Ухвала

від 21.10.2015 по справі 910/24414/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.10.2015Справа № 910/24414/15

За позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС БАНКЕТ"

про стягнення 4 187,52 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Іванченко І.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС БАНКЕТ" про стягнення 4 187,52 за договором поставки №4318 від 26.11.2014 р., з яких: 3 489, 60 грн. - сума основного боргу та 697,92 грн. - 20% штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/24414/15 призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.10.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Зокрема, позивача зобов'язано надати суду витяг від державного реєстратора про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з усіма змінами за період з моменту здійснення державної реєстрації юридичної особи та станом на жовтень 2015 року; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні; детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості із зазначенням суми поставленого та оплаченого товару та наданням відповідних належним чином оформлених первинних документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки тощо) за договором № 4318 від 26.11.2014 р. за період з 26.11.2014 р. та станом на жовтень 2015 року; докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за договором № 4318 від 26.11.2014 р. за період з 26.11.2014 р. та станом на жовтень 2015 року (виписки з банківських рахунків з відтиском печатки банку).

При цьому, позивача попереджено, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин витребуваних судом документів або нез'явлення його представника у судове засідання, позов відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду.

21.10.2015 р. позивач через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи по справі та заяву про припинення провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмету спору, а саме - сплатою відповідачем суми основного боргу та просив стягнути з відповідача 697,92 грн. 20 % штрафу.

У дане судове засідання представник позивача з'явився, однак вимог суду не виконав.

При цьому, обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання вимог суду позивачем суду не наведено.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджено представником позивача, який приймав участь у судовому засіданні, господарські відносини між сторонами виникли з 26.11.2014 р., у зв'язку з укладенням договору поставки №4318 від 26.11.2014 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлену продукцію саме згідно накладних, зазначених у тексті позову. При цьому, з тексту позовної заяви випливає, що відповідач не розрахувався лише за товар, зазначений у цих накладних.

Разом з тим, суд відзначає, що між сторонами існують договірні відносини, в той час як видаткові накладні, зазначені у позові, можуть бути лише доказом, який підтверджує поставку товару у певній кількості, певного обсягу тощо відповідно до укладеного між сторонами договору.

Тобто, для встановлення наявності або відсутності заборгованості у відповідача за договором суд повинен надати належну оцінку виконанню позивачем своїх зобов'язань щодо поставки товару за договором за весь період дії договору, а відповідачем - обов'язку щодо розрахунків за отриманий товар

Тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 р. суд зобов'язав позивача надати відповідні належним чином оформлені первинні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки тощо) за договором № 4318 від 26.11.2014 р. за період з 26.11.2014 р. та станом на жовтень 2015 року та докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за договором № 4318 від 26.11.2014 р. за період з 26.11.2014 р. та станом на жовтень 2015 року (виписки з банківських рахунків з відтиском печатки банку).

21.10.2015 р. Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" подало документи, серед яких містяться: акт звіряння взаєморозрахунків між сторонами за період 09.09.2015 р. - 20.10.2015 р., акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період 26.11.2014 р.-09.09.2015 р. та виписка по рахунку Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков", засвідчена печаткою позивача.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до вищезазначених актів між сторонами проводились господарські операції, однак належним чином оформлених первинних документів , які підтверджували здійснення цих операцій позивач не надав та, крім того, суд звертає увагу, що вищезазначені акти підписані лише головним бухгалтером Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков".

Відповідно до постанови Вищого господарського суду №17/717 від 16.12.2010 р. чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо.

Також, зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №5009/526/12 від 20.09.2012 р.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач, всупереч вимогам суду, не надав первинних документів за договором №4318 від 26.11.2014 р. за період з 26.11.2014 р. та станом на жовтень 2015 року.

Розглянувши клопотання позивача про припинення провадження у справі, суд відмовляє у його задоволенні та відзначає наступне.

Надані позивачем комп'ютерні роздруківки щодо перерахування коштів не є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому суд не може вважати надані роздруківки належними доказами на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Суд наголошує, що відповідно до положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 реквізит платіжного доручення «Проведено банком» засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Натомість, із копій документів наданих позивачем, взагалі не вбачається засвідчення останнього печаткою установи банку про проведення платежу, та вони не можуть бути належним доказом часткового виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за договором №4318 від 26.11.2014 р., тому суд не може дійти до беззаперечного висновку щодо проведеної господарської операції, а отже у даному випадку у суду відсутні правові підстави прийняти надані позивачем документи в якості належних та допустимих доказів у справі.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу.

Клопотань в порядку ст.ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України представником позивача не подано.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України до судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов'язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи.

Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Суд наголошує на тому, що встановити фактичні обставини справи з відповідною достовірністю у суду не вбачається підстав, оскільки позивачем не надано того обсягу відповідних відомостей та доказів на їх підтвердження, які в порядку ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України необхідні для правильного та всебічного розгляду спору.

Зокрема, позивачем не надано суду детального обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості із зазначенням суми поставленого та оплаченого товару та наданням відповідних належним чином оформлених первинних документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки тощо) за договором № 4318 від 26.11.2014 р. за період з 26.11.2014 р. та станом на жовтень 2015 року та докази на підтвердження часткового виконання відповідачем зобов'язань за договором № 4318 від 26.11.2014 р. за період з 26.11.2014 р. та станом на жовтень 2015 року (виписки з банківських рахунків з відтиском печатки банку), у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити загальний обсяг поставленого Приватним підприємством "Торговий Дім Поляков" та оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС БАНКЕТ" товару, та, відповідно, не дає змоги суду дійти висновку щодо наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором та, відповідно, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Між тим, жодних заяв про неможливість подати витребувані судом документи, клопотань, в тому числі про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, від позивача не надходило, об'єктивних причин, що перешкоджали виконанню вимог суду, позивачем не наведено.

У відповідності до п.п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Зазначені докази входять до предмету доказування у даній справі та відповідно до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України необхідні для повного та всебічного розгляду спору.

Згідно з п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає причини неподання позивачем витребуваних відомостей неповажними, а оскільки позивач не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, суд залишає позов Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС БАНКЕТ" про стягнення 4 187,52 грн. без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського кодексу України про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пункту 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" залишення позову без розгляду тягне за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

З урахуванням викладеного, судовий збір у розмірі 1 218,00 грн. підлягає поверненню Приватному підприємству "Торговий Дім Поляков".

При цьому. відповідно до п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи (абзац четвертий того ж підпункту названої Інструкції).

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, він має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Враховуючи наведене та керуючись п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1.Позов Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС БАНКЕТ" про стягнення 4 187,52 грн. залишити без розгляду.

2.Повернути Приватному підприємству "Торговий Дім Поляков" (18005, м. Черкаси, вул. Чехова, буд.41 код ЄДРПОУ 32268131) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218,00 (одна двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн.

3.Повернути Приватному підприємству "Торговий Дім Поляков" оригінал квитанції № 0.0.431328159.1 від 07.09.2015 р.

Дана ухвала є підставою для повернення судового збору в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Дана ухвала підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Пригунова А.Б.