Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/19724/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/19724/15

За позовомПриватного підприємства «Купава» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» простягнення 18666 грн. 28 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Купава» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» про стягнення 19586 грн. 04 коп., з яких 14273 грн. 37 коп. основного боргу, 215 грн. 07 коп. 3% річних та 5097 грн. 60 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар за видатковими накладними № 000056557 від 15.12.2014 на суму 791 грн. 35 коп., №000056644 від 15.12.2014 на суму 7480 грн. 83 коп., № 000057397 від 18.12.2014 на суму 10538 грн. 05 коп., № 000057407 від 18.12.2014 на суму 969 грн. 12 коп., № 000058532 від 29.12.2014 на суму 2620 грн. 28 коп., № 000058785 від 30.12.2014 на суму 3047 грн. 04 коп. та № 000001874 від 23.01.2015 на суму 4408 грн. 74 коп., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 14273 грн. 37 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 215 грн. 07 коп. за загальний період нарахування з 13.01.2015 по 27.07.2015 та інфляційні втрати у розмірі 5097 грн. 60 коп. за період з січня 2015 року по червень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі № 910/19724/15; розгляд справи призначено на 11.09.2015.

09.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 18666 грн. 28 коп., з яких 13353 грн. 61 коп. основного боргу, 215 грн. 07 коп. 3% річних та 5097 грн. 60 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 15.10.2015.

15.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача18666 грн. 28 коп., з яких 13353 грн. 61 коп. основного боргу, 215 грн. 07 коп. 3% річних та 5097 грн. 60 коп. інфляційних втрат.

Розглянувши вказане клопотання позивача у судовому засіданні 15.10.2015, суд дійшов висновку, що воно є клопотанням про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що вказане клопотання позивача про зменшення позовних вимог підписано представником позивача Кізік А.М., яка відповідно до Довіреності від 28.04.2015 уповноважена зменшувати розмір позовних вимог, суд приймає клопотання позивача про зменшення позовних вимог як зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 18666 грн. 28 коп., з яких 13353 грн. 61 коп. основного боргу, 215 грн. 07 коп. 3% річних та 5097 грн. 60 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача у судове засідання 15.10.2015 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035793708.

Представник відповідача у судове засідання 15.10.2015 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035793716.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 15.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» (покупець) та Приватним підприємством «Купава» (постачальник) укладено Договір поставки № К-3, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах DDP (згідно з Правилами Інкотермс 2010) за адресами згідно з Додатком № 2 до даного Договору продукцію торговельних марок згідно із замовленням покупця та товаро-супровідною документацією, яку складають невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації (Додаток №1), затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів, що поставляється за цим Договором, та їх ціни. Специфікація складає невід'ємну частину цього Договору.

18.02.2014 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки № К-3 від 01.01.2013, якою сторони внесли зміни до Договору, виклавши деякі його пункти у новій редакції.

Так, відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014 за умовами даного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах DDP (згідно з Правилами Інкотермс 2010) за адресами згідно з Додатком № 2 до даного Договору продукцію торговельних марок «Щедрий Дар», «Чумак», «Стожар», «Любонька», «Орія», «Равіка», «Маринадо», «Ахмад», «Тет», «Грейс», «Старт», ТМ «Экватор», ТМ «Богатый Улов», приправи «Любисток», «Добрик», «Деко», соки Galicia, чіпси ТМ Lorenz, «Долина Бажань», паста «Zara» (товар) згідно із замовленнями покупця та товаро-супровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору.

Згідно з п. 2.9 Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014 покупець має право повернути, а постачальник зобов'язаний прийняти нереалізований товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця.

Відповідно до п. 2.15 Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами покупця товарної або товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 4.2 Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 ціна Договору складається з вартості поставленого та прийнятого покупцем товару згідно відповідних накладних за даним Договором.

Пунктом 4.4 Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 в редакції Протоколу розбіжностей сторони визначили, що зобов'язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку, а при проведенні взаємозаліку між сторонами - з дати підписання відповідного акта про проведення взаємозаліку.

Відповідно до п. 8.1 Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 та п. 8.1 Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо жодна із сторін письмово не менш як за 30 календарних днів до закінчення дії Договору не заявить іншій стороні про припинення його дії, даний Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29855 грн. 41 коп., що підтверджується підписаними сторонами (з протравленням штампів) видатковими накладними № 000056557 від 15.12.2014 на суму 791 грн. 35 коп., №000056644 від 15.12.2014 на суму 7480 грн. 83 коп., № 000057397 від 18.12.2014 на суму 10538 грн. 05 коп., № 000057407 від 18.12.2014 на суму 969 грн. 12 коп., № 000058532 від 29.12.2014 на суму 2620 грн. 28 коп., № 000058785 від 30.12.2014 на суму 3047 грн. 04 коп. та № 000001874 від 23.01.2015 на суму 4408 грн. 74 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали долучено через канцелярію суду 15.10.2015).

Як вбачається з п. 1.2 Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 та п. 11.14 Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014, невід'ємною частиною Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 є Специфікація (Додаток № 1), яка затверджена сторонами, та в якій наведено перелік товарів, що поставляються за Договором, їх ціни.

Суд неодноразово ухвалами від 03.08.2015, від 11.09.2015 та від 05.10.2015 зобов'язував позивача надати суду копію Специфікації до Договору поставки № К-3 від 01.01.2013, однак позивач Специфікації не надав, неможливості її надання суду не обґрунтував.

При цьому, враховуючи на вказівку у кожній із вказаних видаткових накладних на підставу поставки - Договір К-3, суд дійшов висновку, що поставка товару здійснювалась відповідно до укладеного між сторонами Договору № К-3 від 01.01.2013 (з урахуванням Протоколу розбіжностей та Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014), тобто виконання Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 здійснювалось шляхом поставки товару Приватним підприємством «Купава» та прийняттям товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» з посиланням на підставу поставки - Договір поставки № К-3 від 01.01.2013.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії сторін свідчать про те, що Договір поставки № К-3 від 01.01.2013 фактично виконувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

15.10.2015 через канцелярію суду позивач подав клопотання, в якому, зокрема зазначив строки оплати, в межах яких відповідач повинен був здійснити оплату за товар, відносно кожної видаткової накладної.

Однак, суд вважає необгрунтованими визначені позивачем строки оплати з огляду на таке.

Так, 18.02.2014 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2, якою сторони, зокрема, виклали у новій редакції п. 1.1 Договору (торгові марки, товар яких поставляється покупцю) та п. 4.3 Договору (строки оплати товару вказаних торгових марок), при визначенні строків оплати сторони повинні керуватися саме положеннями п. 4.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014.

Згідно з п. 4.3 Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014 оплата за товар здійснюється: ТМ «Маринадо», «Равіка» - протягом 35 календарних днів від дати поставки/реалізації товару покупцям магазину; ТМ «Ахмад», «ТЕТ», «Грейс» - протягом 40 календарних днів від дати поставки/дати реалізації товару покупцям магазину; ТМ «Щедрий Дар», «Чумак», «Стожар», «Орія», «Любонька» - протягом 28 календарних днів від дати поставки/дат реалізації товару покупцям магазину; ТМ «Долина Бажань» - протягом 45 календарних днів від дати поставки/дати реалізації товару покупцям магазину; ТМ «Старт» - протягом 40 календарних днів від дати поставки/дати реалізації товару покупцям магазину; ТМ «Galicia» - протягом 45 календарних днів від дати поставки/дати реалізації товару покупцям магазину; ТМ «Богатый Улов», ТМ «Арктика», ТМ «Балтийские», ТМ «Экватор», ТМ «Керченские» - протягом 40 календарних днів від дати поставки/дати реалізації товару покупцям магазину. Обов'язковою умовою для оплати товару, поставленого за Договором, є наявність у покупця належним чином оформлених відповідної накладної, податкової накладної та інших документів, передбачених розділом 2.1 Договору, а також відповідність цін у накладній діючій Специфікації.

Як встановлено судом, за видатковими накладними № 000056557 від 15.12.2014 на суму 791 грн. 35 коп., № 000057397 від 18.12.2014 на суму 10538 грн. 05 коп., № 000057407 від 18.12.2014 на суму 969 грн. 12 коп., № 000058532 від 29.12.2014 на суму 2620 грн. 28 коп. та № 000058785 від 30.12.2014 на суму 3047 грн. 04 коп. позивачем був поставлений відповідачу товар торгової марки «Кітікет», «Катсан», «Шеба», «M&M», «Баунті», «Снікерс», «Твікс», «Мілкі Вей», «Віскас», «Педігрі».

Однак, строки оплати відповідачем продукції вказаних торгових марок сторонами у п. 4.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014) погоджено не було, тобто, не зазначено, в межах якого строку відповідач повинен оплатити товар торгових марок «Кітікет», «Катсан», «Шеба», «M&M», «Баунті», «Снікерс», «Твікс», «Мілкі Вей», «Віскас», «Педігрі», поставлений позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при визначенні строку оплати товару вказаних торгових марок необхідно керуватися положеннями ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що 15.12.2014 відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 000056557 від 15.12.2014 на суму 791 грн. 35 коп.; 18.12.2014 - товар, поставлений за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014 на суму 10538 грн. 05 коп.; 18.12.2014 - товар, поставлений за видатковою накладною № 000057407 від 18.12.2014 на суму 969 грн. 12 коп.; 29.12.2014 - товар, поставлений за видатковою накладною № 000058532 від 29.12.2014 на суму 2620 грн. 28 коп. та 30.12.2014 - товар, поставлений за видатковою накладною № 000058785 від 30.12.2014 на суму 3047 грн. 04 коп.

Судом встановлено, що за видатковою накладною № 000056644 від 15.12.2014 на суму 7480 грн. 83 коп. позивач поставив відповідачу товар торгової марки «Маринадо» на загальну суму 2702 грн. 52 коп. (разом з ПДВ 20%), торгової марки «Чумак» на суму 2006 грн. 55 коп. (разом з ПДВ 20%), торгової марки Щедрий Дар на суму 2648 грн. 88 коп. (разом з ПДВ 20%) та торгової марки «Ravika» на суму 122 грн. 88 коп. (разом з ПДВ 20%).

Таким чином, враховуючи строки оплати товару вказаних торгових марок, зазначені у п. 4.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014), суд дійшов висновку, що за видатковою накладною № 000056644 від 15.12.2014 свій обов'язок з оплати за товар торгової марки «Маринадо» на суму 2702 грн. 52 коп. відповідач повинен був виконати у строк до 19.01.2015 (включно), торгової марки «Чумак» на суму 2006 грн. 55 коп. - в строк до 12.01.2015 (включно), торгової марки «Щедрий Дар» на суму 2648 грн. 88 коп. - в строк до 12.01.2015 (включно) та торгової марки «Ravika» на суму 122 грн. 88 коп. - в строк до 19.01.2015 (включно).

Крім того, судом встановлено, що за видатковою накладною № 000001874 від 23.01.2015 на суму 4408 грн. 74 коп. позивач поставив відповідачу товар торгової марки «Маринадо» на суму 719 грн. 28 коп. (разом з ПДВ 20%), торгової марки Щедрий Дар на суму 2098 грн. 26 коп. (разом з ПДВ 20%), торгової марки «Стожар» на суму 624 грн. 60 коп. (разом з ПДВ 20%) та торгової марки «Чумак» на суму 966 грн. 60 коп. (разом з ПДВ 20%).

Таким чином, враховуючи строки оплати товару вказаних торгових марок, зазначені у п. 4.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014), суд дійшов висновку, що за видатковою накладною № 000001874 від 23.01.2015 свій обов'язок з оплати за товар торгової марки «Маринадо» на суму 719 грн. 28 коп. відповідач повинен був виконати у строк до 27.02.2015 (включно), торгової марки «Щедрий Дар» на суму 2098 грн. 26 коп. - в строк до 20.02.2015 (включно), торгової марки «Стожар» на суму 624 грн. 60 коп. - в строк до 20.02.2015 (включно) та торгової марки «Чумак» на суму 966 грн. 60 коп. - в строк до 20.02.2015 (включно).

Крім того, пункт 4.3 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014, в частині визначення строку оплати містить вказівку на момент оплати протягом встановленої кількості днів від дати поставки товару або (/) від дати реалізації товару покупцям магазину.

При цьому, суд зазначає, що умова Договору, викладена в п. 4.3 Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014, щодо оплати товару після певної кількості днів від дати реалізації товару покупцям магазину не є строком виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору про оплату товару після реалізації товару покупцям магазину не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі, та ставить обов'язок з оплати в залежність від правовідносин покупця з третіми особами, які виникли у зв'язку з реалізацією поставленої продукції.

Таким чином, суд приймає до уваги визначення строку оплати саме з моменту поставки відповідного товару та протягом встановленої кількості днів.

У позовній заяві та клопотанні про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначив, що відповідач частково здійснив оплату за поставлений позивачем товар за вищевказаними видатковими накладними.

Так, у клопотанні про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначив, що сума грошових коштів у розмірі 760 грн. 94 коп. була зарахована ним в оплату поставленого товару за видатковою накладною № 000056557 від 15.12.2014 на суму 791 грн. 35 коп. на підставі Угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги від 14.02.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Суд зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як встановлено судом, у п. 1.1 Угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги від 14.02.2015 сторони зазначили, що сторони за даною Угодою дійшли взаємної згоди про припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» перед Приватним підприємством «Купава» за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013 сплатити грошові кошти у розмірі 1777 грн. 78 коп. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» до Приватного підприємства «Купава» за Договором про надання послуг № К-4-1 від 01.06.2014 та актів виконаних робіт сплатити грошові кошти у розмірі 1777 грн. 78 коп.

Відповідно до п. 1.2 вказаної Угоди сторони згодні із припиненням зобов'язань за вищевказаними договорами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає правомірним здійснене позивачем зарахування грошових коштів у розмірі 760 грн. 94 коп. в рахунок оплати товару, поставленого за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013, а саме за видатковою накладною № 000056557 від 15.12.2014.

Крім того, у клопотанні про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначив, що сума грошових коштів у розмірі 4292 грн. 31 коп. була зарахована ним в оплату поставленого товару за видатковою накладною № 000056644 від 15.12.2014 на суму 7480 грн. 83 коп. на підставі Угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги від 25.12.2014 (в сумі 65 грн. 88 коп.), Угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги від 12.02.2015 (в сумі 66 грн. 13 коп.). Крім того, позивач зазначив, що 12.01.2015 відповідач сплатив грошові кошти у розмірі 1308 грн. 30 коп. та 21.01.2015 - грошові кошти у розмірі 2500 грн. 00 коп. Також, позивач зазначив, що в рахунок оплати видаткової накладної №000056644 від 15.12.2014 на суму 7480 грн. 83 коп. ним було зараховано грошову суму у розмірі 352 грн. 00 коп. на підставі накладної на повернення товару та грошову суму у розмірі 919 грн. 76 коп. на підставі накладної на повернення товару.

Однак, суд зазначає, що у п. 1.1 Угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги від 25.12.2014 зазначено, що сторони за даною Угодою дійшли взаємної згоди про припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» перед Приватним підприємством «Купава» за Договором поставки № К-30-3903 від 01.05.2012 сплатити грошові кошти у розмірі 65 грн. 88 коп. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» до Приватного підприємства «Купава» за Договором про надання послуг № К-11/1 від 01.05.2012 та актів виконаних робіт сплатити грошові кошти у розмірі 65 грн. 88 коп.

Так само, у п. 1.1 Угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги від 12.02.2015 зазначено, що сторони за даною Угодою дійшли взаємної згоди про припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» перед Приватним підприємством «Купава» за Договором поставки № К-30-3903 від 01.05.2012 сплатити грошові кошти у розмірі 66 грн. 13 коп. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» до Приватного підприємства «Купава» за Договором про надання послуг № К-11/1 від 01.05.2012 та актів виконаних робіт сплатити грошові кошти у розмірі 66 грн. 13 коп.

Крім того, відповідно до п. 1.2 вказаних Угод, сторони згодні із припиненням зобов'язань за вищевказаними договорами.

Тобто, вищевказаними угодами сторони домовились зарахувати зустрічні однорідні вимоги за чітко визначеними договорами, серед яких Договір поставки № К-3 від 01.01.2013 відсутній , таким чином сторони досягли згоди щодо припинення зобов'язань за конкретними договорами, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави приймати до уваги твердження позивача, що грошові кошти у розмірі 65 грн. 88 коп. та у розмірі 66 грн. 13 коп. були зараховані ним на підставі вищевказаних угод в оплату товару, поставленого за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013, зокрема за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014.

Крім того, у клопотанні про зменшення розміру позовних вимог позивач вказує, що при визначенні суми заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014, ним було зараховано повернення товару відповідачем на підставі накладної на повернення на суму 352 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.9 Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014 покупець має право повернути, а постачальник зобов'язаний прийняти нереалізований товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця.

Втім, позивачем не долучено до матеріалів справи накладної на повернення на суму 352 грн. 00 коп. Разом з тим, позивачем долучено до клопотання про зменшення позовних вимог накладну на повернення № РНк-144726 від 13.02.2015 на суму 895 грн. 52 коп. При цьому, у вказаній накладній на повернення не зазначено реквізитів видаткової накладної, на підставі якої товар поставлявся, а перелік товару, визначений у накладній на повернення № РНк-144726 від 13.02.2015 на суму 895 грн. 52 коп. не відповідає товару (найменуванню, штри-коду, ціні), вказаному у видаткових накладних, які є предметом дослідження у даній справі.

Крім того, позивач зазначив, що при визначенні суми заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014, ним було зараховано вартість товару, повернутого відповідачем за накладною на повернення на суму 919 грн. 76 коп.

Втім, суд зазначає, що у накладній на повернення №РНк-144840 від 13.02.2015 на суму 919 грн. 76 коп. (долучена позивачем до клопотання про зменшення позовних вимог) не зазначено реквізитів видаткової накладної, на підставі якої товар поставлявся, а перелік товару, визначений у вказаній накладній на повернення не відповідає товару (найменуванню, штрих-коду, ціні), вказаному у видаткових накладних, стягнення заборгованості за якими є предметом спору у даній справі, в тому числі і у видатковій накладній №000056644 від 15.12.2014 на суму 7480 грн. 83 коп., у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованим визначати суму заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014, з урахуванням вартості повернутого відповідачем товару за накладною на повернення №РНк-144840 від 13.02.2015.

Суд також не приймає до уваги у якості доказів часткової оплати товару, поставленого за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014, копії банківських виписок по рахунку позивача за 12.01.2015 та 21.01.2015. Як стверджує позивач, 12.01.2015 відповідач сплатив грошові кошти у розмірі 1308 грн. 30 коп. та 21.01.2015 - грошові кошти у розмірі 2500 грн. 00 коп., які позивач зарахував в оплату товару, поставленого за вказаною накладною.

Однак, як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви та до заяви про зменшення розміру позовних вимог копій банківських виписок, відповідач здійснював оплати із зазначенням чіткого призначення платежу - згідно з Додатковою угодою № 2 до Договору № К-28-2276 від 01.01.2010, згідно з Договором № К-23/2860 від 07.02.2011, згідно з Договором № К-23/2860 від 07.02.2011 та згідно з Договором поставки.

Тобто, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач здійснював оплати, однак за іншими договорами, укладеними з позивачем. Позивачем не надано суду доказів, які підтверджували б факт оплати відповідачем грошових коштів саме за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013 (зокрема, банківської виписки чи платіжного доручення із призначенням платежу - оплата товару згідно з Договором поставки № К-3 від 01.01.2013), у зв'язку з чим суд не приймає у якості доказів часткової оплати відповідачем товару, поставленого за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013, зокрема за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014, подані позивачем копії банківських виписок та вважає необгрунтованими твердження позивача про зарахування ним в оплату товару, поставленого за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014 на суму 7480 грн. 83 коп., грошових коштів у розмірі 1308 грн. 30 коп. та у розмірі 2500 грн. 00 коп.

До того ж, сторонами не надано суду будь-яких доказів, що призначення платежу було вказане відповідачем помилково (наприклад, відповідного листа відповідача про неправильне зазначення призначення платежу чи зміни призначення платежу).

Разом з тим, як вбачається з банківської виписки від 21.01.2015, відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1100 грн. 00 коп. з призначенням платежу - плата за товар згідно Договору поставки товару.

Зважаючи на відсутність чіткого призначення платежу, а саме незазначення реквізитів конкретного договору поставки, суд вважає, що позивач правомірно зарахував оплату відповідача у розмірі 1100 грн. 00 коп. в рахунок оплати товару, поставленого за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013.

При цьому, зважаючи на те, що сторони умовами Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 не визначили порядку зарахування грошових коштів, сплачених покупцем без чіткого призначення платежу, суд вважає за необхідне врахувати здійснену відповідачем оплату у розмірі 1100 грн. 00 коп. в рахунок погашення найдавнішої заборгованості (тобто накладних з найбільш давнім строком оплати) , а саме, в рахунок погашення заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000056557 від 15.12.2014 (заборгованість становить 30 грн. 41 коп.) та в рахунок погашення заборгованості за товар, поставленого за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014, оскільки як встановлено судом відповідач повинен був оплатити товар, поставлений за вказаною видатковою накладною в дату поставки, тобто 18.12.2014.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повністю оплатив товар, поставлений за видатковою накладною № 000056557 від 15.12.2014 на суму 791 грн. 35 коп., тоді як товар, поставлений за видатковою накладною № 000056644 від 15.12.2014, залишився неоплачений.

