Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/20880/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/20880/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м.Київ, ЄДРПОУ 35894495

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз», м.Київ, ЄДРПОУ 37883003

про стягнення 1 396 775,82 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кісільова І.В. - по дов.

від відповідача: Данилевська О.О. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарскього процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.09.2015р. оголошувалась перерва до 21.10.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Златобанк», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1 199 300 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 134 223,02 грн., пені в сумі 56 281,34 грн., 3% річних в розмірі 1971,46 грн. та штрафу в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» умов кредитного договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві б/н від 11.09.2015р. та у судовому засіданні 21.10.2015р. проти наявності заборгованості за кредитним договором №204/1/13-KL від 30.07.2013р. та представленого заявником розрахунку штрафних санкцій та 3% річних не заперечив. Одночасно, вказаним учасником також було наголошено на тому, що заборгованість стала наслідком важкого фінансового стану господарського товариства.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.10.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ч.2 ст.1069 Цивільного кодексу України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» (позичальник) було укладено кредитний договір №204/1/13-KL, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, встановлених правочином та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору.

За умовами п.1.5 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. за користування кредитними коштами сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір якої становить 21%.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до повного виконання контрагентами своїх зобов'язань (п.7.6 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір №204/1/13-KL від 30.07.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-1057 1 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У преамбулі до договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. зазначено, що кредит - це сума грошових коштів, наданих банком боржнику у формі кредитної лінії. Максимальний ліміт кредитної заборгованості це - максимальний розмір (максимальна сума) кредиту, що надається відповідно цього договору, на умовах повернення, строковості, платності, цільового використання.

Пунктом 1.2 укладеного між сторонами правочину передбачено, що кредитодавець надає кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості. Кредит може надаватись траншами. Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються банком за заявками позичальника після їх акцепту банком. Кредит надається для поновлення обігових коштів.

У п.1.3 спірного договору контрагентами погоджено, що максимальний ліміт заборгованості становить 1 600 000 грн.

Додатковою угодою №2 до договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. сторонами було зменшено кредитній ліміт до 1 400 000 грн.

Пунктом 2.2 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. передбачено, що кредит надається позичальнику в межах максимального ліміту за кредитною лінією шляхом його перерахування відповідно до цільового призначення за наданими позичальником заявками.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. у період з 02.08.2013р. по 13.08.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» було подано до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» заявки на отримання окремих кредитних траншів.

Вказані заявки було акцептовано банком, та перераховано позивачу кредитні кошти на загальну суму 1 600 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №23096 від 02.08.2013р., №24233 від 02.08.2013р., №24862 від 02.08.2013р., №46031 від 05.08.2013р., №58935 від 06.08.2013р., №74466 від 07.08.2013р., №89838 від 08.08.2013р., №105665 від 09.08.2013р., №130915 від 12.08.2013р., №132297 від 12.08.2013р. та №142594 від 13.08.2013р. Обставини щодо перерахування Публічним акціонерним товариством «Златобанк» кредитних коштів відповідачу підтверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз».

Одночасно, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалою від 17.08.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача кредитних коштів в межах договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. на загальну суму 1 600 000 грн.

Наведених заперечень Товариством з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» представлено не було, навпаки під час розгляду справи у судових засіданнях представником відповідача факт отримання від Публічного акціонерного товариства «Златобанк» грошових коштів у вказаному вище розмірі було підтверджено.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством «Златобанк» було належним чином виконано свої зобов'язання в частині перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» кредитних коштів на підставі договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. в розмірі 1 600 000 грн.

Статтею 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Преамбулою до договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. передбачено, що проценти - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом та сплачується позичальником у розмірі та строки, визначені правочином.

Як зазначалось вище, за умовами п.1.5 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. за користування кредитними коштами сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, розмір якої становить 21%.

Додатковою угодою №2 від 22.07.2014р. контрагентами досягнуто згоди щодо збільшення процентної ставки за договором до 21,5%.

Пунктом 2.3 спірного правочину передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту.

Сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць, рівні календарній кількості днів. День повернення кредиту до розрахунку не приймається (п.2.4 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р.).

У п.2.5 укладеного між сторонами правочину визначено, що позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування.

Відповідно до п.2.6 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. проценти за останній місяць користування кредитом сплачуються в кінцеву дату повернення кредиту. Якщо останній день повернення кредиту та/або сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочій день, то позичальник має право сплатити проценти наступного робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи, за користування кредитними коштами, зокрема, кожним з траншів, наданих в межах договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р., позивачем за весь період дії спірного правочину, а саме з 02.08.2013р. по 09.08.2015р. нараховувались проценти.

Враховуючи умови укладеного між сторонами правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк внесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» процентів за користування відновлювальною кредитною лінією, що були нараховані банком за період з 02.08.2013р. по 09.08.2015р. (включно), настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, позичальником нараховані за означений вище період користування кредитом проценти в повному обсязі не сплачувались, що підтверджується представленими до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз».

Отже, в результаті порушення позичальником умов кредитного договору щодо строків та розміру процентів, що підлягають сплаті за користування кредитною лінією (з урахуванням численних часткових сплат), у останнього утворилась заборгованість в сумі 134 223,02 грн.

Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку заборгованості відповідача зі сплати процентів за користування кредитними коштами судом встановлено, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже вказувалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У преамбулі до договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. зазначено, що кінцева дата повернення кредиту це - встановлена договором календарна дата щодо погашення боргових зобов'язань у повному обсязі, визначена днями, місяцями, роками та/або настанням певної події, та/або встановлена моментом пред'явлення вимоги кредитодавця щодо погашення боргових зобов'язань в повному обсязі.

У п.1.4 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. визначено, що кінцевою датою повернення кредиту є 29.07.2014р. (включно).

У договорі №2 від 22.07.2014р. сторонами погоджено, що кінцевою датою повернення кредитних коштів є 21.07.2015р.

Пунктом 2.2.1 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. передбачено, що кредитні кошти повертаються позичальником на рахунок для сплати боргових зобов'язань та процентів.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на умови договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. стосовно визначення конкретного строку виконання позичальником своїх боргових зобов'язань, суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем грошових коштів, що були отримані окремими траншами за спірним кредитним правочином в розмірі 1 600 000 грн., настав.

Однак, за твердженнями заявника, які з боку відповідача підтверджені, позичальником грошові кошти, які було отримано за спірним кредитним договором, у строк, передбачений договором №204/1/13-KL від 30.07.2013р., повернуто в повному обсязі не було, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» утворилась заборгованість в сумі 1 199 300 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

До того ж, судом прийнято до уваги, що в судовому засіданні 21.10.2015р. представником відповідача факт наявності заборгованості з повернення тіла кредиту перед позивачем у розмірі 1 199 300 грн. та зі сплати процентів в сумі 134 223,02 грн. було підтверджено.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, з огляду на умови договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р., суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів в сумі 1 199 300 грн. та процентів за користування кредитними коштами в розмірі 134 223,02 грн., є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 56 281,34 грн., 3% річних в розмірі 1971,46 грн. та штрафу в сумі 5000 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України зазначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 вказаного нормативно-правового акту).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За умовами п.4.1 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. за несвоєчасне чи часткове повернення кредитних коштів та/або несвоєчасну чи часткову сплату/несплату процентів банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення.

Пунктом 4.3 спірного правочину передбачено, що за кожен випадок невиконання/ неналежного виконання зобов'язань за цим правочином, передбачених п.3.4, банк має право стягнути з позичальника штраф в розмірі 5000 грн.

У п.3.4 договору №204/1/13-KL від 30.07.2013р. передбачено, що позичальник зобов'язаний, в тому числі, сплачувати проценти та комісію у строки, передбачені правочином, повернути кредит у повному обсязі в порядку та розмірі, передбачених договором.

Враховуючи порушення позичальником своїх зобов'язань за договором №204/1/13-KL від 30.07.2013р. в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 56 281,34 грн. та штраф в розмірі 5000 грн.

Здійснивши перевірку наведених заявником розрахунків штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останні є арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №204/1/13-KL від 30.07.2013р. позивачем було нараховано 3% річних на загальну суму 1971,46 грн.

Здійснивши перевірку наведеного Публічним акціонерним товариством «Златобанк» розрахунку, судом встановлено, що останній є вірним.

За таких обставин, з огляду на все вище наведене, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1 199 300 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 134 223,02 грн., пені в сумі 56 281,34 грн., 3% річних в розмірі 1971,46 грн. та штрафу в сумі 5000 грн.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

У відповідності до п.4.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2015р. становить 1 218 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1 218 грн.).

Отже, при зверненні до суду з позовом про стягнення 1 396 775,82 грн. до Державного бюджету України позивачем повинно було бути внесено судовий збір в сумі 27 935,52 грн.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до рішення №99 від 13.05.2015р. виконавчої дирекції Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» на підставі постанови №310 від 12.05.2015р. правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» розпочато процедуру ліквідації позивача з 13.05.2015р.

Отже, враховуючи, що позов було подано уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка у відповідності до ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 27 935,52 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Златобанк», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1 199 300 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 134 223,02 грн., пені в сумі 56 281,34 грн., 3% річних в розмірі 1971,46 грн. та штрафу в сумі 5000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» (01024, м.Київ, Печерський район, вул.Богомольця, буд.7/14, приміщення 182, к.10, ЄДРПОУ 37883003) на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Б.Хмельницького, буд.17/52, ЄДРПОУ 35894495) заборгованість за кредитом в сумі 1 199 300 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 134 223,02 грн., пеню в сумі 56 281,34 грн., 3% річних в розмірі 1971,46 грн. та штраф в сумі 5000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бертон Інтер Прайз» (01024, м.Київ, Печерський район, вул.Богомольця, буд.7/14, приміщення 182, к.10, ЄДРПОУ 37883003) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 27 835,52

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.10.2015р.

Суддя М.О.Любченко