень 2015 року включно, а саме: за жовтень 2012 року - 23 943, 55 грн., за листопад 2012 року - 60 732, 89 грн., за грудень 2012 року - 84 859, 38 грн., за січень 2013 року - 78 009, 65 грн., за лютий 2013 року - 75 143, 75 грн., за березень 2013 року - 78 639, 74 грн., за квітень 2013 року - 51 240, 84 грн., за травень 2013 року - 12 825, 46 грн., за червень 2013 року - 9 146, 52 грн., за липень 2013 року - 3 617, 95 грн., за серпень 2013 року - 10 569, 31 грн., за вересень 2013 року - 12 459,59 грн., за жовтень 2013 року - 35 041, 33 грн., за листопад 2013 року - 52 852, 66 грн., за грудень 2013 року - 64 567, 73 грн., за січень 2014 року - 71 078, 63 грн., за лютий 2014 року - 75 631, 56 грн., за березень 2014 року - 56 078, 33 грн., за квітень 2014 року - 26 951, 75 грн., за травень 2014 року - 14 959, 64 грн., за червень 2014 року - 11 199, 41 грн., за липень 2014 року - 6 635, 00 грн., за серпень 2014 року - 0, 00 грн., за вересень 2014 року - 0, 00 грн., за жовтень 2014 року - 16 718, 42 грн., за листопад 2014 року - 109 767, 82 грн., за грудень 2014 року - 103 179, 62 грн., за січень 2015 року - 121 704, 49 грн., за лютий 2015 року - 105 977, 83 грн., за березень 2015 року - 85 150, 64 грн., за квітень 2015 року - 81 315, 70 грн., за травень 2015 року - 37 028, 29 грн.

З огляду на те, що відповідач повністю так і не розрахувався за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував позивачу в оплату основного боргу 81 626, 56 грн., внаслідок чого його борг склав 261 127, 67 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги на суму боргу, яка існує на момент вирішення спору в суді в сумі 261 127, 67 грн. є законними та обґрунтованими.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 14 450, 24 грн. 3 % річних та 150 790, 59 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

У свою чергу, розглядаючи клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення, суд відзначає наступне.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», зазначається, що підставою для застосування статті 36 Закону є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У Господарському процесуальному кодексі передбачено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121).

Розстрочка виконання рішення суду, як вважає Конституційний Суд України, означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Конституційний Суд України також зазначає, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

Аналогічні висновки наведені в п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів».

Зокрема, Вищий господарський суд України відзначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів»).

Також, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд у кожному окремому випадку оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи значну суму заборгованості та можливі негативні наслідки для відповідача при негайному виконанні рішення суду у даній справі, суд вважає, що виконання рішення суду без його розстрочки може позбавити можливості забезпечувати діяльність відповідача та призвести до його фінансової неспроможності. Такі обставини значно ускладнять або взагалі зроблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача, в тому числі в частині вимог, відносно яких позивачем було подано заяву про зменшення через сплату боргу після порушення провадження у справі, оскільки спір в цій частині виник з вини відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маршал» (02156, місто Київ, вулиця Маршала Жукова, будинок 31-А; код ЄДРПОУ 35139887) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 261 127 (двісті шістдесят одну тисячу сто двадцять сім) грн. 67 коп. основного боргу, 150 790 (сто п'ятдесят тисяч сімсот дев'яносто) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 14 450 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 24 коп. 3 % річних та 10 159 (десять тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 91 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, встановивши наступний порядок сплати грошових коштів:

- до 31.10.2015 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 30.11.2015 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 31.12.2015 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 31.01.2016 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 29.02.2016 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 31.03.2016 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 30.04.2016 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 31.05.2016 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 30.06.2016 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 31.07.2016 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 31.08.2016 р. - 36 377, 36 грн.;

- до 30.09.2016 р. - 36 377, 45 грн.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2015 р.

Суддя В.С. Ломака