Рішення

від 21.10.2015 по справі 916/3713/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р.Справа № 916/3713/15

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3713/15:

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК";

До відповідача: Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Порто-ФранкоВ» ;

про визнання кредитором та зобов'язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «ФІНРОСТБАНК» (далі - Позивач) звернулось до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПОРТО-ФРАНКО» (далі - Відповідач) із позовом про визнання АТ «ФІНРОСТБАНК» кредитором АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів в процедурі ліквідації банку, посилаючись на наступнє.

17 січня 2014 року між АТ «ФІНРОСТБАНК» та АБ «ПОРТО-ФРАНКО» укладений договір міжбанківського вкладу (депозиту) №170114.01-МБД, згідно умов якого Вкладник. передав Банку, а ОСОБА_1 прийняв на рахунок №1613204184003 грошові кошти в національній валюті України в сумі 12 000 000 (дванадцять мільйонів) гривень 00 копійок та зобов'язався повернути зазначені кошти та нараховані відсотки, відповідно до умов договору.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28 січня 2015р. у справі №916/3492/14, відмовлено в позові ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІНРОСТБАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи 14366762) до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПОРТО-ФРАНКО» (ідентифікаційний код юридичної особи 13881479) щодо визнання незаконним звернення стягнення на грошові кошти та стягнення безпідставно списаних грошових коштів у розмірі 12000000 (дванадцять мільйонів) гривень 00 копійок, які були списані в забезпечення виконання умов Кредитного договору (відзивна реверсивна кредитна лінія) №33/1-14 від 17.01.2014 р., укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ПРАЙВЄД ЕКВІТІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 37392307) та АБ «ПОРТО-ФРАНКО», з депозитного рахунку №1613204184003, відкритого в АБ «ПОРТО-ФРАНКО», згідно Договору міжбанківського вкладу (депозиту) №170114.01-МБД від 17.01.2014р., укладеного між АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та АТ «ФІНРОСТБАНК».

05 лютого 2015 року в газеті «Голос України» (№20 (6024) було опубліковано оголошення про те, що Постановою Правління Національного банку України № 67 від 30 січня 2015 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «ПОРТО-ФРАНКО» згідно якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення від 30 січня 2015 року №9 «Про початок процедури ліквідації АБ «ПОРТО-ФРАНКО» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

У відповідності до ч.5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи фонду кредитори

мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Станом на 30 січня 2015 року (день прийняття рішення про початок процедури ліквідації АБ «ПОРТО-ФРАНКО»), на рахунку № 1613204184003 відкритому в АБ «ПОРТО-ФРАНКО» на ім'я AT «ФІНРОСТБАНК» містяться грошові кошти в розмірі 12000000 (дванадцять мільйонів) гривень 00 копійок. Зазначені грошові кошти належать AT «ФІНРОСТБАНК» та підлягають поверненню в порядку встановленому чинним законодавством України.

12 лютого 2015 року AT «ФІНРОСТБАНК» направило на адресу АБ «ПОРТО-ФРАНКО» заяву за вих. №1099 від 11.02.2015р. про задоволення вимог кредиторів на загальну суму 12 000 000 (дванадцять мільйонів) гривень 00 копійок, що складається з суми заборгованості за Договором міжбанківського вкладу (депозиту) №170114.01-МБД від 17.01.2014р. Зазначену заяву отримано АБ «ПОРТО-ФРАНКО» 16 лютого 2015 року, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.

27 квітня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПОРТО-ФРАНКО» (протокол №098/15).

Оскільки відповіді на вищевказану заяву отримано не було, 21 травня 2015 року AT «ФІНРОСТБАНК» на адресу АБ «ПОРТО-ФРАНКО» направив лист за вих. №1380 від 21.05.2015р. щодо розгляду кредиторських вимог AT «ФІНРОСТБАНК» на загальну суму 12000000 (дванадцять мільйонів) гривень 00 копійок.

19 червня 2015 року на адресу AT «ФІНРОСТБАНК» надійшов лист за вих. №34/1158 від 15 червня 2015 року, яким АБ «ПОРТО-ФРАНКО» повідомив, що вимоги AT «ФІНРОСТБАНК» не було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів у зв'язку із їх не підтвердженням фактичними даними.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч.5 ст.45, ч.ч. 2, 4 ст.49, ст.26, п.7 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.509, 599, 629, 1058 ЦК України, Позивач просить визнати ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ФІНРОСТБАНК» кредитором ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «ПОРТО-ФРАНКО» та внести до реєстру кредиторів банку.

Представник позивача приймав участь в засіданні суду 29 вересня 2015 р.

В засідання суду 21 жовтня 2015 р. не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи під розписку (розписка у справі). Причини неявки суду не повідомив.

Відповідач в жодне засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи ( поштові повідомлення у справі ). Причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

Враховуючи викладене господарський суд розглянув справу за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

В статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наведено, що тимчасовою адміністрацією є процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст. 37 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено повноваження уповноваженої особи Фонду. Зокрема, за приписами п.5 ч.І. цієї статті, Уповноважена особа Фонду у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України «Про судовий збір».

Як свідчать матеріали справи, предметом позову є оспорювання Позивачем відмови Відповідача включити вимоги Позивача до реєстру акцептованих вимог у зв'язку із не підтвердженням їх фактичним даним.

Як випливає з листа АБ «ПОРТО-ФРАНКО» за вих. №34/1158 від 15 червня 2015року, ОСОБА_1 повідомив AT «ФІНРОСТБАНК що його вимоги не було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів у зв'язку із не підтвердженням їх фактичними даними.

В порядку ст. 33 ГПК України Позивач не надав суду жодних доказів які б свідчили про наявність фактичних даних вимог Банку для їх включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а лише зазначив про це у позовні заяві.

Аналізуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача не доведеними наявними у справі доказами, є не обґрунтованими та незаконними і тому не підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ФІНРОСТБАНК" - відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук