Рішення

від 08.10.2015 по справі 911/3431/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2015 р. Справа № 911/3431/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Білоус»,

07100, АДРЕСА_1

до Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради,

07100, Київська область, м. Славутич, Бакинський квартал, 15

про стягнення 509423,09 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 31.08.2015), ОСОБА_2 (довіреність від 31.08.2015);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 274).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Білоус» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради (далі-відповідач) про стягнення 509423,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором про організацію гарячого харчування від 20.01.2014 № 1.

Ухвалою суду від 12.08.2015 порушено провадження у справі №911/3431/15 та призначено її до розгляду.

27.08.2015 через канцелярію суду позивачем надані документи, витребувані судом, а у судовому засіданні 01.09.2015 - підтримано позовні вимоги повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві.

01.09.2015 через канцелярію суду відповідачем надано заяву від 01.09.2015, що підтримана представником у судовому засіданні, в якій позов визнається повністю.

У судовому засіданні 01.09.2015 судом оголошено перерву до 03.09.2015.

Ухвалою суду від 03.09.2015 розгляд справи відкладено на 17.09.2015, з підстав неявки у судове засідання представника позивача, проте, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Саванчук С.О., розгляд справи, призначений на 17.09.2015 не відбувся та ухвалою суду від 28.09.2015 призначений на 08.10.2015.

У судовому засіданні 08.10.2015 представником позивача підтримано позовні вимоги повністю; представник відповідача не заперечував проти позову та підтримав надану суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.10.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (далі-виконавець) та відповідачем (далі-замовник) укладено договір про організацію гарячого харчування від 20.01.2014 № 1 (далі-Договір), відповідно до умов пункту 1 якого, замовник та виконавець протягом 2014 року на умовах, визначених даним договором, зобов’язуються спільно організувати та забезпечити гаряче харчування: вихованців дошкільних навчальних закладів пільгових категорій згідно з Чорнобильським законодавством - за рахунок коштів Чорнобильського фонду та коштів міського бюджету; вихованців дошкільних навчальних закладів не пільгових категорій - за рахунок коштів місцевого бюджету і батьківської плати; Дитячого будинку «Центр захисту дітей» м. Славутича Київської області - за рахунок коштів міського бюджету.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, ціна Договору - 7043375,00 грн., з яких : 1) з місцевого бюджету: дошкільні навчальні заклади - 3605584,40 грн.; Дитячий будинок «Центр захисту дітей» - 324689,40 грн.; 2) з Чорнобильського фонду та батьківської плати: дошкільні навчальні заклади - 3113101,20 грн.

Згідно з пунктом 3.5. Договору, вартість послуг з харчування однієї дитини, залежно від вікової категорії, встановлюється у додатках до Договору.

Умовами пункту 4.1 Договору визначено, що оплата за харчування дітей дошкільних навчальних закладів та Дитячого будинку «Центр захисту дітей» проводить відділ освіти згідно з розрахунковими відомостями та актами звірки про виконані роботи за рахунок коштів загального та спеціального фондів, в межах кошторисного призначення, з наступним уточненням сум, при виділенні додаткових коштів та перерозподілу.

Пунктом 6.20 Договору передбачено, що замовник зобов’язується оплачувати послуги виконавця на підставі акту наданих послуг.

Договір набуває чинності з 01.02.2014 і діє до 31.12.2014, а в частині фінансових зобов’язань - до повного розрахунку, і, якщо жодна із сторін не порушує права іншої сторони, термін його дії вважається продовженим на час проведення конкурсних торгів на наступний рік, на тих самих умовах (пункт 10.1 Договору).

Сторонами укладено Додаткову угоду від 31.12.2014 № 1 до Договору, відповідно до умов якої вартість послуг з харчування дітей пільгових та не пільгових категорій складає 1408000,00 грн., тобто, 20 % від ціни Договору. Строк дії зазначеної угоди встановлюється з 01.01.2015 і на час проведення тендерної процедури закупівлі з організації гарячого харчування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов Договору, у період: квітень - липень 2015 року, надано послуги з організації гарячого харчування дітей на сумі 509423,09 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи актами здачі-приймання послуг, які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими особами позивача та представниками від дошкільних навчальних закладів, що підтверджує прийняття вказаних послуг.

Підписи уповноважених представників на актах здачі-приймання послуг скріплені відбитками печаток, що оцінюється судом як підтвердження фактів вчинення господарських операцій з отримання послуг, до матеріалів справи долучені копії зазначених актів.

Претензій відповідача щодо якості чи кількості отриманих послуг, матеріали справи не містять.

Проте, в порушення умов Договору, вартість наданих позивачем послуг, згідно з актами здачі-приймання послуг, залишена відповідачем не сплаченою.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 31.07.2015 № 128, з вимогою сплатити заборгованість за Договором у розмірі 509423,09 грн.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказані письмові докази, що наявні у матеріалах справи, положення Договору та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 509423,09 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту Договору, він за правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної оплати їх вартості відсутні.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем викладається в адресовані господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Зважаючи на вказане, господарський суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, письмову заяву про визнання позову підписано уповноваженою особою відповідача, а, відтак, позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню повністю, у розмірі 509423,09 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1700,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми витрат на оплату послуг адвоката у судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» стосовно того, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій, а у разі неподання відповідних документів - у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 1700,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката ОСОБА_4, про що свідчить укладений договір про надання правової допомоги від 31.07.2015. Також, на підтвердження цих витрат, позивачем до матеріалів справи додано акт здачі-прийняття наданих послуг від 04.08.2015 на суму 1700,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордена від 04.08.2015 № 32 на суму 1700,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 489 на ім’я ОСОБА_4.

Оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про включення витрат позивача на оплату послуг адвоката до складу судових витрат у даній справі.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при повному задоволенні позову, покладаються на відповідача, відтак, відшкодування витрат позивача на оплату послуг адвоката покладається на відповідача у розмірі 1700,00 грн.

Відшкодування судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволенні позову, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Славутицької міської ради (07100, Київська область, м. Славутич, Бакинський квартал, 15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23568683) на користь Приватного підприємства «Білоус» (07100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34005656) 509423 (п’ятсот дев’ять тисяч чотириста двадцять три) грн. 09 коп. заборгованості, 10188 (десять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 46 коп. судового збору та 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.10.2015.

Суддя С.О. Саванчук