У клопотанні про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначив, що в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014 на суму 10538 грн. 05 коп., ним були зараховані грошові кошти у розмірі 7515 грн. 40 коп., сплачені відповідачем 12.01.2015 та 21.01.2015.

Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви та до заяви про зменшення розміру позовних вимог копій банківських виписок, відповідач здійснював оплати із зазначенням чіткого призначення платежу - згідно з Додатковою угодою № 2 до Договору № К-28-2276 від 01.01.2010, згідно з Договором № К-23/2860 від 07.02.2011, згідно з Договором № К-23/2860 від 07.02.2011.

Тобто, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач здійснював оплати, однак за іншими договорами, укладеними з позивачем. Позивачем не надано суду доказів, які підтверджували б факт оплати відповідачем грошових коштів саме за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013 (зокрема, банківської виписки чи платіжного доручення із призначенням платежу - оплата товару згідно з Договором поставки № К-3 від 01.01.2013), у зв'язку з чим суд не приймає у якості доказів часткової оплати відповідачем товару, поставленого за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013, зокрема за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014 на суму 10538 грн. 05 коп., подані позивачем копії банківських виписок та вважає необгрунтованими твердження позивача про зарахування ним в оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014 на суму 10538 грн. 05 коп., грошових коштів у розмірі 7515 грн. 40 коп.

До того ж, сторонами не надано суду будь-яких доказів, що призначення платежу було вказане відповідачем помилково (наприклад, відповідного листа відповідача про неправильне зазначення призначення платежу чи зміни призначення платежу).

Разом з тим, як встановлено судом, 21.01.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1100 грн. 00 коп. з призначенням платежу - плата за товар згідно Договору поставки товару, та позивач правомірно зарахував оплату відповідача у розмірі 1100 грн. 00 коп. в рахунок оплати товару, поставленого за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013.

При цьому, зважаючи на те, що сторони умовами Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 не визначили порядку зарахування грошових коштів, сплачених покупцем без чіткого призначення платежу, суд дійшов висновку врахувати здійснену відповідачем оплату у розмірі 1100 грн. 00 коп. в рахунок погашення найдавнішої заборгованості , тобто в рахунок погашення заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000056557 від 15.12.2014 (заборгованість становить 30 грн. 41 коп.) та в рахунок погашення заборгованості за товар, поставленого за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014, оскільки як встановлено судом відповідач повинен був оплатити товар, поставлений за вказаною видатковою накладною в дату поставки, тобто 18.12.2014.

Таким чином, суд дійшов висновку, що товар, поставлений за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014, є частково оплачений на суму 1069 грн. 59 коп., тобто заборгованість становить 9468 грн. 46 коп. (10538 грн. 05 коп. - «мінус» 1069 грн. 59 коп.).

Крім того, позивач зазначив, що в рахунок оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000001874 від 23.01.2015 на суму 4408 грн. 74 коп., ним було зараховано грошові кошти у розмірі 112 грн. 21 коп. на підставі Угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги від 19.01.2015 та накладної на повернення товару від 26.02.2015 на суму 2901 грн. 18 коп.

Однак, суд зазначає, що у п. 1.1 Угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги від 19.01.2015 зазначено, що сторони за даною Угодою дійшли взаємної згоди про припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» перед Приватним підприємством «Купава» за Договором поставки № К-30-3903 від 01.05.2012 сплатити грошові кошти у розмірі 112 грн. 21 коп. шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» до Приватного підприємства «Купава» за Договором про надання послуг № К-11/1 від 01.05.2012 та актів виконаних робіт сплатити грошові кошти у розмірі 112 грн. 21 коп.

Тобто, вказаною угодою сторони домовились зарахувати зустрічні однорідні вимоги за чітко визначеними договорами, серед яких Договір поставки № К-3 від 01.01.2013 відсутній , у зв'язку з чим у суду відсутні підстави приймати до уваги твердження позивача, що грошові кошти у розмірі 112 грн. 21 коп. були зараховані ним на підставі вищевказаної угоди в оплату товару, поставленого за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013, зокрема за видатковою накладною № 000001874 від 23.01.2015 на суму 4408 грн. 74 коп.

