Рішення

від 20.10.2015 по справі 910/24932/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015Справа №910/24932/15

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва"

до приватного підприємства "Авто-лайф"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація

про виселення та стягнення 35 822,63 грн.

Представники сторін:

від позивача: Романенко С.В. - представник за довіреністю № 38-6648/38 від 29.07.2015 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" до приватного підприємства "Авто-лайф" про виселення та стягнення 35 822,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №817/Г.

У зв'язку з тим, що договір припинив свою дію, а відповідач не звільняє нежиле приміщення та продовжує його використовувати, позивач звернувся до суду з вимогою про виселення ПП «Авто-лайф» з нежилого приміщення та стягнення з нього заборгованості за фактичне використання приміщення в розмірі 35 822,63 грн., а саме: заборгованість - 22 237,91 грн., інфляційні нарахування - 12 654,75 грн., 3% річних в розмірі 839,97 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.10.2015 року.

02.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

В судове засідання 05.10.2015 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від 22.09.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2015 року розгляд справи відкладено на 20.10.2015 року.

В судове засідання 20.10.2015 року представники відповідача та третьої особи не з'явилися, вимоги ухвали суду від 22.09.2015 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Як вбачається з повернутого конверта №01030 3201647 з направленням ухвали про порушення провадження у справі від 22.09.2015 року, він повернувся в суд у зв'язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

А конверт №01030 36131326 з направленням ухвали про відкладення розгляду справи від 05.10.2015 року повернувся у зв'язку з неправильно зазначеною (відсутньою) адресою одержувача.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03067, м. Київ, вулиця Гарматна, будинок 30, квартира 62, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.09.2015 у є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представника позивача, відповідно до якого позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.04.2008 року між комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради (орендодавець), що перейменоване у комунальне підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" та приватним підприємством "Авто-лайф" (орендар) укладено договір №817/Г оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва.

Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець та орендар на підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації №2492 від 29.12.2007р., №67 від 26.01.2008р., передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення для розміщення магазин продольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Київ, б-р І.Лепсе, 13.

Відповідно до п.2.1 договору, об'єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 35,7 кв.м у тому числі підвал 35,7.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва і знаходиться на балансі орендодавця (п.2.4 договору).

Згідно з п.3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом'янської районної в м. Києві радою від 20.12.2006 р. №101 або за результатами конкурсу а право оренди об'єкту комунальної власності.

Орендна плата на момент укладання договору встановлюється у розмірі 10%, 18% від вартості майна і становить 963,05 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п.3.2 договору).

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.3 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його видатки по платі за землю.

Відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2008 року комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради (орендодавець) в особі директора КП «Грушківське» передав, а орендар (ПП «Авто-лайф») прийняв об'єкт оренди загальною площею 35,7 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, б-р І. Лепсе, 13.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору встановлено з 01 квітня 2008 р. до 26.12.2010 р. (п.9.1 договору).

Договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Питання про надання дозволу на продовження строку договору оренди та його умови, вирішується на підставі письмового звернення орендаря до органу виконавчої влади (в копії орендодавцю), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. Продовження терміну договору оформлюється письмово угодою сторін, яка є додатком до цього договору оренди, або укладенням нового договору.

У разі, якщо звернення орендаря не надійшло або орендар не отримав дозволу на продовження оренди об'єкту оренди, орендар повинен звільнити об'єкт оренди по закінченню терміну дії договору та передати орендодавцю об'єкт оренди по акту прийому-передачі.

Реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни умов або припинення чинності цього договору оренди (п.9.2 договору).

Відповідно до п.9.7.1 договору, договір припиняє свою дію у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

24.11.2011 року між сторонами укладено додаткову угоду №817/Г до договору №817/Г від 01.04.2008 року про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються в оренду, відповідно до якої сторони підтвердили, що ними дотримані умови, визначені в пунктах 1.1, 1.2 та 1.3 рішення Київської міської ради від 14.07.2011 року №402/5789, виконання яких дозволяє відповідно до вказаного рішення продовжити до 31 березня 2012 року дію договорів оренди територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились.

На підтвердження дотримання умов, визначених в пунктах 1.1, 1.2 та 1.3 рішення Київської міської ради від 14.07.2011 року №402/5789 сторони склали акт №1-817/Г від 24.11.2011 року та акт №2-817/Г від 24.11.2011 року, які є невід'ємними частинами цієї додаткової угоди (п.2 додаткової угоди).

Відповідно до п.3 додаткової угоди, сторони домовились внести зміни до п. 9.1 договору від 01.04.2008 року №817/Г виклавши його в редакції: цей договір діє до 31 березня 2012 року включно.

Листом №1621/38 від 01.04.2015 року позивач звернувся до відповідача в якому повідомив останнього про закінчення 30.03.2015 року дії договору оренди від 01.04.2008 №817/Г на нежитлове приміщення, загальною площею 35,7 кв.м, по бул. І. Лепсе, 13. Запропоновано на підставі статті 785 ЦК України, статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250 «Про затвердження положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» та п.п. 9.2, 9.7 договору оренди №817/Г для продовження договору оренди у 20-ти денний термін звернутись у відповідності до встановленого порядку до відділу з питань майна комунальної власності Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, відділу з питань майна КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва». У випадку відсутності погодження на використання зазначеного приміщення просив звільнити його, передавши по акту прийому-передачі представникам КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» та оплатити орендну плату та інші платежі, які передбачені договором по день фактичної здачі приміщення.

Будь-яких доказів щодо продовження дії договору в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п.7.5 договору, у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому об'єкт оренди перебував на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Отже, з припиненням договору № 817/Г від 01.04.2008 року відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням відповідачем не надано, тому вимога позивача про виселення відповідача з нежилого приміщення загальною площею 35,7 кв.м за адресою: м. Київ, бул. Лепсе, 13 (підвал), передавши по акту прийому-передачі зазначені приміщення позивачу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Орендна плата нараховується до:

- дати підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві;

- дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.

Відповідно до п.3.8 договору, орендар повинен сплачувати орендну плату (п.п. 3.1, 3.7) та інші платежі (п.п 3.5, 3.6) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця за звітний, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Орендар зобов'язаний вносити орендні та інші передбачені договором платежі своєчасно і в повному обсязі (п.4.2 договору).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначене, станом на 01.08.2015 року факт наявності заборгованості за період з грудня 2011 року по липень 2015 року по договору оренди у відповідача перед позивачем в сумі 22 327,91 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 839,97 грн. та інфляційні втрати в розмірі 12 654,75 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 12 654,75 грн. та 3% річних в розмірі 839,97 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити приватне підприємство "Авто-лайф" (03067, м. Київ, вулиця Гарматна, будинок 30, квартира 62, ідентифікаційний код 25412123) з нежилого приміщення загальною площею 35,7 кв.м за адресою: м. Київ, бул. Лепсе, 13 (підвал), передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919).

3. Стягнути з приватного підприємства "Авто-лайф" (03067, м. Київ, вулиця Гарматна, будинок 30, квартира 62, ідентифікаційний код 25412123) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва" (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) основний борг в розмірі 22 237 (двадцять дві тисячі двісті тридцять сім) грн. 91 коп., інфляційні нарахування в розмірі 12 654 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 75 коп., три проценти річних в розмірі 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн. 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн.. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 27.10.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий