Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/21102/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/21102/15

за позовом: Приватного підприємства «Форвард», м.Київ, ЄДРПОУ 22892499

до відповідача: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Яковенко В.О. - по дов.

від відповідача: Дорошенко О.С. - по дов.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «Форвард», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Київської міської ради, м.Київ про визнання незаконним та скасування рішення №645/10133 від 13.11.2013р. Київської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на невідповідність оспорюваного рішення нормам чинного законодавства України та відсутність у Київської міської ради підстав для відмови позивачу в поновленні договору з огляду на те, що на думку заявника, договір оренди б/н від 01.11.2007р. було поновлено на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідач у відзиві №08/230-2111 від 11.09.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що оспорюване заявником рішення Київської міської ради було прийнято з урахуванням приписів чинного законодавства та в межах компетенції відповідача.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.10.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради (ст.5 Закону України «Про оренду землі»).

Як вказувалось вище, у ст.9 Земельного кодексу України зазначено, що до відання, в тому числі, Київської міської ради народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

За приписами ст.3 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства

У ст.18 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до п.п.3, 4, 12 Порядку державної реєстрації договорів, що затверджений Постановою №2073 від 25.12.1998р. Кабінету Міністрів України, який діяв на момент проведення державної реєстрації спірного договору, державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Як свідчать матеріали справи, рішенням №686/1347 від 24.05.2007р. Київської міської ради «Про передачу Приватному підприємству «Форвард» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул.Освіти, 1-3 у Солом'янському районі м.Києва» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству «Форвард» для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул.Освіти, 1-3 у Солом'янському районі м.Києва.

Судом встановлено, що 01.11.2007р. між Київською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Форвард» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення №686/1347 від 24.05.2007р. Київської міської ради передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку.

У п.2 договору б/н від 01.11.2007р. визначено, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - на вул.Освіти, 1-3 у Солом'янському районі м.Києва;

- розмір - 0,2425 га;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування автостоянки;

- кадастровий номер - 8000000000:72:182:0004.

Сторонами узгоджено, що договір укладено на три роки (п.3 договору б/н від 01.11.2007р. оренди земельної ділянки).

Договір б/н від 01.11.2007р. оренди земельної ділянки посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т.М. й скріплено підписом голови та печаткою Київської міської ради, а також 12.11.2007р. зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис №79-6-00455.

Як свідчать матеріали справи, 13.11.2013р. Київською міською радою було прийнято рішення №645/10133 «Про відмову в поновленні Приватному підприємству «Форвард» договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул.Освіти, 1-3 у Солом'янському районі м.Києва».

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Київської міської ради неправомірним повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов, Приватне підприємство «Форвард» посилалось на невідповідність оспорюваного рішення нормам чинного законодавства України та відсутність у Київської міської ради підстав для відмови позивачу в поновленні договору з огляду на те, що на думку заявника, договір оренди б/н від 01.11.2007р. було поновлено на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

У відповідності до приписів ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради, належить, в тому числі, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, в тому числі, питання регулювання земельних відносин (п.24 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Тобто, з наведеного вбачається, що саме до компетенції міської ради віднесено повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які належать до комунальної власності територіальних громад, а отже, і вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок в оренду, поновлення договорів чи відмову у їх поновленні.

Наведене вказує, що рішення №645/1013 від 13.11.2013р. «Про відмову в поновленні Приватному підприємству «Форвард» договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул.Освіти, 1-3 у Солом'янському районі м.Києва» було прийнято Київською міською радою у межах наданої вказаному органу місцевого самоврядування компетенції.

Твердження позивача про те, що договір б/н від 01.11.2007р. оренди земельної ділянки було поновлено, суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

При цьому, судом прийнято до уваги, що у відповідності до змісту п.2.17 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Аналогічну позицію наведено у Листі б/н від 01.01.2010р. Вищого господарського суду України «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами).

Наведеним пунктом Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» також передбачено, що якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності з 12.03.2011р.) до статті 33 Закону України «Про оренду землі», судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України «Про оренду землі» не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Як вказувалось вище, договір б/н від 01.11.2007р. було укладено строком на три роки, тобто, право орендаря на поновлення договору, що передбачене ст.33 Закону України «Про оренду землі», виникло у Приватного підприємства «Форвард» до внесення змін у вказану статтю Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору б/н від 01.11.2007р., укладеного з Приватним підприємством «Форвард», а натомість прийнято рішення №645/1013 від 13.11.2013р. «Про відмову в поновленні Приватному підприємству «Форвард» договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул.Освіти, 1-3 у Солом'янському районі м.Києва».

Правову позицію щодо можливості поновлення договору оренди земельної ділянки лише за наявності відповідного рішення міської ради наведено у постановах від 24.03.2015р., від 16.07.2015р., від 23.09.2015р. Вищого господарського суду України по справах №911/3127/14, №909/1128/14, №903/1157/14.

При цьому, у даному випадку факт направлення Приватним підприємством «Форвард» листа про поновлення договору б/н від 01.11.2007р., отримання якого відповідачем засвідчується відтиском штампу Київської міської ради про реєстрацію 30.09.2011р. вхідної кореспонденції за №42806, не спростовує висновків суду щодо відсутності підстав вважати укладений між сторонами правочин поновленим.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що посилання заявника в якості підстави для визнання незаконним та скасування рішення №645/10133 від 13.11.2013р. Київської міської ради на автоматичне поновлення правочину згідно ст.33 Закону України «Про оренду землі», суд вважає не обґрунтованими та такими, що не свідчать про невідповідність оспорюваного рішення приписам чинного законодавства України.

Наразі, прийняття Київською міською радою спірного рішення у 2013р., за висновками суду, не впливає на чинність вказаного акту, оскільки останній прийнято в межах компетенції визначеного органу місцевого самоврядування.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Приватного підприємства «Форвард», м.Київ до Київської міської ради, м.Київ про визнання незаконним та скасування рішення №645/10133 від 13.11.2013р. Київської міської ради підлягають залишенню без задоволення.

Згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства «Форвард», м.Київ до Київської міської ради, м.Київ про визнання незаконним та скасування рішення №645/10133 від 13.11.2013р. Київської міської ради.

У судовому засіданні 21.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.10.2015р.

Суддя Любченко М.О.