Крім того, позивачем не долучено до матеріалів справи накладної на повернення на суму 2901 грн. 18 коп. від 26.02.2015. Разом з тим, позивачем долучено до клопотання про зменшення позовних вимог накладну на повернення № РНк-144813 від 13.02.2015 на суму 4365 грн. 75 коп. При цьому, у вказаній накладній на повернення не зазначено реквізитів видаткової накладної, на підставі якої товар поставлявся, а перелік товару, визначений у накладній на повернення № РНк-144813 від 13.02.2015 не відповідає товару (найменуванню, штрих-коду, ціні), вказаному у видаткових накладних, стягнення заборгованості за якими є предметом позову у даній справі.

Інші видаткові накладні, а саме: № 000057407 від 18.12.2014 на суму 969 грн. 12 коп., № 000058532 від 29.12.2014 на суму 2620 грн. 28 коп. та № 000058785 від 30.12.2014 на суму 3047 грн. 04 коп., як стверджує позивач залишились відповідачем неоплаченими.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами не у повному обсязі підтверджуються викладені позивачем у позовній заяві та клопотанні про зменшення розміру позовних вимог обставини справи.

Зокрема, як встановлено судом та це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29855 грн. 41 коп ., що підтверджується видатковими накладними № 000056557 від 15.12.2014 на суму 791 грн. 35 коп., №000056644 від 15.12.2014 на суму 7480 грн. 83 коп., № 000057397 від 18.12.2014 на суму 10538 грн. 05 коп., № 000057407 від 18.12.2014 на суму 969 грн. 12 коп., № 000058532 від 29.12.2014 на суму 2620 грн. 28 коп., № 000058785 від 30.12.2014 на суму 3047 грн. 04 коп. та № 000001874 від 23.01.2015 на суму 4408 грн. 74 коп.

Втім, відповідач не у повному обсязі виконав свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар, оплативши повністю лише товар, поставлений за видатковою накладною № 000056557 від 15.12.2014, у розмірі 791 грн. 35 коп. та частину товару, поставленого за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014, у розмірі 1069 грн. 59 коп., що разом становить 1860 грн. 94 коп.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що у відповідача існує заборгованість за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013 у розмірі 27994 грн. 47 коп. (29855 грн. 41 коп. - «мінус» 1860 грн. 94 коп.), яка складається із 7480 грн. 83 коп. заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014; 9468 грн. 46 коп. заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014; 969 грн. 12 коп. заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000057407 від 18.12.2014; 2620 грн. 28 коп. заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000058532 від 29.12.2014; 3047 грн. 04 коп. заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000058785 від 30.12.2014 та 4408 грн. 74 коп. заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000001874 від 23.01.2015.

Протилежного сторонами суду належними та допустимими доказами не доведено.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності , та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» у розмірі 27994 грн. 47 коп. за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013 (7480 грн. 83 коп. за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014; 9468 грн. 46 коп. за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014; 969 грн. 12 коп. за видатковою накладною № 000057407 від 18.12.2014; 2620 грн. 28 коп. за видатковою накладною № 000058532 від 29.12.2014; 3047 грн. 04 коп. за видатковою накладною № 000058785 від 30.12.2014 та 4408 грн. 74 коп. за видатковою накладною № 000001874 від 23.01.2015) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 27994 грн. 47 коп. за Договором поставки № К-3 від 01.01.2013 (зокрема, за вказаними видатковими накладними).

Однак, зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 13353 грн. 61 коп. (в редакції клопотання про зменшення позовних вимог) та беручи до уваги, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума основного боргу, яка заявлена позивачем, тобто 13353 грн. 61 коп.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 215 грн. 07 коп. за загальний період нарахування з 13.01.2015 по 27.07.2015, а саме: 3% річних у розмірі 0 грн. 49 коп. за період з 13.01.2015 по 27.07.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000056557 від 15.12.2014; 3% річних у розмірі 49 грн. 53 коп. за період з 20.01.2015 по 27.07.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною №000056644 від 15.12.2014; 3% річних у розмірі 47 грн. 95 коп. за період з 16.01.2015 по 27.07.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000057397 від 18.12.2014; 3% річних за у розмірі 15 грн. 37 коп. за період з 16.01.2015 по 27.07.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000057407 від 18.12.2014; 3% річних у розмірі 39 грн. 20 коп. за період з 27.01.2015 по 27.07.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000058532 від 29.12.2014; 3% річних у розмірі 45 грн. 33 коп. за період з 28.01.2015 по 27.07.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000058785 від 30.12.2014; 3% річних у розмірі 17 грн. 20 коп. за період з 28.02.2015 по 27.07.2015 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 000001874 від 23.01.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Купава» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» 3% річних у розмірі 215 грн. 07 коп. є обґрунтованими в межах заявленого позивачем періоду нарахування, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5097 грн. 60 коп. за період з січня 2015 року по червень 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Купава» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» інфляційних втрат у розмірі 5097 грн. 60 коп. в межах заявленого позивачем періоду нарахування є обґрунтованими, та підлягають задоволенню у повному розмірі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з п. 1.2 Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 та п. 11.14 Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014, невід'ємною частиною Договору поставки № К-3 від 01.01.2013 є Специфікація (Додаток № 1), яка затверджена сторонами, та в якій наведено перелік товарів, що поставляються за Договором, їх ціни.

Так, з метою встановлення фактичних обставин справи та виконання умов Договору поставки № К-3 від 01.01.2013, Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014, з урахуванням наявності у відповідних правочинах посилань на Специфікацію до Договору, яка є невід'ємною його частиною, суд неодноразово ухвалами від 03.08.2015, від 11.09.2015 та від 05.10.2015 зобов'язував позивача надати суду копію Специфікації до Договору поставки № К-3 від 01.01.2013, однак позивач Специфікації не надав, неможливості її надання суду не обґрунтував.

Крім того, ухвалою від 05.10.2015 суд зобов'язав позивача надати копії всіх додатків до Додаткової угоди № 2 від 18.02.2014 до Договору поставки № К-3 від 01.01.2013, які передбачені п. 11.14 вказаної додаткової угоди (Додаток № 1 «Специфікація», Додаток № 2 «Графік замовлення, доставки і приймання товару», Додаток № 3 «Лист звірки товарних залишків та взаєморозрахунків»).

Суд зазначає, що вказані документи повинні бути у наявності у позивача, з огляду на те, що позивач стороною Договору поставки № К-3 від 01.01.2013.

При цьому, про вимоги суду, викладені в ухвалах, позивач був належним чином повідомлений, оскільки представник позивача був присутній у судовому засіданні 11.09.2015 та докази отримання позивачем ухвал від 03.08.2015 та від 05.10.2015 знаходяться в матеріалах справи (відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення).

Однак, вимоги вищевказаних ухвал суду залишились позивачем невиконаними, будь-яких письмових пояснень щодо наявності поважних причин неможливості виконати вимоги ухвал суду та надати витребувані судом документи позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 2 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Відповідно до п. 3.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки: стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК); винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК). При цьому слід мати на увазі, що передбачене пунктом 5 статті 83 ГПК право господарського суду у прийнятті рішення стягнути з винної сторони штраф у доход державного бюджету України стосується не лише рішень, прийнятих по суті справи, а й ухвал, у тому числі тих, якими розгляд справи не закінчується (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника учасника судового процесу та/або неподанням ним витребуваних судом матеріалів тощо).

За таких обставин, враховуючи фактичні обставини справи та суть допущених позивачем зловживань (неподання витребуваних судом документів), суд вважає, що належним, адекватним та співрозмірним заходом реагування на невиконання позивачем вимог вищевказаних ухвал суду (ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом вказаними ухвалами) є застосування до нього штрафу у розмірі 300 грн. 00 коп., передбаченого п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, п. 5 ч. 1 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Центр Континент» (03146, м. Київ, вул. Я. Коласа, буд. 10; ідентифікаційний код: 31450090) на користь Приватного підприємства «Купава» (04116, м. Київ, вул. Коперника, буд. 16-А; ідентифікаційний код: 22925804) основний борг у розмірі 13353 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 5097 (п'ять тисяч дев'яносто сім) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Купава» (04116, м. Київ, вул. Коперника, буд. 16-А; ідентифікаційний код: 22925804) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 300 (триста) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.10.2015

Суддя І.М. Отрош